Банер

Новий номер

№12(355) червень 2017



	 

	Крижаний прибуток

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Акції на публіку

altaltСільське господарство належить до капіталоємних галузей, а в умовах стрімкого розвитку бізнесу, додатковий капітал є запорукою утримання ринкових позицій. Кошти потрібні для розширення земельного банку, придбання нового обладнання та технологій, побудови інфраструктури, закупівлі якісного насіння і добрив тощо. Але через неврегульованість ринку землі агропідприємства мають певні труднощі із залученням кредитів від фінансових установ.
Згідно з опитуванням керівників аграрних компаній, проведеного компанією «Делойт», наприкінці 2010 року 80% найбільших компаній сектору до кінця 2012 року планували залучити капітал від західних інвесторів шляхом IPO, приватного розміщення акцій чи залучення стратегічного інвестора.
Сьогодні через складнощі на фінансових ринках низка компаній відклала вихід на біржі, проте для більшості з них саме цей спосіб залучення капіталу залишається найбільш привабливим у довгостроковій перспективі. Саме тому навіть в умовах нестабільності на фінансових ринках компанії продовжують готуватися до виходу на біржі.

Інвестиційна привабливість українського агробізнесу
Завдяки історичному розвитку АПК та родючості земель український агропромисловий комплекс має свої особливості. Так, якщо для Західної Європи середній розмір агрогосподарства досягає 200 га, то в Україні агробізнес ведуть великі корпорації, які поєднують продуктивність земель з економією на масштабах виробництва. Працюють десятки господарств, розмір яких значно перевищує тисячу гектарів.  
Ще однією особливістю ведення бізнесу в України є термін окупності.  Так, якщо, скажімо, для США термін окупності може становити 14-15 років, то для українського бізнесу настільки тривалі терміни неприйнятні. Тому власники вітчизняних підприємств націлені на те, щоб повернути вкладені кошти вже протягом перших п'яти-десяти років. Це, своєю чергою, сприяє підвищеному інтересу до українських компаній з боку потенційних інвесторів.
Сьогодні в умовах нестабільності на ринках аграрна галузь справедливо вважається однією з найстабільніших. Протягом 2008-2010 років, коли більшість українських підприємств потерпали від кризи, сільське господарство продовжувало набирати обертів. Зростання світових цін на основні сільськогосподарські культури, падіння курсу гривні сприятливо позначилось на вартості українських товарів на міжнародних ринках і, відповідно, попит на продукцію сільгоспвиробників значно підвищився.
Протягом 2010-першої половини 2011 років деякі агрохолдинги зуміли скористатися сприятливими ринковими умовами, консолідувати бізнеси, наростити земельний банк до 200-250 тис. га. Багато агрохолдингів реструктуризувалися або операційно, або структурно, та вийшли на новий рівень ведення бізнесу.
Зокрема, сільгоспкомпанії виявилися першими в черзі на залучення грошей. Наприклад, компанія «Миронівський Хлібопродукт», аудитором якої виступила компанія «Делойт», на Лондонській фондовій біржі успішно розмістила облігації на суму $240,5 млн, реструктуризувавши борги і вивільнивши кошти для реалізації проектів будівництва нових потужностей з виробництва курятини.
Як наслідок, результати розміщення та подальша динаміка росту вартості акцій компаній засвідчили високий інтерес з боку інвесторів до українських підприємств. Навіть на тлі загального падіння ринків капіталізація вітчизняних аграрних компаній у 2010-2011 роках знизилась менше, ніж ринок в цілому.

Таблиця 1. Індекси українських підприємств на Варшавській біржі
alt

Проте розміщення акцій низкою компаній навесні-влітку 2011 року засвідчили спад зацікавленості інвесторів до аграрних активів в Україні. Насамперед це пов’язано з деяким перенасиченням бірж акціями сільськогосподарських підприємств.

Перепони до ринку капіталу
Тепер для успішного виходу компанії на IPO недостатньо тільки наявності великого земельного банку. Інвестори цікавляться компаніями зі стабільними грошовими потоками, сучасними системами корпоративного управління, з перспективою збільшення капіталізації через екстенсивний чи інтенсивний ріст (наприклад, налагодження власної переробки для окремих напрямів). Саме тому підготовка компанії до IPO сьогодні відіграє ще більше значення.

alt

Згідно з даними дослідження «Делойт», більшість компаній агросектору та практично всі фінансові установи серед основних проблем на шляху до ринків капіталу назвали непрозорість структури власності та залежність аграрної галузі від державного регулювання. Окрім того, представники агрокомпаній ще однією перепоною назвали відсутність досвіду в подібних процесах, а також неузгодженість в оцінці вартості компанії між інвесторами та власниками компанії. Своєю чергою фінансові інститути основні перешкоди на шляху фінансування аграрного сектора вбачають у нестабільності грошових потоків і відсутності чіткої стратегії розвитку компаній, що планують залучати капітал. До речі, другий пункт відзначили практично всі опитані фінансові установи.
Зважаючи на нестабільність глобальних ринків та проблем зі зростанням боргів у країнах Європи та США, компаніям слід ще ретельніше готуватись до залучення капіталу на біржах. Підготовка до виходу на IPO - це довгий та складний процес, який потребує кількох років ретельної роботи та повного розуміння власниками і топ-менеджерами компанії процесів, що відбуваються.
Вирішення цих проблем дозволить галузі у повній мірі використати можливості, що сьогодні у неї з'явилися. Такими питаннями потрібно починати займатися заздалегідь - за кілька років до залучення інвесторів.
 
Чому ІРО? 
Актуальність фінансування за рахунок залучення інвестицій, як правило, виникає, коли компанія вичерпала можливості розвитку за рахунок реінвестування власного прибутку та боргового фінансування. За підрахунками фахівців компанії «Делойт», усього понад $1,5 млрд були залучені сільськогосподарськими підприємствами України шляхом IPO (первинне розміщення акцій), SPO (вторинне розміщення акцій) та приватного розміщення акцій. Близько 65% з них були залучені саме шляхом IPO.
Порівняно з іншими різновидами фінансування, вихід компанії на IPO передбачає участь у капіталі необмеженої кількості інституційних та приватних інвесторів. Публічне розміщення має наступні переваги:
  • Отримання капіталу на розвиток компанії без втрати контролю;
  • Можливість продажу міноритарного пакета менше 50%;
  • Можливості для подальшого здійснення M&А чи швидкого виходу з бізнесу. 
З іншого боку, витрати на проведення IPO можуть також виявитись досить значними для компанії. Основні статті витрат складаються із вартості підготовки до IPO, оплати послуг консультантів, витраченого часу, грошових виплат після отримання лістингу.

Основні учасники підготовки до IPO:
  • Компанія, що потребує капіталу (емітент);
  • Інвестиційний банк (Ведучий випуску - Lead Manager; Bookrunner; Underwriter);
  • Юридична фірма (Legal Counsel, Transaction Counsel);
  • Аудитор;
  • PR-агентство;
  • В окремих випадках незалежний фінансовий консультант емітента 
Весь процес, починаючи з вибору лід-менеджера і завершуючи отриманням лістингу, займає від 4 місяців до 3-х років, залежно від готовності емітента. Це надзвичайно інтенсивний процес, що включає у себе аудит, проведення due diligence, реєстрацію холдингової структури в Єврозоні та приєднання до неї українських активів тощо. Це потребує використання значної кількості ресурсів, підготовки важливих документів (включаючи проспект емісії або офіційного документу про допуск). Топ-менеджменту доводиться вирішувати низку нових для компанії юридичних та фінансових питань.
Потрібно розуміти, що вихід компанії на IPO - це не тимчасові зміни. IPO змінює компанію та пріоритети бізнесу назавжди, відтепер вартість компанії буде постійно коливатись, залежно від низки зовнішніх чинників та внутрішніх процесів. І головне - IPO не може проводитись для вирішення фінансових проблем компанії. IPO буде успішним, тільки якщо інвестори бачитимуть реальний бізнес-план розвитку компанії та збільшення її капіталізації.
Для виходу на ІРО агропідприємству потрібно пройти ретельну внутрішню підготовку, яка, до речі, пов’язана не тільки з відкритістю фінансової системи, але й навіть психологічною внутрішньою перебудовою компанії. Для досягнення цієї мети власних сил компанії часто недостатньо, незважаючи на те, скільки фахівців у ній працюють. Рішення - пошук нових спеціалістів із досвідом роботи та залучення консультантів та аудиторів.

КОМЕНТАР КОМПАНІЇ
alt«ПАТ «Миронівський хлібопродукт» було легко вийти на ІРО. Адже діяльність нашої компанії завжди зрозуміла, абсолютно прозора і відповідає чинному законодавству незалежно від того, виходили ми на ІРО чи ні.
Вихід на ІРО у травні 2008 року жодним чином не вплинув на стосунки з контролюючими органами чи конкурентами. Публічність - це політика компанії. І ми свідомо готувались до виходу на ІРО довгий час - зокрема, починаючи з 2002 року готували звітність за міжнародними стандартами. Крім того, створили нашу публічну структуру і були достатньо відкритою компанією. У нас не було жодних внутрішніх бар’єрів для розкриття інформації про нашу діяльність: наприклад, структури власності, трансакцій із пов’язаними особами та іншого, що заважає багатьом іншим компаніям. І тому вихід на ІРО не ускладнив і не полегшив нам життя - ми давно до цього готувались. Наша ідеологія - нічого не приховувати.
У травні 2008 року компанія розмістила свої акції на основному майданчику Лондонської фондової біржі за ціною 15 доларів за акцію. У вільному обігу перебувало близько 25% акцій, інші - 75% належали основному акціонерові МХП Юрію Косюку. У грудні 2010 року основний акціонер компанії провів SPO і продав ринку 10% своєї частки. Таким чином, на сьогодні 35% акцій компанії перебувають у вільному обігу і 65% належать Юрію Косюку. Наразі (станом на 30.01.2012 року) капіталізація компанії становить близько $1,4 млрд.
Для компаній, які зараз планують вихід на ІРО, немає жодних причин, щоб відмовлятись від цього. У разі якщо ситуація на фінансових ринках несприятлива, тоді варто трохи зачекати. Зараз виходять на ринки Лондону, Варшави тощо, оскільки саме українські агропідприємства користуються високим та активним попитом.
Однак є випадки, коли оцінки компаній завищені. Ми йшли першими і прокладали шлях власноруч, відтак, тепер усі йдуть протоптаним шляхом. Наразі все набагато простіше».
 
КОМЕНТАР КОМПАНІЇ
alt«Зрозуміло, що метою будь-якого ІРО є залучення коштів. Але це було не єдиною причиною нашого рішення вийти на біржу. Ми отримали під час IPOне просто $31,5 млн, а набагато більше. Для нас набуття публічного статусу стало можливістю продемонструвати відкритість і прозорість компанії, її відповідність усім європейським стандартам корпоративного управління, готовність співпрацювати із потенційними стратегічними партнерами та фінансовими установами. Саме тому менеджментом було прийнято рішення здійснити повноцінне IPO, а не PrivatePlacement.
І подальші успіхи у переговорах з іноземними фінансовими установами, на мою думку, стали можливими, передусім, через наш публічний статус. Я маю на увазі нашу вже майже 5-річну співпрацю з Європейським банком реконструкції та розвитку, американським банком WellsFargo, CitiBank, голландським банком розвитку FMO, ABNAmro (зараз RBS), німецьким LandesbankBaden-Wurttemberg, Райффайзен Банк Аваль тощо. Сьогодні кредитний портфель компанії становить близько $200 млн. Всі ці кошти, разом із тими, що отримали під час IPO, були спрямовані на модернізацію виробництва, придбання техніки та обладнання, будівництво елеваторів та тваринницьких комплексів. Ці заходи дозволили компанії наростити активи, підвищити ефективність виробництва та зайняти лідерські позиції на цукровому та аграрному ринку України».
 
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
alt«Великі вітчизняні агрохолдинги користуються найбільшим попитом на міжнародних фондових ринках. Така ситуація зумовлена кількома чинниками. Власне, великі аграрні компанії мають задовільні фінансові показники і помірну диверсифікацію бізнесу, а також володіють великими банками земель сільськогосподарського призначення. При цьому, попит на сільгосппродукцію (у т.ч. біржові товари) є стабільно високим, що призводить до підвищення цін на цю продукцію. Таким чином, враховуючи обмеженість земельних ресурсів у світі, вітчизняні агрохолдинги є інвестиційно-привабливими попри складнощі українського законодавства.
Крім того, завдяки публічному розміщенню акцій на фондових ринках, компаніями було залучено суттєвий обсяг ресурсів при збереженні контролю існуючих власників над компаніями. Тобто ІРО дозволяє отримати добрий фінансовий результат. Ще одним позитивним моментом є покращення рівня сприйняття компанії потенційними контрагентами (покупцями) та можливість пошуку стратегічного інвестора у разі необхідності (рівень капіталізації компанії визначається ринком).   
На вартість акцій біржових компаній впливає багато чинників, у тому числі фінансові показники самих компаній та ситуація на світових ринках. Саме остання визначала динаміку вартості акцій вітчизняних контрагентів на світових фондових майданчиках, які були досить волатильними».    
 
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
alt«Лідерами на ринку IPO є агрохолдинги. На нашу думку, не існує єдиної причини, по якій агропідприємства, по-перше, вибирають такий спосіб залучення коштів, а по-друге, дійсно зацікавлюють інвесторів. Найбільш вагомими є такі фактори, як прозорість аграрних підприємств (що є однією з основних вимог виходу на ІРО) досягається легше, ніж, до прикладу, для підприємств металургії або хімічної промисловості; пріоритетність розвитку сектору сільського  господарства в Україні є беззаперечно позитивним чинником для таких компаній, а отже, вони швидше досягають позитивних результатів; нарешті, тенденція зростання цін на продукцію сільського господарства робить інвестиції у галузь більш ніж привабливими у середньо- та довгостроковому періодах. Однак однією з основних проблем, через яку українські агрохолдинги використовують IPO як спосіб залучення коштів, є обмежений обсяг коштів фінансової системи в Україні. 
Крім того, ІРО сприяє залученню доволі дешевого капіталу в іноземній валюті для розширення наявних потужностей та отримання конкурентних переваг на ринку. Кожна компанія має чітко визначену мету та стратегію, при виході на ІРО. Адже, не треба забувати, що взамін на кошти власники втрачають частину акцій компанії. Отже, у кожного окремого агропідприємства є свої мотиви, що можуть бути пояснені при більш детальному розгляді ситуації.
Що цікаво, на початку 2011 року більшість українських агрохолдингів досягла максимальних відміток у ціні на акції, але до кінця 2011 року спостерігалася тенденція до спаду. Порівняно із заявленими цінами при котируванні акцій у перший день їх розміщення на біржі та на сьогодні, ми констатуємо значне падіння ціни. Загалом, така ситуація пояснюється кризою 2008 року та подіями у Європейському Союзі, пов'язаними з борговими проблемами країн, що відбувається і сьогодні.
Перший місяць 2012 року був позитивним місяцем росту цін, і як результат - масове залучення коштів та розширення діяльності підприємств аграрного сектору. Разом з тим, ми очікуємо значного підвищення активності компаній щодо ІРО всередині весни - на початку літа цього року. Незважаючи на деякі недоліки та проблеми, українські аграрні підприємства є доволі привабливими з точки зору вкладання коштів і сьогодні».
 
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
alt«Серед усіх компаній України, що працюють з міжнародними фондовими ринками, лідирують саме аграрні. Це пов’язано, у першу чергу, з глобальною увагою до агропродовольчого сектору. Адже всі розуміють, що ресурси для виробництва продовольства у світі обмежені, кількість придатних для обробітку земель зменшується, а населення постійно зростає, відповідно аграрна галузь є дуже привабливою для інвесторів.
Звичайно, аграрний сектор підпадає під вплив локальних економічних факторів - досить серйозних - як-то попередня економічна криза, загроза рецесії або чергової кризи. Разом з тим, на фоні інших галузей української економіки АПК виглядає більш привабливо. Адже попри жодну економічну кризу людям завжди буде необхідна їжа, відповідно й попит на продовольство залишається більш-менш стабільним.
Якщо говорити про нашу країну, то варто зазначити, що Україна одна з не багатьох країн світу, яка може збільшити виробництво основних видів аграрної продукції. Як відомо, сьогодні виділяють три країни у світі: Бразилія, Україна та Росія, які мають найбільший потенціал зростання обсягів виробництва, і відповідно, інвестиції у ці країни з точки зору інвесторів видаються найбільш доцільними.
Водночас, для українських агропідприємств ІРО - це не іміджевий крок. Це залучення фінансових ресурсів. Продаючи частину свого бізнесу, агропідприємець натомість отримує гроші, які спрямовує на розвиток. Лише компанії, які мають чітко визначені плани і дійсно потребують залучення коштів та інвесторів, здійснюють ІРО.
Будучи публічною, компанія отримує ряд переваг: їй набагато легше працювати як з банками, так і з постачальниками ресурсів. Як правило, з публічними компаніями працюють і міжнародні фінансові установи, що дозволяє залучати фінансові ресурси під нижчі відсотки, також з такими компаніями працюють і різні гарантійні установи: можна купувати ресурси під гарантії експортних банків країн, де ці ресурси виробляються, зокрема техніку.
Тобто ІРО дає цілий ряд переваг, якщо компанія замислюється над ІРО не просто як над одноразовим інструментом для залученням коштів, а як над стратегічним кроком, що дозволяє оптимізувати ведення бізнесу.
Щодо вибору фондового майданчика - важливо пам’ятати, що на великих фондових майданчиках чекають на великі компанії і, крім того, потрібно розуміти чи є на цьому майданчику зацікавленість до тієї країни, звідки походять активи. Так, до прикладу, у Польщі активно цікавляться Україною, а от у Великій Британії вже важче пояснити інвесторам, які тенденції прослідковуються в агропромисловому секторі України. Хоча, незважаючи на це, декілька компаній розмістились на Лондонській фондовій біржі, ставши свого роду «драйверами зацікавленості». Окрім того, вибір майданчика залежить також від очікуваної суми розміщення: якщо сума розміщення менша $100-200 млн, то на Лондонській фондовій біржі не варто розміщувати ІРО.
Відповідно саме тому на сьогодні більшість українських аграрних компаній обирають Варшаву, де є чимало дрібних і великих інвесторів, які цікавляться економікою України.
Сьогодні, враховуючи потенціал агропромислового комплексу нашої країни, торговельні майданчики й самі проявляють активність і серйозно замислюються над тим, щоб залучати до себе українські компанії до розміщення. Зокрема, таку зацікавленість останнім часом проявляє  франкфуртська біржа «DeutscheBoerse».
Щодо вартості акцій українських аграрних компаній, важливим фактором, що впливає на коливання вартості є макроекономіка, яка впливає як опосередковано, так і напряму. Разом з тим, варто зазначити, що компанії агропромислового комплексу менш волатильні у плані ціни акцій.
Власне, я вважаю, що кризові роки найбільше показали стійкість українських компаній аграрного сектору економіки. Це також є одним із чинників уваги інвесторів до українських аграрних компаній».
   

Опубліковано в журналі

№3(226) лютий 2012

Cхожі статті

Парадокси високої урожайності
Кукурудза: куди подіти врожай?
Винні без вина
Світові потреби й українські перспективи
Україна і Росія: нові експортні рекорди
25 млн т зерна. Таки експортуємо?
Вільний ринок землі: спішити не поспішаючи