Банер

Новий номер

№10(353) травень 2017



	 

	Молочна продуктивність

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Андрій Гордійчук: «Наш економічний рух уже не спинити»

Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Ми поспілкувалися із головою правління корпорації «Сварог Вест Груп» Андрієм Гордійчуком, звісно ж, у полях. На його рідних полях — під Шепетівкою, що на Хмельниччині. Тут проходила презентація кооперативної машинно-тракторної станції, до організації якої багато професіоналів зі «Сварог Вест Груп» теж докладали зусилля. Як і уся його компанія, Гордійчук міцно стоїть на цій землі… Хоча й щодня піднімається у небо.

 

Про небеса — не перебільшення: пересувається Гордійчук не зрідка на вертольоті. І після нашої розмови теж сів у кабіну і полетів, мабуть, контролювати весняні польові роботи, які вже активно йдуть у його господарстві. З неба краще бачаться деякі виробничі процеси, особливо коли обробляєш 80 тис. га земель, як «Сварог Вест Груп». А ще ж є 12,5 тис. голів великої рогатої худоби (ми бачили вивезені у поля Еверести цінного коров’ячого гною), а також елеватори, господарства, торговельні підприємства… Такий от ніби звичайний український холдинг — і не зовсім типовий, бо переймається сільською соціалкою й допомагає своїми ресурсами розбудовувати на Хмельниччині кооперативний рух індивідуальних землевласників і невеликих фермерів, для чого налагодив співпрацю з Першим національним аграрним кооперативом.
 
Довідка
Андрій Гордійчук закінчив у 1998 році Полтавський університет економіки і торгівлі (попередня назва — Полтавський кооперативний інститут). Має орден «За заслуги» III ступеню. Очолює корпорацію «Сварог Вест Груп». Це ефективна аграрна компанія, що працює у трьох областях — Хмельницькій, Чернівецькій і Житомирській, обробляючи 80 тис. га земель. Основні напрями роботи господарства наступні: вирощування зернових, олійних, технічних і нішових культур. Молочне й м'ясне тваринництво — 14 тис. голів великої рогатої худоби. Садівництво. Насінництво. Зберігання продукції (є зерно- і фруктосховища). Точне землеробство. Проекти «зеленої енергетики». Виробництво органічної продукції.
 
  • Пане Андрію, у вас чималий холдинг — то чому Вас так цікавить кооперація невеликих товаровиробників?..
— Я колись навчався в Полтавському кооперативному інституті. Але лише зараз починаю розуміти, чому саме там… Тоді я не відчував, наскільки правильною формою розвитку є кооперація, причому не лише в Україні, а й у світі.
 
Драйвером мого зацікавлення сучасною кооперацією послужив пошук виходу із тієї ситуації, яка склалася у державі. Так, у нас в обробітку чимало земель, потужний насіннєвий завод, сучасна техніка, 4500 співробітників із хорошим рівнем доходів… Але все це перестає гріти, коли бачиш, як багато проблем у тих людей, які навколо тебе. Наша ж компанія не може замінити функцію держави. То що робити? Займатися політикою? Я вирішив — ні, треба робити щось знизу. Ми почали придивлятися до досвіду Америки, Європи. Виявилося, що у них базою розвитку є саме кооперативний рух. Він, до речі, також є інструментом впливу на політиків. Особливо це актуально зараз, коли є запит на децентралізацію влади.
 
І взагалі-то є лише два способи сприяння економічному розвитку: конкуренція і кооперація. Найкраще себе виправдовують саме різноманітні форми кооперації — причому у різних сферах. Наприклад, усі ми знаємо Гарвардський університет. Так-от: це за організаційною формою — кооператив.
 
  • У вашому районі кооператори спільно збирають молоко, вирощують квасолю... А як щодо лікарських трав? Вони теж можуть увійти у цей рух?
— Лікарські трави? Так, для кооперативу це — суперпрограма! Це величезний резерв отримання додаткового доходу для людей. Є села, що живуть зі збирання безсмертників чи бузини. Сьогодні в Шепетівському районі будується комплекс для сушіння і фасування лікарських трав.
 
Кооперативний рух — це налагодження життя на селі для кожної родини. Людина на селі не лише мало заробляє, а й купує усе набагато дорожче. Бо поки сюди щось доїде, по дорозі на товар причепиться багато посередників.
 
Наприклад, чому вдалося кооператором із Лотівки підвищити ціну на молоко, яке приймає від них завод? Бо позбулися посередників, паразитів…
 
  • Може, посередники — це інфраструктура?
— Та яка інфраструктура!.. Вони не створюють додаткового продукту — тільки перепродують чуже і ділять сфери впливу. Вони паразити, що чіпляються на хвіст і живуть за рахунок іншого. Люди часто скаржаться, що переробники відмовляються напряму брати у них молоко, тому й виникають посередники. Але коли ти здаєш 2 т молока, це одне. Коли ж кооператив здає 500 т (і там є також твої 2 т) — це ж зовсім інший інструмент впливу на завод! Не йдеться про війну з ним — бо переробник теж виграє. Здавальники стабілізують його, даючи гарантований обсяг сировини. До того ж, у кооперативі краща якість молока, бо половина посередників чого тільки не намішують у бочку… Рослинну олію, порошок…Крім того, посередники іноді створюють «липові» документи у плані походження молока, надутого ПДВ… Від цього страждають потім ті ж переробники, коли до них приходить фіскальна служба. Так що кооператив — це не лише тиск на переробника, а й захист його від зайвих проблем.
 
У Першому національному аграрному кооперативі діє низка програм, вони розвиваються, примножуються. Чимало важливих послуг надаватиметься безкоштовно — наприклад, юридичні. Бо люди потребують підтримки при спілкуванні з державними структурами, правоохоронними органами тощо.
 
Наші європейські партнери вийшли на нас із пропозицією організувати на селі медичне страхування. Це досить важливо. Ми закінчуємо перемовини щодо створення пересувних медичних центрів для села. Прокладатимемо також якісний Інтернет, щоб підтримати дистанційне навчання у школах.
 
Ми хочемо створити на Хмельниччині «зелене серце» України. Що мається на увазі? Програми, спрямовані на популяризацію ідей органічного землеробства. Навіщо конкурувати з Бразилією, де вирубують тропічні ліси, вирощують по два врожаї на рік, і виснажують землю? Український фермер зможе заробляти інакше. Нещодавно українська делегація зустрічалася у Брюсселі з головою аграрного комітету Європарламенту. Він каже: все, що стосується органічної продукції, Європа готова експортувати максимально, без ніяких квот. Ми зі швейцарськими партнерами розпочали сертифікацію тих земельних ділянок, де господарі займаються виключно органічним землеробством.
 
  • Зараз багато проблем агробізнесу впирається у гроші. Наприклад, фермерам не дають кредитів, або якщо й дають, то надто дорогі...
— Так, наші фінансисти не розуміють багато чого, наприклад, що таке кооперативний рух. Їм подавай приватне господарство і заставу. А якщо ви запитаєте будь-якого банкіра з Європи, він вам скаже: краще я дам гроші кооперативу, ніж приватному фермерові. Тому що в кооперативі є спільна відповідальність людей, взаємний контроль і допомога.
 
Ми сьогодні ведемо із зарубіжними фахівцями перемовини щодо створення кооперативного банку для довгострокового мікрокредитування. Думаю, до кінця цього року він буде створений і належатиме членам кооперації. Багато міжнародних партнерів готові підтримувати Україну в її кооперативному усі. Допомагати у придбанні засобів виробництва, створенні інфраструктури села, у навчанні. Ви знаєте, до речі, що в Україні вже працюють кооперативні банки — поки що зарубіжні? Той-таки «Креді Агріколь», наприклад.
 
  • А нині — яка роль вашого холдингу в кооперативному русі?
— Вже ніякої, окрім моральної підтримки. Колись це була наша ініціатива. Сьогодні ж члени Першого національного аграрного кооперативу — це сотні осіб, десятки різних господарств. Індивідуальний підприємець може з 5 га заробляти значно більше, ніж великий холдинг із тих-таки 5 га.
 
  • Гаразд, на Хмельниччині кооперація зростає. А чи перспективно це для інших регіонів?
— Сьогодні багато моїх друзів, знайомих працюють, наприклад, на Сході України — на тій території, яка, на щастя, не окупована. Вони щиро схвалюють наші ініціативи щодо кооперативного руху. Думаю, теж швидко включаться у програми, подібні нашим. Це важливо не лише економічно, але й з огляду на єдність нашої держави.
 
  • Цей вертоліт — Ваш? Ми попервах думали, що то прилетів голова облдержадміністрації.
— У влади є свої вертольоти — військові. А це не мій власний гелікоптер — його орендують три підприємства, хоча наразі ним прилетів справді я. Цікаво, хіба для вас вертоліт є якоюсь диковинкою? Це газотурбінний Robinson R66, американська модель. У США кожен успішний фермер літає на подібному — там по країні працює десь 12 тис. таких аеромашин. Політ — не лише задоволення: це зручно для моніторингу полів, для прийняття оперативних рішень.
 
Не треба цуратися високих технологій — варто їх вивчати, приймати й удосконалювати. Українські мізки здатні багато на що. Якщо взяти ІТ-технології, то 30% програмного продукту у світі пишеться українцями. Вертоліт, до слова, теж винайшов киянин — пан Ігор Сікорський.
 
Ми зараз із Київським політехнічним університетом створюємо автоматизований пункт прийому молока. Кожен здавач приходитиме з молоком і своєю скретч-картою. Здав — і одразу отримав на рахунок гроші у відповідності до кількості і якості продукту.
 
  • Які фактори серйозно заважають вам працювати?
— Наразі — нічого не заважає. Поки влада вирішує, хто там має бути прем’єром, хто який пилятиме бюджет, ми запустили свій «антивірус». Наш економічний рух уже не спинити. Він аполітичний, але пов'язаний із використанням тих конкурентних переваг, які має наша держава. Навіть провідні міжнародні діячі говорять, що Україна може стати «аграрною наддержавою». Нині «аграрна» не має звучати як відстала — навпаки. Йдеться взагалі-то про виживання села. І нації. Згідно із соціальною наукою, два нових робочих місця на селі додатково створюють ще 10 — у місті. Ми всіляко популяризуватимемо розвиток аграрного сектору і села, бо ще не всі розуміють, що це і є основа української економіки.

Київ-Шепетівка-Київ
 
   

Опубліковано в журналі

№8(327) квітень 2016

Cхожі статті

«Стрес-тест» - методика задля розвитку агробізнесу
10 років з агробізнесом
Крістіан Драйєр: «За нами - предківські традиції машинобудування»
Міхаель Хорш: «З часом врожаї в Україні зростуть»
На три кроки попереду інших
Розмова про майбутнє
Олександр Каліберда: Pакон «Про ринок землі» ще потребує доопрацювання