Банер

Як керувати таємничим, або Про безпеку харчів

«Управління ризиками в умовах невизначеності» — так називався VI Міжнародний форум з проблем харчової безпеки, що пройшов під егідою Міжнародної фінансової корпорації IFC. Англійською «невизначеність» звучить як «турбулентність». Мабуть, це слово доволі точно відображає наше сьогодення. Однак на форумі ми побачили аграріїв, які не ховаються від ризиків і вимог нашого часу, а використовують їх як нові можливості для зростання.

 

На заході були присутні численні агровиробники — як вельми знані у галузі, так і поки що не дуже відомі. Але їх об’єднувало чимало спільних рис: увага до переробки продукції, зацікавленість експортом. Однією з передумов для продажу української продукції на ринки не лише країн ЄС, а й інших цивілізованих і платоспроможних держав є запровадження в Україні системи контролю за харчовими продуктами. Тому, звісно, у центрі уваги були стандарти якості HACCP, ISO 9001, Global GAP, які роблять продукцію не лише конкурентною, а й дорожчою — при більшому попиті на неї з боку грошовитих покупців.
 

Стандарт Global GAP
Global GAP (Good Agrіcultural Practіce, або Належна Сільськогосподарська Практика) — це програма, яку розробили мережі роздрібної торгівлі в Євросоюзі з метою досягнення максимально безпечного виробництва продуктів харчування. Вищий щабель більш відомої системи НАССР. Мета стандарту Global GAP полягає у мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва шляхом відстеження усього виробничого циклу. Тобто вона спрямована на сертифікацію не кінцевого продукту, а покроково — всього ланцюжка технології виробництва. Сертифікат Global GAP є гарантією, що конкретний продукт отриманий при твердому дотриманні найвищих рекомендацій і вимог.
 


Форум із проблем харчової безпеки — справді міжнародний. А ще й до того «мандрівний»: щороку його проводять в іншій країні, мов спортивний чемпіонат світу. Звісно, участь у ньому беруть компанії із багатьох держав. Але мета у них, по суті, схожа: на глобалізованих ринках успішно продавати аграрну й харчову продукцію, керувати всілякими ризиками в умовах тієї-таки турбулентності та вибудувати успішну маркетингову стратегію.

Голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа попередив, як здійснюватиметься найближчим часом реалізація ключового європейського принципу контролю «від лану до столу»: «Систему HACCP буде запроваджено з 20 вересня цього року на усіх великих підприємствах, які провадять діяльність із харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження. Через рік вона стане обов’язковою для інших великих підприємств харчової промисловості, котрі спеціалізуються на продуктах харчування, у складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей). А у 2019 році це стосуватиметься і дрібних підприємств, що працюють у галузі харчової промисловості».

Олена Волошина, очільник Міжнародної фінансової корпорації IFC в Україні, характеризуючи органічного фермера Володимира Завадовського, зауважила: колись він займався спиртом, а тепер — березовим соком. І справи в нього пішли набагато краще. Його ТОВ «Лілак» (Чернівецька обл.) нині виробляє дієтичні березові соки з додаванням екологічно чистої кропиви, чебрецю, полину, шипшини, м’яти та ін. Підприємство пройшло сертифікацію на «Органікстандарт». Тобто воно відповідає суворим санітарним вимогам до якості сировини й інгредієнтів, жорстко дотримується органічних технологій, має добре підготовлені кадри. Усе це уможливлює випуск продукції найвищої якості й забезпечує попит у закордонних споживачів, і у підсумку — гарні прибутки.

Директор департаменту технологій, якості та безпечності харчових продуктів «Миронівського хлібопродукту» (МХП) Олена Косюк поділилася досвідом впровадження сучасних систем контролю якості на підприємствах її холдингу. Нині група компаній МХП поєднує більш ніж 20 підприємств у таких сферах, як рослинництво, садівництво, кормовиробництво, птахівництво, м’ясопереробка, виробництво фуа-гра, ковбас і копченостей. Її слухали дуже уважно, тому що вона є не лише топ-менеджером, а й дружиною власника «МХП», і статки їхньої родини перевищують мільярд доларів, тож повчитися є чому.

Фінансова інституція IFC активно фінансує приватний бізнес у країнах, що розвиваються, у тому числі й в Україні. Працює із більш ніж 2000 компаніями по всьому світі, тож досвід має чималий. Кілька фахівців від цієї поважної організації виступили з цікавими й корисними доповідями. Старший менеджер IFC по Європі та Центральній Азії Джеспер К’яер та головний галузевий спеціаліст департаменту аграрного бізнесу Беррі Вейн Лі поділилися прикладами впровадження контролю якості над виробництвом харчових продуктів у різних країнах. Керівник глобальної консультативної програми IFC з харчової безпеки Сара Окман розповіла, як місцевим виробникам краще запроваджувати міжнародні стандарти безпеки харчової продукції. Також вона презентувала практичний довідник для підприємств, які ще не мають власної системи контролю якості або планують поліпшити ту, що вже існує.

Виступ Шейн Рассел, фахівця з антикризового управління з Великої Британії, був присвячений тому, яким чином ми можемо ретельно простежувати якість продукції на всіх стадіях її виготовлення. Практичні приклади мінімізації ризиків на своїх підприємствах, вбудованих у ланцюжок постачання харчової продукції, навели представники іноземних компаній з Білорусі, Узбекистану, Вірменії. Ділилися своїм досвідом і представники вітчизняних підприємств «Глобинський м’ясокомбінат», «Вінницький олійножировий комбінат», «Ашан Україна». Учасники дискусії сходилися на думці, що добре контрольована безпека аграрної сировини і харчової продукції підвищує прибуток, знижує витрати й сприяє злагодженій роботі компаній.

Коментарі

Беррі ВЕЙН ЛІголовний галузевий спеціаліст департаменту агробізнесу, виробництва і послуг Міжнародної фінансової корпорації IFC
 Наша корпорація ІFC займається фінансуванням приватного сектора. Дуже важливим для всіх нас є бізнес у сфері виробництва продуктів харчування. Не реально скасувати глобалізацію. Хвороба птиці, приміром, може швидко поширитися на кілька країн, якщо не приділити уваги якості на ранніх етапах технології вирощування. Тому дуже корисно, коли стандарти безпеки продуктів харчування суворо дотримуються. Є численні сумні приклади «чорних лебедів», коли це було не так. Наприклад, в Індії виробник куркуми додавав у неї барвник, що містив свинець. Звичайно, куркуму перестали купувати, його репутація була втрачена. Або мережа швидкого харчування в Мексиці витратила мільярди доларів на усунення наслідків зараження їхньою їжею. Вони дізналися про зараження значно пізніше, ніж могли б… Якось я відвідав у Польщі лабораторію, де роблять всілякі аналізи. Там я вперше довідався, що провадять, виявляється, ще й радіологічні дослідження їжі. Я тоді взагалі поняття не мав про радіологію, хоча для вас, хто пережив Чорнобиль, це очевидна загроза.
 
Володимир ЗАВАДОВСЬКИЙгенеральний директор ТОВ «Лілак» (Чернівецька обл.)
 У нас у Карпатах ніколи нічого не сіялося, не обприскувалося, не було хімії й Чорнобиля. Тільки чисті трави, дерева, дикороси. Уявіть собі наше підприємство: райцентр у горах, далека периферія… Але! Наша область межує з Румунією, за кілька кілометрів — Європа. Постачати органічні соки закордон навіть такому невеличкому підприємству, як наше — цілком можливо, але наважитися на це було важко. Ми нині співпрацюємо не лише з ЄС, а й з Америкою, Канадою, Ізраїлем. На жаль, українські споживачі поки що не звертають так багато уваги на якість і безпечність харчової продукції… Поки ми дійшли до органічних стандартів якості, помилок наробили чимало.
Найважче було подолати нашу ментальність. Сертифікований ти чи ні, але ж навколо — люди з іншим мисленням. Ось пляшечка для соку: тут скло, етикетка, клей… На загал 8 виробників, наших постачальників. І кожен має постачати якісний продукт. Наприклад, європейський виробник інколи присилає нам неякісні кришечки. Тож ми багато зусиль віддаємо боротьбі з нашими постачальниками за якість. Отже, або ми всі — якісні, органічні, безпечні, або кожен сам за себе, і як тоді вискочити? За рахунок органічного виробництва ми можемо отримати пріоритет.
 
Олена КОСЮКдиректор департаменту технологій, якості та безпечності харчових продуктів холдингу «Миронівський хлібопродукт»
 Ще у 2005 році ми вирішили працювати за стандартами ХАССП. Багато хто запитував: «Навіщо це треба? Ми руки миємо, переодягаємося у стерильне… У нас і так усе добре!». Однак за 12 років потихеньку ми рухалися вгору східцями, і зараз прийшли до Global GAP. Не можна стрибнути на високу сходинку, не пройшовши попередні етапи.
Global GAP — новий стандарт, для України поки чудернацький. Торік ми почали впроваджувати його в одному з наших господарств. Із деякими зусиллями, але таки вдалося. Важко було з людьми — дехто був ментально не готовий до впровадження високих стандартів. З іншого боку, один із наших директорів, прочитавши вимоги Global GAP, зрадів: «Я все життя мріяв про такий документ! Це ж як Біблія, тут усе написано: що, як, коли треба робити». Отже, що це нам дало? Контроль над виробництвом на всіх етапах. Про будь-яке яйце ми можемо сказати не тільки, яка курка його знесла, і що вона їла впродовж життя. Але й хто її мама, дідусь-бабуся. І хто й коли їх зарізав, запакував, кому продав, у якому вигляді: напівфабрикату або курячої котлети.
Важливо, щоб високим стандартам відповідали й корми для птиці. Наш холдинг включає їхнє виробництво: ми виготовляємо 1,7 млн т комбікормів на рік і не залежимо від постачальників. Виробництво соєвого й соняшникового шроту на нашому комбікормовому заводі сертифіковане давно. Global GAP дає зрозуміти, як ми годуємо свою птицю, як це впливає на результати. Це система, що відповідає на багато питань: виробничих, екологічних, навіть соціальних. Охорона праці людини, охорона життя тварин, екологія — враховано багато чого. Прозора система Global GAP дозволяє бачити все. Ми впроваджуємо цю систему, що простежує весь шлях продукції від яйця до котлети, і можемо показати ці дані кому завгодно, тож маємо довіру споживачів, торговельних мереж, банкірів та експортерів. Наші люди тепер теж розуміють, навіщо все це треба, які ризики вони мінімізують для себе й для наших споживачів.

Ігор ПЕТРЕНКО
спеціально для "Агробізнес Сьогодні"
   

Опубліковано в журналі

№7(350) квітень 2017

Cхожі статті

Сімейне фермерство: куди заганяють його законотворці?
IT та український аграрний сектор: від землі до зірок
Усе починається з насіння: на Хмельниччині запрацював новітній насіннєвий завод
Export Forever для зерна Причорномор'я
Насінництво сьогодні
Фабрика експортної курятини
Вівчарство: повільний рух вперед