Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Фундамент для майбутнього

Олексій ДМИТРЕНКО, спеціально для "АС"
Скоро вже буде два роки відтоді, коли на Майдані Незалежності в Києві почали збиратися невеликі групи людей, з яких розпочався всеукраїнський протест народу проти некомпетентної влади. Взимку наступного року стільки ж мине від того моменту, коли гусениці першого російського танка в’їхали на територію України, і тоді ж таки виповниться рік після періоду стрімкої девальвації гривні та загального падіння вітчизняної економіки. З того часу і до сьогодні країну лихоманить, але це лихоманка росту, болюче, але необхідне, скидання старої оболонки для подальшого розвитку й виживання взагалі.

 

Згадані процеси хоч і лишили глибокі рани в економіці держави, проте, водночас, вивели на перший план головне багатство України — її потужний агропромисловий комплекс (АПК). Потужний, але, як і всі галузі, зіпсований корупцією, обтяжений бюрократією та старими, недіючими законами, порядками та технологіями часів УСРСР. Він конче потребував змін і в цьому році реформи почалися. То що було зроблено? Що буде втілено в майбутньому? І який курс розвитку ми обираємо?
 
Стратегія розвитку АПК України 2015-2020 рр.
Серед цьогорічних напрацювань перше за важливістю місце посідає нещодавно розроблена Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими асоціаціями, представниками агробізнесу, ринковими експертами, а також фахівцями з Європейського Союзу (ЄС), Світового банку, ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку), USAID (Міністерство сільського господарства США) і FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), Стратегія розвитку сільського господарства і сільських територій до 2020 року.
 
Вона передбачає реформування АПК за 10 головними векторами:
 
  • діловий клімат;
  • земельна реформа (включно з питаннями перереєстрації та реєстрації земельних ділянок і кадастру);
  • коефіцієнт додаткової вартості;
  • інституційна реформа та визначення політики на регіональному рівні;
  • продовольча безпека;
  • оподаткування;
  • розвиток сільських територій за моделлю Європейського Союзу;
  • вихід на експортні ринки та збільшення квот;
  • освіта, наука та консалтингові служби;
  • захист навколишнього середовища.
 
«Наша основна мета — ефективний агросектор. Головне завдання реформ — зростання конкурентоспроможності, модернізація виробничих потужностей, зберігання та переробки, сприятливі умови для ведення бізнесу внаслідок спрощення регуляторного середовища та кардинальної зміни підходів відносно безпеки та якості харчової продукції, зміцнення існуючих позицій і торгівля новою продукцією, нові експортні ринки», — прокоментувала в липні (на той час розробку Стратегії) заступник міністра з питань євроінтеграції Владислава Рутицька.
 
Зрозуміло, що розробка, а потім і презентація проекту Стратегії не зменшила рівня скептицизму в сільгоспвиробників, а деякі реформи викликали у них невдоволення. Проте тонкий процес змін, який в Україні виглядає як балансування на лезі між вдоволенням населення, складними реформами та наповненням держбюджету, почалися. А разом із ними стартувала розробка інструментів для зменшення інфляції та боротьби з корупцією.
 
Приватизація ДП
Першим таким інструментом і, водночас, важливим кроком уряду стало рішення про приватизацію неефективних державних підприємств (ДП).
 
«Лише 20% із 571 ДП галузі приносять прибуток, решта або зруйнована, або, що зустрічається дуже часто, є ширмою для неефективного менеджменту та фінансових зловживань, — розповів у травні в інтерв’ю «Економічній правді» міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко. — Деякі з підприємств взагалі існують тільки на папері. Взяти хоча б галузь із виробництва технічного шовку, яку представляють 30 підприємств. Аудит показав, що жодне з них не вирощує шовкопрядів і не виробляє шовк, а державне майно використовується в інтересах окремих людей».
 
Наразі ж Мінагропрод готовий віддати на приватизацію всі ДП, крім стратегічно важливих. «Ми вже зараз готові тимчасово надати 15% штату міністерства разом із бюджетом на їх утримання для допомоги Фонду (Фонд держмайна — ред.). При цьому мова йде про два важливі аспекти. По-перше, ми готові передати абсолютно всі держпідприємства, такі гіганти як «Укрспирт», «ДПЗКУ» та «Артемсіль», так і малі збиткові підприємства, наприклад, галузі шовківницва. Другий важливий аспект полягає у тому, що продаж цих підприємств має бути здійснений органом управління протягом 18 місяців», — наголосив міністр наприкінці вересня.
 
Але насправді тут не все так красиво, адже попри свою готовність Мінагропрод чомусь не передає ці ДП. Одну з головних причин цього в ефірі телеканалу «Рада» в програмі «Позиція» (06.10.2015р) назвав директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов: «Я знаю, що в міністерстві готові в будь-яку хвилину віддати ці компанії. Але в парламенті багато бізнесменів із комерційними та лобістськими інтересами». Другою великою проблемою є нерозуміння серед населення користі від приватизації. А вона полягає у декількох положеннях:
 
  • міністерства позбавляються від величезного тягаря та розсадника корупції;
  • такий крок держави відкриє ринок для ринкової економіки та приватного капіталу.
 
Переважно за малі кошти (бо за великі їх ніхто не купить) ДП переходять у власність підприємців, які модернізують їх або на цій основі створюють нові.
 

«Такі випадки були в країнах Європи, в тій же Польщі чи Чехії, коли продавали (держпідприємства — ред.) за символічну ціну — 1 долар або 1 крону. Тому що їх все одно ніхто не купить. Віддайте непотрібні державі підприємства, нехай молоді енергійні підприємці з ними працюють, їх модернізують і потім приносять дохід до бюджету», — заявив директор Інституту глобальних стратегій.
 
З часом зростають надходження до бюджету, а, отже, зменшується рівень загального податкового навантаження.
 
Так має бути в теорії, а як буде насправді — дізнаємося за рік, адже документом «Про внесення змін у деякі законодавчі акти Кабінету міністрів України (КМУ) з питань приватизації» КМУ подовжив дію постанови №271 від 12.05.2015 р. «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації в 2015 році» на 2016 рік. У фонді держмайна (ФДМУ) це пояснюють двома причинами: гальмуванням процесу передачі об’єктів ФДМУ для приватизації вповноваженими органами, що управляють держмайном, та неприйняттям усіх необхідних для початку приватизації законодавчих змін.
 
Дерегуляція АПК
У складних економічних умовах сьогодення ледь не єдиним механізмом підтримки сільгоспвиробників є дерегуляція АПК, яка дозволяє підприємцям зекономити максимальну кількість коштів для розвитку власної справи та, в той же час, пожвавлює ділову активність.
 
«Надмірна зарегульованість аграрної галузі — пережиток радянського минулого, коли перш ніж почати власну справу, або оформити оренду земельної ділянки необхідно було пройти десять кіл бюрократичного пекла і зібрати кілька гір необхідних паперів. Наша мета — наблизити порядок ведення аграрних відносин України до передових світових практик», — прокоментував Олексій Павленко на початку вересня.
 
Так, наприклад, у галузі тваринництва зміни вже відчутні: було скасовано ліцензії на торгівлю племінними ресурсами, ветеринарні свідоцтва, промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах і річках, а також свідоцтва виробника про якість. Разом із тим, дерегуляція зняла обмеження масштабу тваринницьких комплексів і ферм, які можуть отримати часткову компенсацію вартості реконструкції та будівництва.
 
Наразі дерегуляція дозволила скасувати понад 14 дозвільних документів, сертифікатів якості та ветеринарних свідоцтв і 6 ліцензій. Також було введено понад 50 інших змін до законодавства в АПК. В майбутньому все це дозволить виробникам зекономити до 5 млрд грн.
 
Значно посприяти в цьому може підтриманий аграрним комітетом ВРУ проект Закону №2558а від 31.08.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції у агропромисловому комплексі», який обмежує дію або повністю скасовує 22 дозвільні процедури та вимоги для здійснення господарської діяльності, а також обмежує повноваження державних органів у здійсненні контролю. Документ покликаний знизити корупційні ризики в державних органах та скоротити адміністративні витрати для суб’єктів господарювання агропромислового комплексу.
 
Кадастрова карта України
Ще одним інструментом боротьби з корупцією та полегшення ведення агробізнесу є земельний реєстр України, інформацію якого було відкрито на початку жовтня. Завдяки йому користувач після реєстрації може безкоштовно отримати дані про права власності та дату набуття окремої земельної ділянки через Публічну кадастрову карту України.
 
Для отримання доступу до цих даних заявник — фізична чи юридична особа — повинен пройти електронну ідентифікацію з використанням електронного цифрового підпису чи альтернативного варіанту — схеми ідентифікації BankID, яка встановлює особу за банківською карткою.
 
Інформаційна система опрацьовує запит в автоматичному режимі та надає відповідні дані користувачу. При цьому власник земельної ділянки отримує інформацію про осіб, які цікавилися його майном.
 
Про те, що створення сервісу не було марним, свідчить його популярність. Так, за повідомленням прес-служби Держземкадастру, за перший тиждень роботи земельного реєстру (06-12.10.2015 р.) до них надійшли запити про відкриття даних щодо власників 80 700 ділянок землі.
 
Його робота дозволить посилити громадський контроль за використанням та обігом українських земель, а також збільшити рівень прозорості у сфері земельних відносин. Хоча при цьому варто зазначити, що робота над заповненням кадастрової карти ще триває, а для повного реформування кадастру знадобиться 2-3 роки.
 
Аграрні розписки
Брак оборотних коштів сьогодні є головною проблемою віт-чизняних сільгоспвиробників. Девальвація гривні та значні відсотки в банках призводять до того, що аграрії, особливо малі та середні виробники, змушені економити на найголовнішому: посівному матеріалі, добривах і ЗЗР. Відповідно, якість урожаю та його обсяг зменшується як на окремому підприємстві, так і в державних масштабах.
 
Для вирішення цієї проблеми Мінагропрод разом з урядом Швейцарії почав впровадження нового фінансового інструменту — аграрних розписок, які довели свою ефективність у 1990-х роках у Бразилії, а цього року — в Україні, під час реалізації пілотного проекту в Полтавській обл.
 
«Завдяки досвіду Бразилії в 90-х роках з агророзписками, який дозволив проінвестувати 90 % аграріїв, бачимо, що це доволі простий інструмент, який захищає обидві сторони: кредитора та клієнта, — розповів під час панельної дискусії «Розвиток аграрного сектору до 2020 року» експерт Міжнародної фінансової корпорації Ігор Дудка. — Позичальник може взяти в кредитора або кошти (фінансову розписку), або під заставу майбутнього врожаю аграрну розписку. Основна застава за такою розпискою — це майбутній урожай. Це дуже дешевий інструмент, порівняно зі ставками в банках, сьогодні це 20-25%, агророзписка включає у себе 0,01% нотаріат. Зараз проводиться навчання нотаріусів. Після виборів плануємо провести велику компанію із сільгоспвиробниками в пілотних областях».
 
На сьогодні аграрна розписка є єдиним інструментом з підтримки малого та середнього сільгоспвиробника. Так, старший юрисконсульт CMS В’ячеслав Овечкін заявив: «На момент укладення розписки включається ціна як на момент підписання, так і на момент збирання врожаю, залежно від ситуації. Таким чином, фермер страхує свій ризик». При цьому вони цікаві й банкам, які можуть надавати гарантії чи купляти їх у кредиторів. Проте, зі слів експерта, наразі банки відносять розписки до групи найбільшого ризику. Зі свого боку, Мінагропрод робить все для зниження ризиків хоча б по 4 групі.
 

 

 
Цей документ є вигідним для кредиторів. Зокрема, вони мають доступ до полів і складів позичальника, мають право проводити моніторинг врожаю та, якщо не досягнуть згоди з фермером за технологією вирощування — самостійно вирощувати культуру. Крім цього, аграрна розписка може бути передана іншим кредиторам. Якщо ж товар поза застави було продано 3-ій особі, то кредитор має право стягнути з неї або товар, або гроші.
 
Про бухгалтерські нюанси на заході розповіла керівник податкового напряму Baker Tilly Ukraine Тетяна Стретович: «Бухгалтерський облік щодо розписки буде специфічним. Стосовно податку на прибуток, то він стосується компаній у загальній системі оподаткування. Агророзписка — це не цінний папір, тому податок на прибуток буде вестися за загальними правилами бухгалтерського обліку. Податковий облік на пряму залежатиме від бухобліку, а він — від оцінок управлінського персоналу. Можуть бути моменти маніпулювання з боку управлінського персоналу, бухгалтерської звітності, відповідно, і податків. Може виникнути проблема з ПДВ. Справа в тому, що в податковому кодексі такого визначення, як «аграрні розписки» немає».
 
Наразі аграрні розписки вводять ще у трьох областях України: Вінницькій, Черкаській та Харківській.
 
Розвиток сільських територій
Непогані зміни як для початку, чи не так? Але зрозуміло, що без сільського населення всі програми розвитку АПК марні. А кількість мешканців сіл швидко зменшується, адже через низькій рівень навчання та нестачу робочих місць, молодь і зрілі люди тікають у міста чи закордон, а в селах лишаються люди похилого віку.
 
Щоб змінити це, КМУ постановою № 995-р від 23.09.2015 ухвалив концепцію розвитку сільськогосподарських територій до 2025 року, яка визначає основні пріоритети розвитку сільських територій та механізм підготовки аграрного і сільського секторів держави до функціонування в умовах зони вільної торгівлі з ЄС.
 
Її реалізація дозволить змінити пріоритет політики в АПК України з підтримки аграрної галузі економіки на підтримку та поліпшення рівня й якості життя сільського населення.
 
Так, згідно з документом, уряд планує збільшити численність сільського населення та знизити смертність у сільських регіонах до рівня міст. Крім того, концепція передбачає підвищення заробітної платні, підвищення кількості робочих місць до 1 млн, підняття чисельності занятого сільського населення в 1,5 разу. Дохідна частка сільських домогосподарств підвищиться до 15%, а частка сертифікованих сільськогосподарських угідь — до 7%.
 
Реалізовувати концепцію будуть за рахунок державних і місцевих бюджетів. При цьому обсяг фінансування визначатимуть кожного року.
 
План реалізації концепції КМУ поклало на Мінагропрод, НААН України та центральні ограни виконавчої влади. На цю роботу відведено місяць, після чого план буде надано КМУ.
 
Експортно-імпортний вектор, або Russia, good bye!
В цьому сегменті 2015 рік запам’ятається зведенням торгівлі з Росією нанівець (з відомих причин) та пошуками нових ринків збуту для сільгосппродукції. А вони були знайдені переважно на Близькому Сході та в Азії. «Зараз тільки 2% загально аграрного експорту йде на РФ. Нічого страшного, ми компенсували іншими ринками, з боку Китаю, зростання розвитку в Саудівській Аравії, Ірані, Єгипті, ЄС», — заявив Олексій Павленко під час відкриття виставки «АгроЕкспо-2015».
 
Крім того, зі слів Владислави Рутицької, наразі триває робота над проектом Угоди про співробітництво в галузі сільського господарства та харчової промисловості між Мінагропродом та Міністерством сільського господарства Республіки Індія, що був отриманий 14 вересня 2015 року від Посольства Республіки Індія в Україні. «Підписання такого документу відкриє новий етап співробітництва між країнами в аграрній галузі», — підкреслила вона.
 
Разом з тим, наприкінці вересня було відкрито молочний ринок Китаю для вітчизняних компаній. Користуються великим попитом квоти на безмитний імпорт агропродукції до ЄС, зокрема, квоти 2015 р. на поставку українських пшениці, ячменю та кукурудзи обсягом 1,6 млн т на 7 серпня 2015 року були використані на 94,52%, цебто 1,513 млн т.
 
Наприкінці серпня прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив: «Чим більше ми будемо збільшувати обсяги експорту, тим меншою буде частка Росії. Вони протягом останніх років все робили для того, щоб скоротити український експорт на свої ринки. Вони думали про те, що ми не знайдемо інших ринків, але ми знайшли. І системні порушення Росією Угоди про зону вільної торгівлі фактично змусило український агросектор ставати більш конкурентним, більш ефективним, йти на нові ринки й отримувати їх. Тому Росія перестала бути визначальною для українського агросектору. І зараз вони хочуть після повноцінного вступу в силу Угоди про зону вільної торгівлі, яка вступає з 1 січня 2016 року, повністю перекрити нам ринок, ось тоді і зійде експорт до нуля».
 
За останнім Україна має величезний потенціал, так, вона є державою №1 у світі за експортом соняшникової олії, №3 — за експортом зернових культур та №7 — за експортом курятини. Але для повного розкриття можливостей АПК України необхідна рішуча та розумна модернізація, яка з іржавим скреготом усе ж починає набирати обертів.
 
А нам лишається тільки сприяти позитивним змінам, рішуче протистояти популізму, провокаціям, красивим рішенням, які можуть мати різко негативні наслідки, холодно зважувати всі «за» та «проти» будь-яких ініціатив і працювати, ставати професіоналами та разом вдосконалювати трактор «АПК», який-таки витягне економіку України з болота.
   

Опубліковано в журналі

№21(316) листопад 2015

Cхожі статті

Універсум диктує моду
Чому немає агробізнесу на Марсі?
Економічний патріотизм і національність кукурудзи
Парадокси мобілізаційних часів
«Мораторій» звучить як крематорій
Традиційні цінності машинобудування
Квітневі тези, або Землю — аграріям!