Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Ринок ячменю: потенціал розвитку

Юрій КЕРНАСЮКканд. економ. наук, 
старший науковий співробітник лабораторії 
маркетингу, економічного аналізу та захисту
інтелектуальної власності 
Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН
Ячмінь разом із пшеницею, рисом і кукурудзою є однією з важливих світових зернових сільськогосподарських культур продовольчого і фуражного значення, що користується значним попитом на аграрному ринку. Поряд з цим інтерес вітчизняного агробізнесу до вирощування ячменю останніми роками дещо знизився, про що свідчить динаміка зменшення посівних площ під цією сільськогосподарською культурою.

 

Не менш важлива
зернова культура
Ячмінь є однією з найбільш відомих стародавніх зернових культур і першим окультуреним злаком близько 10 тис. років тому назад на Близькому Сході, що відіграв надзвичайно важливу роль у становленні і розвитку світового сільського господарства та загалом людської цивілізації.

Нині у світі серед розповсюджених в аграрному виробництві злакових сільськогосподарських культур ячмінь за розмірами посівних площ поступається лише пшениці, рису і кукурудзі.

Зерно ячменю зазвичай досить широко використовують передусім як для продовольчих і технічних, так і кормових цілей. Зокрема, ячмінь входить до групи найцінніших концентрованих кормів для тварин, оскільки містить повноцінний білок. Зокрема, 1 кг корму із зерна ячменю має у середньому 100–120 г перетравного білка, в якому міститься весь набір незамінних амінокислот, включаючи особливо цінні з них лізин, триптофан.

На продовольчі цілі ячмінь здебільшого використовують у пивоварній промисловості, а також при виробництві перлової і ячної круп.

На відміну від загальносвітових тенденцій зростання виробництва ячменю, інтерес віт­чизняного агробізнесу до його вирощування дещо знизився, про що свідчить динаміка скорочення посівних площ під цією зерновою культурою.

В Україні традиційно вирощують як озимий, так і ярий ячмінь. Останніми роками спостерігається зменшення посівних площ ячменю, передусім ярого, тоді як під озимим впродовж аналізованого періоду 2000–2016 рр. вони зросли майже втричі. Загальна посівна площа ярого і озимого ячменю скоротилася із 3985 тис. га у 2000 р. до 2873 тис. га в 2016 р., або майже на 28%. При цьому також спостерігалося їх зростання у 2000–2010 рр. до максимуму — 4505 тис. га, після чого зберігалася динаміка щорічного зменшення посівних площ до нинішнього рівня (діагр. 1).
 
Діагр. 1. Динаміка посівних площ ячменю в Україні
 
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

У структурі посівних площ за вказаний період відбулися значні зрушення. Площа ярого ячменю скоротилися із 3645 тис. га у 2000 р. до 1863 тис. га в 2016 р. При цьому, якщо в 2000 р. у загальній структурі посівних площ під цією культурою частка ярого ячменю мала незаперечну перевагу і сягала 91,5%, то цьогоріч вона знизилася до 64,9%. Водночас, площа під озимим ячменем зросла за цей період на 670 тис. га.

Виробництво ячменю в Україні демонструє досить стійку тенденцію до зростання, попри суттєве зменшення посівних площ.

Порівняно з 2000-м нинішнього року валове виробництво ячменю зросло майже на 2,8 млн т (в 1,4 разу) до 9,7 млн  т, передусім за рахунок підвищення середньої урожайності на 1,5 т/га (в 1,8 разу) — з 1,86 т/га до 3,41 т/га. А порівняно з минулим роком обсяги виробництва збільшилися на 117,3% (діагр. 2).
 
Діагр. 2. Динаміка виробництва й урожайності ячменю в Україні
(2016 р., за оперативними даними Держслужби статистики України на 1 листопада)
 
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

Фактором успішного розвитку агробізнесу в цій сфері рослинництва стало передусім використання і поширення нових перспективних сортів ярого і озимого ячменю вітчизняної селекції, що суттєво вплинуло на підвищення середньої урожайності та рівня конкурентоспроможності його виробництва.

Вищеозначене також найкраще підтверджує тезис про наявні потенційні можливості вітчизняного сільського господарства щодо використання переваг інтенсивного розвитку галузі на науковій основі порівняно з екстенсивним, як це фактично має місце у випадку із соняшником, де відбувається хаотичний процес розширення посівних площ впродовж останніх 20 років.

На регіональному рівні цього року найбільшими виробниками ячменю були аграрії Одеської (15,9% від загального обсягу), Миколаївської (9,5%), Дніпропетровської (7,4%), Він­ницької (6,7%) і Херсонської (6,6%) областей, які на 48,7% зібраної площі сумарно виростили 46,1% врожаю від усього його обсягу в країні.

Однак за рівнем середньої урожайності ячменю лідерами є Хмельницька (4,91 т/га), Вінницька (4,81 т/га), Львівська (4,78 т/га), Тернопільська (4,73 т/га) і Київська (4,58 т/га) області, де господарства усіх категорій на 16,5% зібраної площі виробили 23,3% обсягу його врожаю від загального показника. Звідси можна визначити, що фактичний ефект від інтенсифікації вирощування ячменю на 1% зібраної площі у вище перелічених регіонах сягає майже 1,4% збільшення його виробництва. У той же час, в регіонах, найбільших за обсягом виробниках ячменю, продуктивність використання земельних угідь виявилася значно нижчою, оскільки при співставленні 1% їх площі забезпечував надходження лише 0,9% виходу продукції від валового врожаю.

Тобто якщо в динаміці загалом у державі можна спостерігати позитивний ефект від інтенсифікації і підвищення рівня середньої урожайності цієї сільськогосподарської культури, то на регіональному рівні поточного року досить чітко простежуються ще переважаючий вплив екстенсивного фактору розвитку галузі на обсяги виробництва ячменю.

Світовий ринок ячменю
Найбільшими виробниками ячменю у світі станом на листопад 2016 р., за даними аналізу досліджень Grain: World Markets and Trade, підготовленого експертами ринку United States Department of Agriculture є країни ЄС, частка яких в сумі становить 41% від всього обсягу його виробництва, Росія — 13%, Україна і Австралія — по 7% окремо, а також Канада — 6%. Разом зазначені вище країни виробляють близько 74% усього ячменю у світі (діагр. 3).
 
Діагр. 3. Питома вага різних країн у світовому виробництві ячменю
Джерело: розраховано за даними USDA станом на листопад 2016 р.

За оцінками USDA, світове виробництво ячменю у 2016 р. очікується в межах 144 млн т, що на 3,1% менше проти аналогічного показника минулого року. Найбільше скорочення виробництва ячменю очікується у Марокко (–69,3%), Туреччині (–35,8%), Аргентині (–26,1%) і США (–8,7%). Проте значний його приріст порівняно з минулим роком очікується в Австралії (+15,2%), Білорусі (+13,6%) й Україні (+12%), а також у Китаї (+11,1%).

Останніми роками загальне виробництво ячменю стабілізувалося на рівні 143–144 млн т, посівні площі в межах 49–50 млн га, а середня урожайність коливалася від 2,86 т/га до 2,95 т/га.

Рівень середньої урожайності ячменю є одним із важливих показників порівняльної оцінки ефективності його вирощування у різних країнах світу (діагр. 4).
 
Діагр. 4. Середня урожайність ячменю у різних країнах світу в 2016 р.
Джерело: розраховано за даними USDA станом на листопад 2016 р.

За даними аналізу діагр. 4 видно, що в 2016 р. найвищий показник середньої урожайності ячменю спостерігався у країнах ЄС — 4,79 т/га, США — 4, 19 т/га, Китаї — 4,0 т/га. Висока урожайність ячменю отримана в Аргентині, Канаді і Білорусі, відповідно 3,74; 3,70 і 3,50 т/га.

В Україні, за оцінками експертів USDA, середня урожайність ячменю в 2016 р. може становити близько 3,21 т/га (за оперативними даними Держ­служби статистики станом на 1 листопада середня урожайність ячменю сягала 3,41 т/га — примітка автора). Фактично цей показник урожайності перевищує середньосвітовий майже на 9%, однак порівняно з країнами ЄС потенціал її можливого зростання у перспективі становить до 150%.

Основними світовими експортерами ячменю в 2016 р. є Австралія, ЄС, Україна, Росія, а також Аргентина і Канада. На ці країни припадає у сумі 72,4% всього світового експорту ячменю. Серед інших країн окремої уваги заслуговує Казахстан, який за останні 5 років значно збільшив обсяг експорту ячменю майже у 3,6 разу, до 700 тис. т. Україна за аналогічний період збільшила експорт ячменю на зовнішні ринки в 1,9 разу, і за експертними оцінками аналітиків USDA, його показник цьогоріч досягне 5 млн т (табл. 1).
 
Таблиця 1. Світовий ринок експорту-імпорту ячменю, тис. т
 
 
Джерело: підготовле но за матеріалами USDA;
*прогноз станом на жовтень 2016 р., 
** прогноз станом на листопад 2016 р.

Найбільшим і значним імпортером ячменю на світовому аграрному ринку є Саудівська Аравія, де, як очікується, цей показник в 2016 р. сягатиме 10,5 млн т, або майже 40% від усього його обсягу в міжнародній торгівлі. Другим за обсягом імпорту ячменю є Китай, який цього року купує на зовнішньому ринку 5 млн т зерна. Досить ємким є ринок збуту в таких країнах, як Іран (імпорт 1,6 млн т), Японія (1,1 млн т), Алжир (0,9 млн т), Марокко (0,9 млн т), Йорданія (0,8 млн т), Лівія (0,8 млн т), Туніс (0,6 млн т).

Загалом впродовж аналізованого періоду найвищі темпи зростання імпорту ячменю спостерігалися у країн ЄС (у 5,6 разу зріс за 5 років), Марокко (5,1 разу), Мексики (2,7) і Єгипту (1,7 разу).

Окремої уваги потребує аналіз експорту ячменю вітчизняного виробництва, за даними митної статистики у січні-вересні 2016 р. (табл. 2).
 
Таблиця 2. Експорт ячменю з України за 9 місяців 2016 р.
 
 
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

Аналіз даних митної статистики за 9 місяців 2016 р. показує, що за вказаний період експорт ячменю згідно з чинним УКТ ЗЕД 1003000000 становить 3664,1 тис. т за середньозваженою ціною 1 т 138,9 дол. США.

Найбільший обсяг експорту ячменю з України здійснюється в напрямку азійського ринку, який займає майже 69% зовнішньоекономічного обороту. При цьому середньозважена ціна 1 т ячменю цього року тут становить 139,3 дол. США, тоді як на європейському напрямку вона становить близько 144,8 дол. США за 1 т, або на 3,9% вище. Основним імпортерами вітчизняного ячменю в Азії є Саудівська Аравія, частка якої у загальному його обсязі становить 44,3% і Китай, на який припадає 8,2%. Решта припадає на Ізраїль — 4,3% і Йорданію — 3,3%. При цьому дві останні країни купують його за різною ціною, яка становить відповідно 133,1 і 147,3 дол. США за 1 т проти 140,1 і 138,3 дол., відповідно для Саудівської Аравії і Китаю.

Африканський напрямок експорту ячменю представлений такими країнами, як Алжир, Лівія, Марокко і Туніс.

За січень-вересень 25,7% усього обсягу експорту вітчизняного ячменю було спрямовано до країн Африки, зокрема 14,8% в Лівію за середньозваженою ціною 1 т — 135,1 дол. США, 4,4% у Туніс за ціною 1 т — 135,4 дол., 3,8% в Алжир за ціною 1 т — 142,4 дол., а також близько 2,8% в Марокко за ціною 1 т 137,5 дол.

Серед країн СНД експорт становив 3 тис. т за найвищою ціною 1 т — 215,7 дол. США. Основний обсяг вітчизняного експорту ячменю припадає на Білорусь — 1842,7 т за ціною 1 т — 166,0 дол., а також Вірменія, відповідно 1167,9 т за ціною 1 т — 288,6 дол.

Враховуючи той факт, що за останні роки середньорічні темпи приросту світової торгівлі ячменем зростали на 5%, існує значний потенціал розвитку і збільшення на зовнішніх аграрних ринках частки експорту вітчизняного ячменю.

Економіка виробництва ячменю
Економіка виробництва зерна ячменю на відміну від інших сільськогосподарських культур характеризується порівняно невисоким рівнем рентабельності його вирощування. Для прикладу можна проаналізувати на основі даних державної статистики інформацію про рентабельність виробництва ячменю озимого і ярого в сільськогосподарських підприємствах України за період 2011–2015 рр. (табл. 3).
 
 
Таблиця 3. Рентабельність виробництва ячменю у
сільськогосподарських підприємствах України, тис. т
 
 
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України;
для рівня рентабельності використано показник абсолютного співставлення різниць

За даними табл. 3 встановлено, що середній показник рівня рентабельності виробництва ячменю в сільськогосподарських підприємствах за вказаний період зріс на 12,3% і коливався від 0,6% у 2013 р. до 28,3% в 2015 р. При цьому порівняно вищу стійкість за рівнем рентабельності вирощування забезпечував ярий ячмінь, за винятком 2013 р., коли його виробництво було збиткове з мінімальним показником 1,4%. Однак торік рентабельність вирощування озимого ячменю була вищою на 6% порівняно з ярим, відповідно, 31,2% проти 25,2%.

Впродовж 2011–2015 рр. виробничі витрати на вирощування ячменю загалом зросли на 182, 0%, у тому числі озимого — на 191,6%, ярого — 174,8%. Співставлення рівня витрат на виробництво ярого і озимого ячменю показало, що вирощування останнього у 2011, 2013 і 2015 рр. було нижчим. Водночас, за всі роки спостережень ціна реалізації ярого ячменю була перевищувала ціну озимого. При цьому намітилася тенденція зниження цієї різниці. Якщо в 2011 р. відсоткове відношення різниці між середньою ціною реалізації 1 т озимого ячменю 1266,0 грн і ярого 1420,2 грн становило 112,2%, то в 2015 р., відповідно, при ціні 1 т 2651,4 грн та 2675,4 грн лише 100,9%.

Окремо слід зазначити, що за аналізований період середня реалізаційна ціна 1 т ячменю, що надходила від сільськогосподарських підприємств на продаж за усіма каналами збуту, зросла на 198,1%, в тому числі озимого — на 209,4%, а ярого — на 188,4%. Саме цей чинник виявився визначальним у підвищенні рентабельності вирощування цієї культури в 2015 р., що в цілому зросла для озимого ячменю на 16,1% і ярого — на 8,4% порівняно з 2011 р.

У підсумку варто зрозуміти, що ячмінь як ціна сільськогосподарська культура універсального призначення має в Україні значний потенціал розвитку, що безпосередньо пов’язаний із необхідністю впровадження у виробництво інноваційних наукових розробок перспективних продуктивних сортів ячменю з високою стійкістю до посушливих явищ протягом всього вегетаційного періоду, а також удосконалення технології його вирощування.

Отриманні у вітчизняному агросекторі впродовж останніх років показники врожайності перевищують середньосвітовий рівень майже на 9%, однак порівняно з провідними країнами потенціал її можливого росту в перспективі становить щонайменше до 150%, що реально досягнути лише за умов поєднання зусиль науки, спів­праці виробництва і залучення у галузь відповідних інвестицій в інноваційні технології його вирощування.
   

Опубліковано в журналі

№24(343) грудень 2016

Cхожі статті

Рух об’єднання виробників
Кредит для агробізнесу. Вихід є?!
Ринок олійних: виробництво зростає, ціна падає
Розміри аграрного виробництва в Україні
Ціна нового врожаю
Зовнішньоекономічний орієнтир для українського агроекспорту
Розвиток ринку овочів