Банер

Новий номер

№12(355) червень 2017



	 

	Крижаний прибуток

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Бюджетування у системі економічного управління виробництвом сої

Л. Ю. КУЧЕРканд. економ. наук, ст. наук.
співроб., доцент кафедри економіки підприємства
Харківського НАУ ім. В. В. Докучаєва
У рамках «Українського соєвого конгресу», що відбувся 25 лютого 2016 року в м. Київ, зазначено, що зростання інте­ресу вітчизняних аграріїв до сої продиктоване привабливими цінами та високим попитом на зерно цієї культури і продукти її переробки на світовому ринку. У 2015 році посівні площі під соєю сягнули рекордної позначки — 2,1 млн га, що на 17% більше показника ­2014-го.

 

Попри істотне збільшення посівів урожайність була на 17–18% нижчою, ніж у 2014 році. Загалом же в Україні середньорічна урожайність культури на 28–37% нижча, ніж у країнах-світових лідерах виробництва: США, Бразилії, Аргентині, Канаді, ЄС. Голова Асоціації виробників і переробників сої Віктор Тимченко вважає, що площі під соєю продовжуватимуть зростати ще з кількох причин: її використовують для переробки на корм, соя покращує ґрунт за рахунок накопичення азоту в середньому 100–150 кг/га посіву, а це забезпечує економію азотних добрив і сприяє підвищенню урожайності пшениці й кукурудзи (як попередник).
 
Незважаючи на коливання кон’юнктури аграрного ринку, соєвий його сегмент забезпечений підвищенням споживчого попиту, про що свідчать високі закупівельні ціни. Така тенденція стимулює збільшення обсягу виробництва й реалізації сої та впливає на її економічну ефективність (табл. 1).
 
Таблиця 1. Економічна ефективність виробництва й реалізації
сої у сільськогосподарських підприємствах України
 
 
Як бачимо, обсяг реалізації сої сільськогосподарськими підприємствами України щороку зростає, досягнувши у 2014 р. 2436,6 тис. т, хоча рівень товарності був не найвищим (62,8%). Повна собівартість 1 ц реалізованої сої у 2014 р. збільшилася порівняно із ­2010-м на 115,3 грн/ц, а ціна реалізації — на 173,4 грн/ц, досягнувши у 2014 р. 466,5 грн/ц, тобто ціна реалізації зростала швидшими темпами, ніж собівартість, що позитивно вплинуло на показники прибутковості. Середній рівень рентабельності вирощування сої у 2014 р. становив 34,5%, маса прибутку на 1 га сягнула 1626 грн.
 
Бюджетування — основа для успішної роботи
Водночас через відкритість ринкового середовища України для зовнішніх контрагентів посилюється інтенсивність конкуренції між учасниками аграрного ринку. Виникає потреба постійно утримувати конкурентні переваги й забезпечувати прибутковість, зокрема шляхом раціоналізації використання ресурсів й ефективного управління ними. За цих обставин для адаптації до мінливого ринкового середовища перспективним можна вважати удосконалення та застосування інтегрованих управлінських технологій, що можливі за умови налагодженої системи бюджетування, результатом упровадження якої є оперативне прийняття обґрунтованих управлінських рішень з метою підвищення результативності та ефективності функціонування як самих підприємств, так і виробництва окремих видів продукції.
 
Ефективний розвиток виробництва сої у сільськогосподарських підприємствах можливий за умови якомога точнішого планування та контролю витрат, доходів і фінансових результатів на всіх рівнях управління. Складовою такого управління є бюджетування. Учені вважають, що за допомогою бюджетів й аналізу їх виконання керівництво підприємства може оперативно одержувати інформацію про прийняття та прогнозування управлінських рішень, впливати на зміну фінансових результатів унесенням змін у складові технологічних процесів виробництва, вести контроль за рівнем витрат. У сучасних умовах господарювання сільськогосподарських підприємств система бюджетування є надзвичайно актуальною.
 
Найчастіше вчені розглядають бюджетування як процес планування майбутніх операцій підприємства й оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів; за змістом бюджетування є процесом планування, обліку, контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, а також одержаних результатів.
 
Впровадження бюджетування в аграрних, на відміну від інших виробничих підприємств, має ряд особливостей, зумовлених технологією виробництва сільськогосподарської продукції, серед яких: використання землі як головного обмежувального фактора, сезонність виробництва, наявність біологічних активів, залежність від природно-кліматичних умов тощо, що накладає свій відбиток на формуванні витрат і доходів. Наприклад, бюджет виробничої собівартості в галузі рослинництва, залежно від культури й технології вирощування, може включати частину витрат минулого року.
 
Однак процес бюджетування у сільськогосподарських підприємствах останнім часом перебуває не в найкращому стані. Значна кількість аграрних підприємств вже багато років взагалі не планує показники своєї діяльності. Це справляє негативний вплив на ефективність діяльності підприємств, оскільки вона залежить саме від раціональної та організованої системи планування, контролю й аналізу. Бюджетування є одним з елементів управління підприємством, який поєднує у собі ці процеси.
 
На сучасному етапі законодавчо не закріплено конкретних форм і методики складання бюджетів, тому підприємства самостійно визначають форму й методику розробки залежно від мети, обсягу виробництва тощо. Невід’ємним компонентом бюджету виробництва є бюджети прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, на організацію виробництва та управління галуззю рослинництва. Під час проведення бюджетування на підприємствах повинна бути передбачена структура норм і нормативів для виробництва продукції, а саме показники, що характеризують технологічні умови виробництва продукції, витрати праці та заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи, витрати сировини, матеріалів, палива в натуральному розмірі, норми амортизації основних засобів тощо.
 
Приклад бюджетування вирощування сої
Виходячи із зазначеного, розроблено орієнтовний бюджет витрат на вирощування сої. Складання бюджету розпочинають із планування кінцевих результатів виробництва, тобто урожайності, обсягу виробництва, ціни та виручки від реалізації сої. Всі ці показники відображають у дохідній частині бюджету. В іншому розділі бюджету відображають усі витрати на вирощування цієї культури.
 
На початковому етапі бюджетування розробляють технологічну карту вирощування сої, в якій зазначають найбільш доцільні операції, машини й обладнання, склад агрегату з урахуванням агротехнічних особливостей і наявності техніки в господарстві (у нашому прикладі за основу взято технологічну карту, що розробили вчені ННЦ «Інститут механізації і електрифікації сільського господарства НААН» спільно з фахівцями Асоціації виробників і переробників сої) [Головашич О. П., Білоткач М. П., Півень А. С. та ін. (2009)]. При цьому витрати палива й трудових ресурсів залежать від виду сільськогосподарських робіт і складу агрегату. На основі зазначеної технологічної карти здійснено розрахунок потреби в окремих ресурсах та їх вартості для економічного обґрунтування бюджету (табл. 2).
 
Таблиця 2. Розрахунок потреби в окремих матеріальних ресурсах
та їхньої вартості для економічного обґрунтування бюджету посіву сої
 
 
Джерело: розраховано на основі технологічної карти
[Головашич О. П., Білоткач М. П., Півень А. С. та ін. (2009).
Технологічний регламент і комплекс машин для виробництва сої
з використанням нових технічних засобів. Посібник українського хлібороба].

 
Таким чином, враховуючи нормативну потребу в основних виробничих ресурсах та їх актуальну ринкову вартість, розраховано загальну потребу в коштах для купівлі матеріальних ресурсів, що становить 506,8 тис. грн.
 
У результаті проведених розрахунків визначено, що прогнозовані виробничі витрати на 1 га площі сої становитимуть 7746 грн, а на 1 ц продукції — 352,1 грн (табл. 3). Враховуючи витрати на збут, обчислені на основі фактичного співвідношення повної та виробничої собівартості сої в сільськогосподарських підприємствах України протягом 2010–2014 рр., прогнозна повна собівартість 1 ц сої становить 507 грн.
 
Таблиця 3. Розрахунок нормативної собівартості сої
 
 
Джерело: розраховано на основі технологічної карти.
 
Складання власне самого бюджету виробництва розпочинають із визначення кінцевих результатів, тобто урожайності сої, обсягів її виробництва й реалізації (табл. 4). Урожайність сої заплановано згідно з технологічною картою на рівні 22 ц/га. Ціну реалізації (720 грн/ц) заплановано, виходячи із сучасних ринкових умов (наприклад, за такою ціною закуповує сою компанія «Нібулон»). Прогнозний дохід від реалізації сої становить 1473,1 тис. грн.
 
Таблиця 4. Орієнтовний бюджет витрат на вирощування
сої на площі 100 га за планової урожайності 22 ц/га
 
 
*Відповідно до нормативів із загальної кількості виробленої
продукції 7% зерновідходів, 93% є товарною продукцією.
Джерело: розраховано на основі технологічної карти.
 
В іншій частині бюджету відображено витрати на виробництво сої, які сформовано на основі фактичних і нормативних даних щодо витрат ресурсів, які застосовують під час використання проектної технології. Витрати, які планують на виробництво продукції, умовно розподілено за місяцями на основі технологічних операцій, зазначених у технологічній карті. Під час бюджетування необхідно передбачати зміну цін на матеріали, особливо на пальне, оскільки систематичне зростання їх вартості зумовлює потребу в перегляді нормативів на технологічні цілі, іншими матеріальними витратами через подорожчання енергоносіїв, що впливають на вартість доставки. У цьому контексті варто зазначити, що, наприклад, за розрахунками «Українського клубу аграрного бізнесу», подорожчання посівної у 2016 р. викликане передусім девальвацією гривні та підвищенням вартості імпортних ресурсів на 24% порівняно з весною 2015 р. і підвищенням орендної плати на 20%.
 
У бюджеті вирощування сої заплановано повні витрати на її виробництво й реалізацію в розмірі 929,5 тис. грн. За планової виручки в сумі 1473,1 тис. грн чистий дохід менеджменту (прибуток) становитиме 939,8 тис. грн, а маржинальний (сума покриття) дорівнює 930,5 тис. грн. При цьому беззбитковий рівень виробництва сої у натуральному вимірі становитиме 490 ц, а беззбитковий обсяг реалізації у вартісному — 352,8 тис. грн. Рівень рентабельності цього проекту становитиме 58,5%, а рівень цінової конкурентоспроможності — 36,9%, що може забезпечити розширене відтворення.
 
Таким чином, складений бюджет витрат на вирощування сої на плановий рік є головною складовою економічного управління виробництвом сої в аграрному підприємстві, й однією зі складових економічного управління підприємством у цілому. Складання подібних бюджетів з виробництва інших видів продукції у підприємстві або за галуззю рослинництва в цілому дасть змогу підприємствам у майбутньому вчасно вносити корегувальні зміни в процес виробництва, правильно розподілити наявні ресурси, а, отже, — забезпечити максимальну ефективність господарювання.
 
Попри всі переваги нині процес бюджетування не набув широкого розповсюдження в практиці діяльності аграрних підприємств, оскільки передбачає виконання великого обсягу робіт щодо складання бюджету, й сприймається працівниками як засіб для оцінки їхньої діяльності й відстеження помилок. Персонал аграрних структур часто протидіє складанню бюджетів, намагаючись у такий спосіб мінімізувати своє навантаження, що може зумовлювати зниження ефективності власної діяльності й підприємства загалом. Одним зі способів вирішення цієї дилеми може бути застосування мотиваційних інструментів, що ґрунтуються на фінансових і заохочувальних аспектах, пов’язаних із мотивацією персоналу аграрних підприємств до запровадження бюджетування у господарську практику.
   

Опубліковано в журналі

№9(328) травень 2016

Cхожі статті

Вигода від поєднання: стратегічне та ситуативне управління
Випробувальний термін: як не купити кота у мішку
Шахраювання в агрохолдингах
Оцінка кредитоспроможності. Банківські рейтинги: як банк класифікує позичальників?
Школа реальності "Мрії Агрохолдингу"
Завжди "Весна"
Система грейдів: інструкція із використання