Банер

Новий номер

№10(353) травень 2017



	 

	Молочна продуктивність

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Чому немає агробізнесу на Марсі?

Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Аграрна галузь народного господарства та гармонійне буття сільських місцевостей є важливими, якщо не найголовнішими чинниками сталого розвитку України, взагалі її майбутнього. Однією з особливостей сільського господарства є те, що воно пов’язане відновлюваними природними ресурсами. Як нам діяти, щоб ми не заважали собі, Богові й природі?

 

Чи сіяли на Марсі кукурудзу або соняшник? Канали ж там залишилися — є така гіпотеза, що вони нібито були частиною зрошувальної системи. Як би там не було, тепер на Марсі — пустеля. І не хотілося б, щоб те саме трапилося і з нашою планетою Земля. Тому Організація Об’єднаних Націй скликала у 1992 році в Ріо-де-Жанейро конференцію з навколишнього середовища й прогресу («Саміт Землі»), на якій був прийнятий Глобальний план зі стійкого розвитку усієї нашої планети.
 
Суть його полягає в необхідності послідовного й гуманного прогресу, що не створює небезпек для майбутніх поколінь. Взявши на озброєння тривогу про майбутнє, Україна теж приєдналася до держав, які підтримали міжнародні ініціативи збереження довкілля та обрали концепцію сталого розвитку.
 
Не обкрадаймо нащадків
У чому полягає його сутність концепції сталого розвитку (sustainable development)? Ще на нього кажуть «збалансований розвиток». Тобто це такий прогрес у людській діяльності, який враховує баланс головних економічних, соціальних та екологічних чинників, ставлячи за мету також інтереси прийдешніх поколінь. Наші нащадки, так само як і ми, мають право користуватися природними ресурсами планети. Відтак, швидкість використання лісу, корисних копалин, енергетичних ресурсів не повинна перевищувати швидкості їх поновлення.
 
Скажімо, близько 20% земель України знаходяться у незадовільному агроекологічному стані (з різних причин). Але ми, не повинні сплюндрувати майбутнє наших дітей і онуків: не повинні його проїсти, пропити чи засмітити. Як же діяти, щоб не заважати собі, Богові й природі? Оце і є головне питання сталого розвитку — взаємовигідне використання ресурсів природним світом та людиною.
 
За останні 20 років фахівцями всього світу розроблялося безліч концепцій переходу до такого розвитку. Експерти враховують і політичні моделі державних устроїв різних, і технологічні нюанси — приміром, способи виробництва біологічного пального.
 
У рамках Плану дій «Україна-Європейський союз» ще в 2005-2006 роках Міністерство економіки й НАНУ готували проект Закону «Про Стратегію сталого розвитку України». Звернімо увагу на нашу провідну галузь — сільське господарство.
 
altСаме аграрний сектор останнім часом виступає локомотивом розвитку економіки України. Переживши розпад і реорганізацію колгоспного ладу, після 2000 року сільське господарство постійно демонструвало високі темпи росту. Навіть у період світової фінансової кризи 2008-2009 років і зараз, попри анексію Криму й окупацію частини Донбасу, воно в цілому доводить свою стійкість до політичної «погоди», навіть до найнесприятливішої. Аграрний сектор «тримає удар» у найважчих умовах кризи економіки. Як повідомлялося із посиланням на попередні дані Держстату, в 2014 році Україна зібрала рекордні майже 63,8 млн т зерна й зернобобових культур, що на 2,4% більше, ніж у відносно спокійному 2013 році, коли тільки крали, але не воювали. Галузь задовольняє не лише потреби країни в продовольстві й сировині, але й завойовувала провідні позиції у деяких сегментах на світових ринках (наприклад, у торгівлі медом і соняшниковою олією), перетворилася на одне зі стабільних джерел валюти для держави.
 
Однією з особливостей сільського господарства є те, що воно пов’язане з природними, тобто із самовідновлюваними ресурсами. Однак людина може і допомагати природі, і заважати їй відновлюватися. І тут важливою є позиція держави. Наша ж держава своєї чіткої стратегії розвитку поки не має. І не вибрало своєї — із уже існуючих концепцій. Може, тому що нам багато ресурсів щедро подарувала природа-мати (чорноземи, ліси, вугілля, руди), а інші ми довгий час отримували за незначними цінами від колишніх партнерів — Росії, Туркменістану... Однак епоха «безкоштовного сиру» закінчилася — і наступив час виборсуватися з енергетичної та сировинної мишоловки, куди ми самі залізли ще в часи СРСР.
 
Нині стає усе зрозуміліше: саме аграрна сфера народного господарства та гармонійний розвиток сільських місцевостей є важливими, якщо не найголовнішими чинниками сталого розвитку України. Українська влада, переймаючись «духом Ріо-де-Жанейро» (й не без впливу міжнародної громадськості) ще в 1997 році змушена була звернути увагу на глобальну стратегію «прогресу, що нікому не шкодить». Уряд прийняв постанову від 8 жовтня 1997 року №1123 «Про утворення Національної комісії зі сталого розвитку України». Й дуже повільно почав рухатися у цьому напрямі. У 2003 році було затверджено склад Національної Ради зі сталого розвитку країни. Тоді ж була скликана перша науково-практична конференція «Стратегія сталого розвитку й структурно-інноваційної перебудови української економіки (2004-2015)». В оргкомітет увійшов, у числі інших, Арсеній Яценюк — звісно, тоді ще не Прем’єр-міністр. Як ми розуміємо, за минуле десятиліття стратегію втілити не вдалося, та й особливої «сталості» не спостерігалося. Події показали, навпаки, хиткість і непевність українських економічних досягнень 2000-2004 років, їхню залежність від волі кількох персон, що займають високий пост у державі. Та у 2014 році «м’якому авторитаризму» завдяки зусиллям Євромайдану було покладено край.
 
Рушійна сила розвою економіки
Напередодні Революції Гідності 3 листопада 2014 року в австрійському Відні відбувся Міжнародний круглий стіл «Україна в Європі: мир і розвиток». Одна з тем, яка там обговорювалася — «Сільське господарство України як рушійна сила економічного розвитку і регіонального й міжнародного співробітництва». Більшість науковців погоджувалися з думкою, що діючи в напрямі досягнення сталого розвитку, можна не лише досягти економічного процвітання, а й зменшити негативний вплив людини на довкілля.
 
Затим агресія Російської Федерації в Криму і на Сході України торпедувала зусилля не лише дипломатів, а й екологів і багатьох простих фермерів. Однак яка розумна альтернатива може бути глобальній ідеї стабільного розвитку? Ані Путін, ані хтось інший її не пропонує навіть теоретично.
 
altЗрозуміло, що у Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка нині багато нагальних завдань, та чи не час згадати й про свої ж зусилля у напрямі забезпечення сталого розвитку? Верховна Рада представила Коаліційну угоду як план реалізації ряду реформ, здатних вивести країну із кризи. У своїх виступах Арсеній Яценюк неодноразово підкреслював, що рушієм зростання нашої економіки стане саме аграрний сектор.
 
І нарешті, український уряд знову згадав про сталий розвиток. Міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко у рамках дискусії на «Зеленому тижні-2015» у Берліні 16 січня сказав, що «визначено два найголовніші завдання — системні зміни у принципах державної підтримки аграрного виробництва та сталого розвитку».
 
Експерти й політики прописують економіці виразні «рецепти стабільності». Причому мова йде не тільки про політичні реформи, але про більш-менш істотні зміни в структурі державних інститутів, енергетичній, екологічній, інноваційній, інвестиційній політиці України. Тоді як у самому аграрному секторі нагромадилося чимало кризових деформацій, які становлять загрозу для його подальшого стійкого й стабільного розвитку. Розвиватися стало можна лише тоді, коли тебе не штовхають зусібіч. Зокрема, повинні бути мінімізовані кількість перевірок агробізнесу, та й взагалі контролюючі органи у багатьох сферах абсолютно зайві. Головним завданням нової влади має стати дерегуляція аграрної галузі й максимальне зниження бюрократичного тиску на агровиробника. Також важливим фактором є модернізація й підвищення конкурентоспроможності національних фермерських господарств і агропідприємств. Або візьмемо такі проблеми, як прискорене розшарування суспільства на багатих і бідних, вимушену міграцію. Не випадково тому одне з понять концепції сталого розвитку — це соціальна відповідальність влади й бізнесу.
altВарто сказати, що звинувачувати лише владу — мало. А ми самі? Життя показує, а соціологічні дослідження підтверджують, що українці іноді схожі по менталітету з громадянами країн «третього світу». Мабуть, тому через низький рівень економічного розвитку й численні проблеми (демографічні, економічні, соціальні) ми не зауважуємо зрушення у світовій суспільній думці на користь переходу до стабільного саморозвитку, й не готові поки що приєднатися до цього руху.
 
Сталий аграрний розвиток основується на розумних цілях господарської діяльності людини з урахуванням довготермінового впливу на довкілля й майбуття. Ці проблеми слід буде розв’язати якнайшвидше — з урахуванням зобов’язань, взятих на себе Україною асоційованим членством у Європейському союзі. Втілюючи у досягнення свій сільськогосподарський потенціал і нарощуючи агровиробництво, Україна може зіграти дуже помітну роль у забезпеченні європейської й глобальної продовольчої безпеки. Український космос повинен будуватися на твердому ґрунті сталого розвитку — тоді є шанс, що ми не повторимо шлях занепалої планети Марс.
   

Опубліковано в журналі

№6(301) березень 2015

Cхожі статті

Експорт агропродукції: сьогодні й завтра
Фундамент для майбутнього
Економічний патріотизм і національність кукурудзи
Ліквідамбар у Межигір’ї
Парадокси мобілізаційних часів
Світове сільське господарство: під прицілом Азія та Тихоокеанський регіон
«Мораторій» звучить як крематорій