Банер

«Молочні ріки» глибшають

Молочно-товарна агрокомпанія із Львівської області нарощує виробництво якісної сировини. Для цього менеджмент підприємства усуває вузькі місця у технології та впроваджує сучасні рішення.

 

Застосування сучасних технологій у вітчизняному тваринництві, як і стабільний розвиток самої галузі нині викликає багато запитань. Чи зможуть фермери та представники холдингів бути конкурентними на ринку та виробляти достатню кількість відповідної продукції? Дотримання якісних характеристик великих партій молока та м’яса нині дуже актуальне, і без цього на ринку не зрушиш нікуди. Наскільки наші аграрії можуть відповідати на виклики часу та бути справді конкурентними за наявних умов? Чи дають практичний результат електронні та програмні рішення, що сьогодні намагаються впроваджувати у роботу? На ці та інші питання ми спробували дізнатися відповідь в одному з відомих господарств Західної України — «Молочні ріки», що функціонує на території кількох районів Львівської області.

Що то за ріки?
Агрокомпанія «Молочні ріки» входить до групи компаній разом із відомим агрохолдингом «Західний Буг» і фактично є тваринницьким підрозділом останнього. Підприємство нині має три тваринницькі ферми, розташовані у двох районах Львівської області. Загальне поголів’я великої рогатої худоби становить 1400–1500 голів, а дійне стадо, у тому числі сухостійні корови — 950 корів чорно-рябої породи. М’ясним напрямом бізнесу тут не займаються — продають бичків, і лише цього року спробували утримувати невелике м’ясне поголів’я. Нашим гідом на одну з ферм підприємства у с. Опільсько був Віктор Болтручук, заступник директора ТОВ «Молочні ріки».

Важливою особливістю цієї компанії є те, що для неї тваринництво є бізнесом, а не соціальним проектом або особистим уподобанням власника агрокомпанії. В умовах холдингу головним є рентабельність виробництва продукції, тому його існування та розвиток напряму пов’язане з прибутковістю. Можливості розвитку та вкладення інвестицій у розвиток інфраструктури обмежені лише рентабельністю бізнесу. Отримали прибутки — інвестують у розвиток.

Зрозуміло, що складна економічна ситуація в Україні впливає і на розвиток «Молочних рік», тому останні два роки були непростими для компанії. Підприємство залишалося рентабельним завдяки осіннім та весняним періодам виробництва молока, коли найбільша прибутковість. Відповідно постійно ведеться робота зі збільшення ефективності та пошуку вузьких місць у виробничих процесах. Цікавою є оцінка рентабельності бізнесу. В компанії порівнюють можливості альтернативного інвестування у рослинництво «Західного Бугу» — чи дохід від одиниці коштів співставний за термін реалізації бізнес-проекту з доходом, отриманим у рослинництві.

З іншого боку, у «Молочних Ріках» відсутній власний земельний банк, а корми і послуги продають колеги із «Західного Бугу». Уточнимо: саме продають за ринковими цінами, а не віддають за символічну плату. Відповідно це формує бізнес-відносини між рослинницьким та тваринницьким підприємствами таким чином, щоб усі грубі корми йдуть за цінами, що можуть бути вищими за середньо ринкові. Усі послуги сільськогосподарської техніки та автомобільного транспорту у нас обраховуються, що, можливо, у порівнянні з іншими господарствами, це не на користь компанії. Якщо порівнювати собівартість кормів з іншими потужними виробниками молока України, то вона на підприємстві вище за інших. Пояснюється це тим, що корми місцевого підприємства у 1,5–2 разів дорожчі за ці середні показники по галузі. Також реальним обліком усіх витрат, а також тим, що у ціну кормів закладається упущена рентабельність з основних культур від переводу площ під кормові. Нічого не приховувати і зменшувати за рахунок інших підрозділів компанії — такий місцевий підхід.

Не залежати від короткострокової кон’юнктури — щоб не чекати цінової кон’юнктури одного з років. Головний підхід у тому, щоб досягти показників ефективності та продуктивності протягом усього року, а не лише у короткі періоди. Стратегічне завдання — досягнути такої продуктивності та ефективності виробництва, щоб підприємство було рентабельним за будь-яких цін на молоко та у всі сезони, а не лише тоді, коли є вони сприятливі.

Консультанти як інструмент
зменшення витрат
Одним із найбільш ефективних інструментів удосконалення технології виробництва молока на підприємстві вважають роботу з консультантами, особливо міжнародними з Канади, Польщі та Голландії. За останні чотири роки їх було немало на фермах, кожен ретельно аналізував вузькі місця та радив внести ті або інші удосконалення. Завдяки їм суттєво наростили продуктивність від однієї корови. Спочатку з 4500 до 6000, а потім із 6000 до 8500–9000 (зараз середньодобовий надій по фермах коливається у межах від 28 до 30,5 кг). З одного боку, успіх є, перспективи також. Але тепер зіткнулися з новим рівнем вимог та потреб.

Якщо раніше корови з продуктивністю до 15 кг/добу були невибагливі та більш прості в догляді, для них корми не потрібно було надто ретельно добирати, то тепер усе змінилося. Корови, що дають добову норму молока понад 25 кг, а на піку 40–50 кг, потребують іншого підходу — вони мають через себе «прогнати» набагато більше кормів та витримати більше навантаження на організм. Одразу ж з’являються усі проблеми транзитного періоду — корова доїться, але після отелення їсть майже так само, як і та, що доїться на 20 кг, тому худне, може початися кетоз, проблеми з імунітетом.

Фактично підприємство зустрілося з проблемами, яких раніше не знало. Торік, як і зараз, основне завдання ферм було у відпрацюванні нових вимог у ветеринарній площині та штучному заплідненні худоби. Бо корови після отелення дають багато молока, але перевиснажуються, пізніше відновлюються для запліднення. Довелося навчитися регулярно досліджувати дійне стадо сучасним обладнанням з ультразвуком та оперативно виявляти хвороби тварин. «Розуміємо, що не вирішивши проблем із ветеринарією — не вирішимо з осіменінням, проблем із середньою продуктивністю, — розповідає заступник директора агроформування. — Бо у нас значна частина корів має середню лактацію у більше 400 днів. Зараз вже ми доїмо у середньому 30 кг на голову, але якби наразі лактація тривала понад 350 днів, а не 450! Чим менше корова у лактації, тим менше вона зношується, менше ушкоджень вимені, краще відновлюється під час сухостою, засвоює корми тощо».

Первинна фаза обстеження ферм консультантами чотири роки тому виявила, що мали проблеми з технологією доїння тварин. Завдяки цьому перейшли від мокрих шмат до класичної схеми обробки вимені корів перед доїнням, внесли інженерні удосконалення у конструкціях ферм зі стійлами, роздачею кормів, змішуванням. Щодо раціонів годівлі, то тепер мають поділ на технологічні групи, впроваджено повнозмішаний раціон тощо. Із раціоном тут ніколи не припиняють працювати, постійно його удосконалюючи.

Розвиток через новації
Основні напрями розвитку бізнесу у «Молочних Ріках» наступні: одним із нових підходів для молочного бізнесу є вдосконалення «генетики» дійного стада. Поки що основні тварини для місцевого дійного стада — українська чорно-ряба голштинизована, але вже з’явилася невелика група джерсеїв. Останні демонструють непогані результати продуктивності, але це більше експеримент на їхню продуктивність та стійкість до хвороб. Джерсеї — невеликі корови, потребують менше кормів, місця на стійлах ферм. Є кілька старих корівників, які без перебудови не підходять для голштинізованих порід. Та для маленьких корівок якраз!

Зміна підходів та поглядів спеціалістів тваринницького підприємства на бізнес. Наприклад, ветеринар має бути готовим на комплексну профілактику хвороб, а не на постійне їх лікування. Вчасне лікування маститу або добросовісна робота доярок дає кращий результат, ніж будь-який антибіотик. Комплексний підхід у цьому напрямі за рік-два дає результати.

Селекція спочатку допомагає, але одночасно створює нові вимоги. Вже зараз видно, що первістки нерідко мають вищу продуктивність, ніж старші корови. Хоча селекція — повільний інструмент, однак керівник молочної ферми може просто не встигнути за вимогами, які йому надходитимуть від більш продуктивних корів. Потрібно постійно відповідати новим вимогам виробництва молока, що виникають при цьому. Це можна побачити на більш «радикальному» прикладі, коли якесь господарство придбає закордоном нетелі, а потім не може дотриматися усіх вимог технологій, втрачаючи тварин через травми, хвороби, проблеми з репродукцією.

Облік сучасними засобами та програмним забезпеченням. Системи обліку усіх матеріальних ресурсів на фермах мають бути консолідованими. І до цього тут не просто прагнуть, а реально працюють. У холдингу усі дані мають консолідуватися і мати типову модель на кожній фермі. Взяли за основу 1.С «Управління тваринництвом», дописавши три чверті власного функціоналу. Головною проблемою стало небажання працівників користуватися онлайн базою, бути під контролем і самому контролювати технологічний процес. Якщо бачите систематизовані дані за кілька місяців, півроку, то можна відстежити системні помилки та порушення технології і потім їх усунути.

Тепер у цифровому вимірі від кожної корови регулярно беруть аналізи молока на дев’ять показників. Потім їх систематизують, беруть середнє по групах. Виявилося, що ці дані дозволяють зекономити на кормах або уникнути помилок у роботі, аби запобігати захворюванням. Тепер більш активно контролюється здоров’я корів, ефективність профілактики тощо. Вважають, що для великотоварної ферми без цього сьогодні ефективно працювати не можливо. Сам процес збору даних на фермі мотивує кожного працівника краще працювати, бо він розуміє, що ці показники засвідчать зростання/ падіння продуктивності корови і, відповідно, його зарплати.

Роздача кормів трактором із кормозмішувачем відбувається за допомогою програмного забезпечення та з досить високою точністю. Це — реальність і вимога часу. Механізатори ферми звикли до цього і спокійно їх використовують.

Замість висновку
Прагнення до досконалості та стабільний розвиток у тваринництві гарантують «Молочним рікам» конкурентність. Водночас зазначимо, що дисципліна та порядок на фермі починаються з елементарних речей — санітарного стану, вивезення гною та роздачі кормів. І чистоти самих корів. А з цим на місцевих фермах все налагоджено добре.

Коментар

Марія ІЛЬЧИШИНкерівник ферми «Опільсько» підприємства «Молочні ріки» (Львівська обл.)
 На відділенні нашої ферми утримуємо 327 корів, з них 285 голів дійних та 30 сухостійних. Середній надій на одну корову становить у межах 30–30,5 кг (торік виходило 23 л, а річний — 7500 кг). Телиць спаровуємо, коли досягають ваги від 340 кг віком від 14 місяців. До цього ставимося ретельно та відповідально.
Колектив налаштовуємо на результат — молоко та здоров’я корів. Тут важливий внесок кожного!

Олександр ГОРДА
спеціально для "Агробізнес Сьогодні"
   

Опубліковано в журналі

№10(353) травень 2017

Cхожі статті

Ринок м’яса: зростання цін продовжуватиметься
Життя з комплексами: як змінилася зернова логістика після введення вагового контролю
Німецькі реалії сімейного господарювання
Ринок овочівництва
Export Forever для зерна Причорномор'я
Вівчарство: повільний рух вперед
Аграрні інвестиції: все в руках агробізнесу