Банер

Тетяна Адаменко: «Глобальна загроза № 1 — тероризм, № 2 — зміни клімату»

Соняшник вирощують вже в Івано-Франківській області. Хто про таке міг думати ще кілька років тому? І справа не лише в нових агротехнологіях. Дуже впливає на структури посівів, районування тих або інших сільськогосподарських культур такий фактор, як зміна клімату. Проблема кліматичних зрушень і глобального потепління стає дедалі помітнішою, спантеличує усю світову спільноту, однак найбільш чутливим до цих пертурбацій є сільське господарство.

 

В Україні навесні пройшло кілька заходів, де обговорювалися ці проблеми. Зокрема, круглий стіл «Змінюється клімат — змінюється сільське господарство: орієнтація на цілі сталого розвитку ООН». На ньому обговорювалася актуальна проблематика, пов’язана з кліматичними змінами: дефіцит водних ресурсів, зелена енергетика, проблеми зрошення, нераціонального використання продовольства. Міжнародна організація FAO, що діє під егідою ООН, обіцяла надати нам технічну допомогу у підготовці Національної стратегії України з адаптації до змін клімату. Зокрема, FAO сприяє розбудові систем зрошення та дренажу в Україні, працює над проектом поліпшення польових лісосмуг для захисту посівів від вітру та ерозії.

На іншій Міжнародній конференції «Зерно Причорно­мор’я» з доповіддю про глобальні погодні зміни і їхній вплив на аграрну практику виступила начальник відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна АДАМЕНКО. Також вона відповіла на питання учасників форуму, яких зацікавила ця проблематика.

  • Пані Тетяно, ми звикли чекати від Гідрометцентру щоденні прогнози. А як щодо довготривалих?

— Сільське господарство надзвичайно залежить від погодних умов. Погодна складова врожаїв в Україні становить понад 50%. Український Гідрометцентр займається не тільки прогнозуванням погоди, але й оцінкою впливу її (та клімату взагалі) на зростання і розвиток сільськогосподарських культур та у підсумку — на врожай. Клімат — нелінійна система, і абсолютно точні прогнози тут навряд чи можливі. Але тенденції позначити можна.

В нашій країні, як і в цілому на планеті Земля, нині відбуваються природні зміни внаслідок глобального потепління, тобто підвищення середньорічної температури повітря й усієї кліматичної системи. Це — найбільш яскрава риса клімату кінця ХХ–початку ХХІ століття. Прямими вимірами вірогідно встановлено, що температура підвищується по всій земній кулі. Головним винуватцем цього вважається збільшення викиду людством в атмосферу парникових газів.

В останні роки вчені просунулися у частині моделювання майбутніх кліматичних умов до 2100 року. Так-от: навіть попри всі зусилля світового співтовариства, за оцінками кліматологів, у найближчі десятиліття на нас чекає неухильне підвищення температури. А зміна середньостатистичної температури навіть на один градус істотно міняє погодні умови, зміщує норми опадів, надає руху льодовикам…

  • Є думка, що це міф, придуманий політиками.

— …А якщо середньорічна температура на Землі підвищиться всього на два градуси, то почнуться необоротні зміни. На світ чекає низка шокуючих подій. Льодовики будуть інтенсивно танути, підвищиться рівень світового океану. По усій планеті почнуться посухи, пожежі. Ліси перетворяться на степи, а степи — на пустелі. Один із ймовірних — продовольчий шок. Зміна температури повітря й кількості опадів може призвести і до заміни звичних для багатьох продуктів харчування якимись іншими. У багатьох країнах може скоротитися виробництво пшениці й рису.

Зараз у світі глобальна загроза № 1 — тероризм, а № 2 — зміна клімату. Хоча, звісно, є політики, які вважають: те, що погано для більшості країн, для моєї може бути корисним.

  • Один градус… Це за який період? Як швидко відбувається потепління?

— До 1970 року воно становило + 0,05 °C за 10 років. Потім темп подвоївся, а в наш час він просто таки галопує. Потепління в останні 10–15 років стало дуже інтенсивним. В Україні температура підвищувалася навіть дещо швидшими темпами, ніж середньосвітова. А якщо ми візьмемо період з 2011-го до 2016 року, то це перевищення досягло майже +2 °C.

За останні 25 років потепління в Україні йде безупинно. Це небувала тривалість тренду. Причому до 2000 року ця тенденція фіксувалася в основному за рахунок зимових місяців, січня-лютого. Зараз зимове потепління сповільнилося. Але почалося ще більш тривожне — у літні місяці, і це ми пов’язуємо зі збільшенням посух. Порівняємо найбільш теплий місяць липень на початку ХХ ст. і у ХХІ ст. Сто років тому середньомісячна температура липня становила + 21 °C на Півдні України, а нині той же рівень + 21 °C ми спостерігаємо вже на Північному Заході.

  • А якщо докладніше — до чого це може призвести?

— Для рослинництва мають найбільше значення й визначають майбутній урожай чотири фактори. Це зволоження території, теплозабезпеченість, термічні умови холодного періоду й континентальність клімату. Зміни клімату мають вплив на всі перераховані мною умови.

Найважливіший фактор — зволоження. Це головне, що визначає врожаї в Україні. А основне джерело вологи — опади. Норма річних опадів в Україні становить 578 мм. Межа стійкого землеробства — це 700 мм і вище. Тобто нам не вистачає більше 100 мм. Зона достатнього зволоження у нас невелика, в основному — на Заході. Однак кілька років поспіль на Поліссі випадало навіть менше опадів, ніж на Півдні. А при зростанні температури треба говорити ще й про зменшення ефективності опадів. Міняється також їхній характер. Збільшується кількість малоефективних дощів, коли одноразово випадає 2–3 місячні норми вологи. Така інтенсивна злива приносить більше шкоди, ніж користі.

Річні опади — це загальна характеристика, а для сільськогосподарських культур визначальними є опади теплого періоду — із квітня по жовтень. І тут намітилася тривожна тенденція. В останні роки в Україні відбувається розширення зон із недостатньою кількістю опадів — менше 400 мм. Сюди вже потрапляють Чернігівська, Київська, частково Вінницька області. Також розширюються зони з украй низькою кількістю опадів на Півдні — там випадає всього 300 мм на рік.

  • Зрозуміло. А як щодо інших факторів?

— Внаслідок глобального потепління теплові ресурси України збільшуються, як і тривалість вегетаційного періоду, коли можливий ріст і розвиток рослин. У нас з’явилися зони, які за кліматичними параметрами відповідають межі субтропічного землеробства, аналогічні Узбекистану або Азербайджану. За останні 10 років забезпеченість теплом таких областей, як Полтавська, Кіровоградська, Харківська стали відповідати Херсонській — у попередні періоди спостережень. Тобто глобальне потепління зміщує зони землеробства на кількасот кілометрів південніше.

Тепер про період активної вегетації, коли середньодобова температура перевищує + 10 °C. Так-от: за рахунок зміни кліматичних умов цей період в Україні подовжився на 10 днів. А до 2030 року можливе його подовження на 15 днів. Тобто збільшується можливість вирощування теплолюбних культур.

Третій фактор — температурні умови конкретно холодного періоду, тобто ті, які визначають схоронність озимих культур. Середня температура за три зимових місяці по Україні підвищилася у середньому на 1–3 °C. Тривалість холодного періоду скоротилася.

Зими в нас м’які, малосніжні, з неглибоким промерзанням ґрунту. Це сприятливо для посівів. До 1990 року Україна за рахунок вимерзання губила в середньому 20–30% озимих культур, а то й більше. А в останні роки площа загибелі озимих і подальше пересівання становить близько 6%. Тоді як згідно з класичною агрометеорологією допускається загибель 9–10% озимих.

Четвертий фактор, який визначає урожай, це континентальність клімату, тобто функція річної амплітуди повітря. Континентальність в Україні, згідно з нашими даними, зменшилася на 3–5 °C. Це теж сприятливий фактор. Як відомо, найбільші врожаї у Європі були досягнуті в країнах із найменшою континентальністю.

  • Отже, від глобального потепління ми маємо й деякі плюси?

— Є думка, що перераховані позитивні фактори переважать негативні. «Мирний» сценарій за умов вологого потепління такий: підвищення урожайності. При сухому ж — навпаки, отримаємо падіння урожайності зернових у найбільш родючих регіонах країни. Бо головний виклик — це дефіцит зволоження територій і проблеми, пов’язані зі збільшенням посушливості. До 1990 року в таких областях, як Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Житомирська й Рівненська посухи взагалі не спостерігалися. Тепер вони бувають по всій країні, а в 2015 році — яскравий приклад: у західних регіонах посухи були особливо інтенсивними.

Загрозою для України від потепління є посухи й ризики опустелювання. Вчені вважають, що інтенсивність і частота посух, можливо, і не зростуть аж надто, але збільшиться площа охоплення ними території України.

  • Що ж тут можна зробити?

— Насамперед мова йде не про те, як вплинути на клімат, а як до нього адаптуватися.

Необхідно вирощувати більш посухостійкі сорти культур, застосовувати вологоощадні технології. І, безумовно, розвивати систему зрошення.

З планетарною проблемою можна впоратися тільки спільними зусиллями багатьох країн. Головна надія у боротьбі з глобальним потеплінням — Паризька угода з недопущення подальшого розігріву планети. Її було прийнято в 2015 році й підписано більшістю країн. Україна теж швидко ратифікувала цей документ.

  • Фермери не зрідка послуговуються у погодних передбаченнях народними прикметами: «Прийшов Хома — зими нема», «На Мокрину — мокро» тощо. Яка Ваша думка щодо прикмет?

— Може, це було правильно колись, у ХІІІ ст., я не знаю. Але сьогодні це не працює. У Хому я не вірю. Це не науковий підхід, він не враховує фізику кліматичних процесів. А от китайці ще у І ст.і до н. е. прогнозували врожаї за кількістю снігу на полях. То було правильно!.. Бажаю вам усім гарної погоди.

Записав Ігор Петренко,
   

Опубліковано в журналі

№9(352) травень 2017

Cхожі статті

Як агровиробникам не втратити бізнес через посуху?
Фермер як універсальний солдат
Анатолій Стріляний: «Фермери всім керують, не завжди це усвідомлюючи»
Лідери українського насінництва готуються підкорити європейський ринок
Родні Сміт: «Прагну найвищого урожаю за мінімумом витрат»
Класичний ринок землі? На першому етапі надурять усіх
«На позиченому розумі щасливого і багатого дому не збудуєш»