Банер

Зона вільної торгівлі з ЄС: які вигоди і ризики?

Тетяна ТИМОШЕНКОспеціально для "АС"
До саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі залишились лічені дні. 29 листопада може стати датою, з якої економічне та суспільне життя українців перейде в інший вимір взаємовідносин із Європейським союзом.

 

Актуальне обговорення
Відтак, поки питання підписання Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною перебуває у політичній площині, експерти аграрних ринків, науковці як вітчизняні, так і іноземні намагаються оцінити усі виклики, які постануть перед українським агросектором.
 
У рамках виставки «Інтер Агро 2013», що недавно відбулася у Києві, Німецько-український агрополітичний діалог за підтримки Федерального міністерства продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини провів конференцію на тему «Угода про поглиблену та все-охоплюючу зону вільної торгівлі: можливості та виклики для українського агросектору». Почесними гостями заходу стали Надзвичайний та Повноважний посол ФРН в Україні д-р. Крістоф Вайль та директор департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства аграрної політики та продовольства України Вадим Трюхан.
 
«Україна стоїть перед вирішальним кроком у напрямку руху до Європи, - сказав посол Німеччини під час відкриття конференції. - Це доленосний момент. Адже після такої важкої історії Україна нарешті може зайняти легітимне місце у європейській спільноті».
 
altЗі слів пана Вайля, Україна сьогодні має реальну можливість завоювати ринок із 500 млн споживачів, більше того, отримати суттєві інвестиції у розвиток економіки. Але головною передумовою для освоєння експортного потенціалу України є адаптація стандартів якості виробництва під стандарти ЄС.
 
Хоча для 173 вітчизняних агропідприємств цей ринок є відкритим вже сьогодні, а 121 агропідприємство вже пройшло необхідну сертифікацію. «Для вітчизняного сільгоспвиробництва запровадження ПВЗВТ має здебільшого позитивні наслідки, і тільки в короткостроковій перспективі - негативні, - розповів у своєму виступі представник Мінагрополітики Вадим Трюхан. - До позитивних можна віднести такі фактори: по-перше, досить добрі умови до поступової та послідовної лібералізації торгівлі з ЄС, по-друге, величезний позитив для нас має те, що ЄС відмовляється від експортних субсидій на ті товари, які поставлятиме Україна. По-третє, це отримання суттєвих обсягів квот на сільгосппродукцію. Відтак, Україна отримає один із найбільших ринків світу, який є і передбачуваний, хоча і вибагливим, але також стабільним!».
 
Зі слів урядовця, дуже важливо, що в Угоді про Асоціацію враховано усі перехідні періоди на адаптацію, зокрема, стосовно відмови нашої країни від імпортних мит. Якщо говорити про негативні чинники, які найбільше будуть відчутні протягом адаптаційного періоду - 10 років, то тут йдеться найперше про ризики щодо вчасного виконання заходів з адаптації законодавства. Хоча вже сьогодні вітчизняні урядовці отримують суттєву допомогу у цьому напрямі в сфері сільського господарства від Німецько-українського агрополітичного діалогу.
 
«Угода про Асоціацію з ЄС - це інструмент, який є чудовим шансом для України щодо її подальшого розвитку не лише в контексті отримання доступу до ринків ЄС, а й в контексті стати значним геополітичним гравцем», - наголосив пан Трюхан.
 
Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі
Невід’ємною частиною Угоди про асоціацію між ЄС та Україною стане створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ), внаслідок чого буде скасовано більшість тарифів, досягнуто значне зниження торговельних бар’єрів. Таким чином, Україна, і зокрема, агробізнес, отримає нові можливості для розвитку торгівлі та посилення ролі нашої країни як глобального гравця на міжнародних сільськогосподарських ринках. «Україні необхідно створити надійні, стабільні рамкові умови для учасників ринку, без зайвих державних втручань у ринок і з передбачуваним управлінням ризиками, що сприятиме адаптації аграрної політики», - наголосив запрошений до участі в конференції німецький науковець проф. Дітер Кіршке, керівник факультету аграрної політики Університету ім. Гумбольта.
 

alt

Що ми маємо сьогодні?
ЄС на сьогодні є другим торговельним партнером України після СНД. Починаючи від початку 2000-х років, торгівля України з ЄС поступово зростала, і вже сьогодні ми маємо невеликі «плюси» торговельного сальдо. Якщо говорити не про ринок у цілому, а винятково про сільгосппродукцію, то торік у цьому сегменті було досягнуто плюсового балансу торгівлі на суму 1,4 млрд євро. Щодо продукції, то тут торговельні потоки між Україною та ЄС суттєво відрізняються: українці більше експортують сільгоспсировину, а натомість імпортують машини та устаткування, здебільшого з Німеччини. Географія сільськогосподарської торгівлі України з ЄС поширюється на такі країни, як Іспанія, Польща, Італія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Франція.
 
Що нам пропонують?
Експорт. Відтак, скорочення ввізних мит, яке передбачається створенням ПВЗВТ, за свідченням експертів Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, незважаючи на застосування тарифних квот, призведе до зростання українського експорту сільськогосподарських та харчових продуктів приблизно на 20 %. У тарифному розкладі України ввізні мита на 88,5 % різних груп товарів (тарифних ліній) буде знижено до нуля протягом 7 років.
 
Так, наприклад, для олійних культур, насіння, спеціалізованої техніки, сировини для добрив, кави, чаю, спецій тощо ставки буде знижено до нуля відразу після набуття чинності ПВЗВТ, а для мінеральних та хімічних добрив, овочів та фруктів, живих тварин, напоїв, сирих матеріалів тваринного та рослинного походження зниження ставок відбуватиметься протягом перших трьох років. І лише впродовж 5–7 років вони зменшаться на молочні продукти і яйця птиці, напої, м’ясну продукцію, олії та жири тваринного походження, корми для тварин. Не «світить» зниження мит до нульового рівня таким групам товарів, як молокопродукти, яйця, цукор тощо - тарифи знизяться лише на 20–60 %. А найбільші тарифні квоти передбачаються для м’якої пшениці - до 1000 т/рік, кукурудзи - 600 тис. т/рік і ячменю - 250–350 тис. т/рік
 
«В цілому завдяки зниженню ввізних мит експорт українських сільгосптоварів і продуктів харчової промисловості в ЄС зросте на додаткові 18–20 %. Водночас набуття членства у Митному Союзі (Росія, Білорусь та Казахстан) не пропонує значних економічних переваг. Більш того, створює численні економічні ризики», - зазначила Вікторія Мовчан, директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Хоча, зі слів пані Мовчан, сьогодні для урядовців є важливим оптимальне збереження та поглиблення співпраці з країнами Митного Союзу в рамках наявних договорів про вільну торгівлю.
 
Отож таке зниження тарифних ставок буде двостороннім. Відтак, це, безумовно, спричинить двостороннє стимулювання експорту. За свідченням експертів, Україна зможе розширити експорт насіння та плодів олійних культур, тютюнових виробів, зернових культур та м’ясної продукції. Попри прогнозоване зростання експорту усіх вищезазначених товарів, найбільший внесок у цьому напрямі здійснять зернові, а також олії та жири рослинного походження. У свою чергу, експерти передбачають, що ЄС почне більше експортувати до нас напоїв, овочів, фруктів, м’ясних продуктів, мінеральних вод та мімічних добрив.
 

alt

Якщо зробити перерахунок у грошовий вимір - то за перші 10 років імплементації ПВЗВТ та всіх заходів, пов’язаних із цим, Україна зможе отримати додаткових 2,3 млрд дол. США за експорт товарів, які раніше взагалі до ЄС не постачалися, зокрема, найбільший потенціал мають яйця, м’ясна продукція, спеціальне устаткування, морепродукти тощо.
 
Імпорт. З іншого боку, не можливо уникнути також і збільшення імпорту. Загалом збільшення імпорту очікують на рівні 4–8 %. І з цим вже сьогодні пов’язано чимало спекуляцій - як-то підвищення цін на товари. Та існує ймовірність, що все буде навпаки: ціни на європейські товари будуть нижчими, ніж на вітчизняні, що створить суттєву конкуренцію українським виробникам на внутрішньому ринку.
 
Якщо розглядати цю ситуацію з точки зору споживача, це одне. Інше - якщо дивитись на це очима агровиробників. І проблема головним чином стосуватиметься малих та середніх аграріїв: як їм не потонути у ймовірно дешевшому товарі, що захлисне вітчизняний ринок.
 
Відповідь проста: потрібно не чекати підписання-чи не підписання цієї Угоди, а вже сьогодні взяти курс на пере-оснащення та модернізацію виробництва, з екстенсивного типу перейти до інтенсивного, аби бути впевненим у своєму майбутньому. Адже Європа теж ризикує. Україна має набагато більший аграрний потенціал, ніж ЄС, який ще далеко не до кінця вичерпаний і яким можна буквально «завалити» європейські ринки.
   

Опубліковано в журналі

№22(269) листопад 2013

Cхожі статті

Як плодоовочівникам облаштуватись на ринках ЄС та України?
Європейський напрямок - в цифрах і фактах
Агрохолдинги: розрив шаблону
Стратегії на посівну
Агродіагностика і ІT-моніторинг
Mein Kampf аграрного міністра
Верховна рада поклала початок дерегуляції бізнесу