— Справді, ми відчуваємо кліматичні зміни: в останні роки стає тепліше, і вже навіть у тих регіонах, де не було посухи, — вона також з’являється. Наприклад, на Західній Україні спостерігається кілька років поспіль посушлива погода. У 2019 році в осінній період не було достатньої кількості опадів, і в ґрунті справді були малі запаси вологи для сезону 2020 року. Натомість на Півдні України — така ситуація стала звичною, там агровиробники вже до цього пристосувалися.

І, на мою думку, до цього, справді, треба адаптуватися. Ну не зможемо ми змінити клімат так різко, але ми можемо дотриманням сівозміни, правильними технологічними операціями, підбором гібридів зменшити негативний ризик цих всіх факторів.

Звісно, є технологи, екологи та й інші прихильники кардинальних змін, які закликають: «Нумо бігцем викидаємо плуги!» Безумовно, цей заклик підтримають продавці техніки: «Відмовляймося вже від плуга, в нас є знаряддя для no-till, strip-till». Але це ж маркетинг.

І отак, щоб різко все змінювати, викидати плуги, яких у нас і не так багато, — я не прихильник. Адже нині так, а завтра — буде два дощових роки. І всі кричатимуть, що в нас потоп всесвітній, нумо ковчег будувати. А ми тут сівалок під no-till накупували.

— No-till — це система, яка розпочинається задовго до сівби культури. Наголошую, це не сівалка, а система, яку потрібно прожити. Бо no-till починається задовго, до початку самої сівби. Це ціла філософія. А якщо ти раз посіяв і не зорав — це не no-till. Це сівба без обробітку ґрунту.

Ми в «Агро-Регіоні», знаючи про строкатість наших ґрунтів, у різних підрозділах по-різному підходимо до ґрунту. В нас є поля, які ми взагалі не оремо, і пісок… Пригадую, коли прийшов сюди працювати, то піщаний ґрунт став для мене справжнім челенджом. Що з ним робити? В той час, у 2016-му, у нас основним обробітком була оранка.

Сьогодні в нас уже більш як 60% площ — це обробіток ґрунту без перевертання пласта. Немає сенсу перевертати бідні піщані ґрунти, які мають не більше як 20 сантиметрів родючого шару.

Ми постійно переглядаємо свої підходи до обробітку ґрунту, так само і до сівозміни, підбору гібридів цієї самої кукурудзи. Останні бувають двох видів: інтенсивні, як кажуть «скакові конячки», які дають максимальний урожай, але й вимагають технологій. А є гібриди, такі собі «робочі конячки», які з року в рік дають стабільні врожаї. Від останніх ми не очікуємо врожайних рекордів, але в стресові, проблемні роки вони дають стабільний врожай.

— У середньому 45%, хоча бувають роки, коли частка кукурудзи в сівозміні, досягає 50%, а деколи — 40%.

— Я ще раз наголошую, що немає поганих ґрунтів, є ґрунти з меншою родючістю або їх неправильно обробляють. Ми розуміємо, що на легких ґрунтах із низьким умістом гумусу сою, кукурудзу, які дуже вимогливі до ґрунту мірою своїх біологічних особливостей, не зможемо отримувати стабільні урожаї із року в рік. Тому ми чітко розділили сівозміну і на менш продуктивних полях сіємо жито й соняшник. Пробували овес — не так успішно, як хотілось.

Таким чином у сівозміні ми маємо крім кукурудзи щороку приблизно 6–7 тис. гектарів соняшнику, 2–3 тис. — сої, 3 тис. — пивоварного ячменю ярого, озимої пшениці — 4,5–5 тис., 2,5–3 тис. гектарів озимого жита.

Третій рік поспіль випробовуємо озимий ріпак, зокрема на Чернігівщині та Київщині. Вдається. Так, у цьому сезоні планували засіяти ним 1800 га, але вийшло навіть більше — 2300 га. Адже непогано себе показує ця культура в наших умовах. Торік у заліку зібрали 3 т/га. Як для торішніх умов — непоганий урожай, вважаю.

— Найкращі результати ми отримали в перший рік, коли посіяли цю культуру, понад сім тонн із гектара. Якщо брати в середньому за чотири роки, то маємо врожайність по цій культурі приблизно 5,5 т/га.

— Наша компанія «Агро-Регіон» має три виробничих підрозділи. Перший — на Житомирщині. Загалом там в обробітку маємо понад 9 тис. гектарів землі, з яких приблизно 10% — піщані ґрунти. Решту — відмінні чорноземи, глинисті ґрунти, які досить продуктивні. Єдиний понижуючий фактор — це горбистий рельєф.

Тут на Київщині, в нас є центральний виробничий підрозділ, де в обробітку маємо близько 12 тис. гектарів землі. Тут у нас якраз доволі строкаті ґрунти. Є бідні, а є низинні, болотисті, де ми збирали по 4,5–5 т/га сої, чи кукурудзи по 12–14 т/га.

У Козельці на Чернігівщині маємо третій виробничий підрозділ. Там в обробітку майже 17 тис. гектарів. Саме цей край відомий своїми піщаними ґрунтами. Коли нас питають за ґрунти, то ми завжди говоримо, що на Чернігівщині в нас є три села — Пісоцьке, Пилятин і Патьоти, які характеризують тамтешні ґрунти. Пісоцьке — так люди вже дуже давно назвали. Це не ми туди піску завезли, він там був давно. А в селі Пилятин — не просто піщані, там пилуваті піски. Для цієї місцевості характерні пилові бурі, тому ми там не проводимо оранку і не лишаємо ґрунт відкритим.

— Наша компанія «Агро-Регіон» має три виробничих підрозділи. Перший — на Житомирщині. Загалом там в обробітку маємо понад 9 тис. гектарів землі, з яких приблизно 10% — піщані ґрунти. Решту — відмінні чорноземи, глинисті ґрунти, які досить продуктивні. Єдиний понижуючий фактор — це горбистий рельєф.

Тут на Київщині, в нас є центральний виробничий підрозділ, де в обробітку маємо близько 12 тис. гектарів землі. Тут у нас якраз доволі строкаті ґрунти. Є бідні, а є низинні, болотисті, де ми збирали по 4,5–5 т/га сої, чи кукурудзи по 12–14 т/га.

У Козельці на Чернігівщині маємо третій виробничий підрозділ. Там в обробітку майже 17 тис. гектарів. Саме цей край відомий своїми піщаними ґрунтами. Коли нас питають за ґрунти, то ми завжди говоримо, що на Чернігівщині в нас є три села — Пісоцьке, Пилятин і Патьоти, які характеризують тамтешні ґрунти. Пісоцьке — так люди вже дуже давно назвали. Це не ми туди піску завезли, він там був давно. А в селі Пилятин — не просто піщані, там пилуваті піски. Для цієї місцевості характерні пилові бурі, тому ми там не проводимо оранку і не лишаємо ґрунт відкритим.

— Обрали компанію, яка на той час, була одна на ринку, хто говорив про диференційоване внесення добрив, — «Агрілаб». Ми запропонували їм зробити аналіз ґрунту у двох локаціях, де найбідніші ґрунти, — Пилятин і в Пісоцькому, а також тут біля Борисполя — у селі Рогозів ділянку площею 2 тис. гектарів.

І от що цікаво, після того як «Агрілаб» провели аналіз ґрунтів, ми побачили, що їхні рекомендації відрізнялись від тих технологій, що ми зазвичай застосовували. Тому вирішили спробувати й провести власне дослідження: на одній половині площі (1000 га) у селі Рогозів прислухались до їхніх рекомендацій, а іншу — за нашою традиційною технологією.

— Аякже. Аналіз ґрунту показав, що в наших ґрунтах багато фосфору, тому його вносити потрібно не так багато, як ми вносили. Натомість у нас виявилась проблема з калієм, також порадили вносити дефекат, цинк — це таке, чого ми взагалі не робили. Ми дослухались до рекомендацій, усе внесли й отримали не гірший результат.

— Так, у цьому дослідженні в селі Рогозів я точно розраховував витрати, зводив баланс. На тих 1000 гектарах, де ми дотримались рекомендацій лабораторії й внесли добрива диференційовано, витрати були меншими на 40 доларів на гектар. Це тільки економія на добривах! Натомість коли зробили порівняння по врожайності, то суттєвої різниці не було, але була відчутна економія у витратах на живлення.

— Тоді диференційне внесення — це було на ринку щось нове. Це тепер, у 2021-му, всі про це пишуть і говорять. А тоді ми зібрали показники індексу NDVI (нормалізований диференційний вегетаційний індекс — ред.) під час вегетації та фото з дрона. І ми самі, без аналізів, побачили строкатість наших полів, що на одній ділянці рослина росте, добре вегетує, а на іншій — ні.

Тоді на цих самих ділянках ми брали зразки ґрунту й дивились, чого там бракує. Чому тут росте, а тут же, за 10 метрів, — ні?!

— Перші два роки нам запропонували відбір проб робити по 10-гектарній сітці. Але з досвідом ми зрозуміли, що потрібно все-таки виділяти зони різної продуктивності в межах одного поля. Бо у цьому квадраті з 10 га робиться 20–30 уколів, які можуть відібрати як із хорошої половини поля, так і з поганої, і отримаємо якийсь середній результат.

Ми почали виділяти на своїх полях зони продуктивності за допомогою індексу NDVI та карти врожайності поля, — як високі, середні, низькі. І вже протягом останніх двох років відбір зразків ґрунту робимо тільки по зонах продуктивності.

— Ні. Цю ідею запропонував наш операційний директор Володимир Кравцов. Є різні підходи до відбору проб ґрунту, стільки їх багато, різна сітка. В нас у цьому свій досвід…

— Із загальної площі у 38 тис. гектарів ми вже повторно зробили дослідження 34 тис. гектарів землі. Рік тому цей показник був на рівні 20–22 тис. гектарів. Фактично вже наступного 2022 року впровадимо на всій площі.

— Перше, що ми вносили диференційовано, це був дефекат. Тому що в межах одного поля були різні зони з нормальним pH і водночас закислені ґрунти. Спочатку ми просто завантажували в комп’ютер трактора карту, щоб він бачив, куди їхати, а норму внесення регулювали тільки швидкістю. Тобто механізатор їхав і знав, що, наприклад, тут треба внести три тонни, тому він швидкість зменшував удвічі, і норма швидко виростала. Таке було в нас диференційне внесення на початку.

— Техніки у нас багато, але не були докуплені опції, які могли виконувати диференційоване внесення. Наприклад, у нас були обприскувачі, ми поміняли монітор, купили блоки, коди розблокування й почали їх використовувати. Так само сівалки вже мали цю можливість, тільки треба було їх розблокувати і навчитись карти завантажувати. Це не те, що в нас була стара техніка, ні. У нас була нормальна сучасна техніка, яку потрібно було дооснастити під наші нові потреби.

— Єдине, що ми не могли адаптувати чи докупити якісь опції, щоб виконувати диференційне внесення добрив, — це розкидачі добрив. Для цього купили нові. Звісно, відразу ж виникало запитання: які купити, якого виробника? Тому знову проводили польові випробування на території підрозділу в Бориспільському районі, обирали між чотирма іноземними виробниками розкидачів, яким дали одну й ту саму карту з флешкою й оцінювали внесення їхньою технікою. З них ми обрали двох.

— Ми оцінювали не тільки техніку, а й репутацію виробника на ринку. Адже тільки техніку купив і одразу постає питання сервісу. Зокрема, вчасний, якісний, професійний сервіс має бути також урахованим у купівлі та виборі техніки. Для нас це важливо. Тому, оцінивши всі нюанси, ми обрали розкидачі компанії AMAZONE.

— Щодо економії, я вже розповідав, що на дослідному полі в Рогозові ми отримали менші витрати на 40 дол./га, завдяки економії на добривах. Другою проблемою було те, що ми мали невеличкі тритонні розкидачі. А AMAZONE — це 8-тонний. Уявіть, агрономи та механізатори не вірили, як таким великим розкидачем підживлювати пшеницю, чи в долинах — як не потонути.

А коли ми вперше пішли вносити добрива, механізатор доїхав до середини поля й стривожено телефонує: «Все, він не кидає, щось трапилось». Ми приїжджаємо, дивимось на технологічну карту — а там, на цій ділянці норма, внесення дорівнює нулю.

Після першого сезону спеціалісти на місцях оцінили розкидачі AMAZONE за те, як якісно вони працюють. Адже скільки тепер один розкидач закриває питань: має ваги, показує норму, сам повторно калібрується, автоматично перевіряє, чи все згідно із заданими нормами. Уявіть, у нас тут, у Київському підрозділі, на 12 тис. гектарів є тільки два розкидачі. На іншому підрозділі — взагалі один на таку саму площу.

— Звісно. Один з розкидачів за три сезони відпрацював на площі майже 80 тис. гектарів, на яких розкидав 9 тис. тонн добрив. І щонайважливіше — зробив це рівномірно. Адже коли нерівномірно розкидають добрива, виникають інші проблеми: тут багато полягло, а тут — нічого, а там взагалі світленька пшениця. Для нас було важливим питання якості розкидання, і з розкидачами AMAZONE воно вирішилось.

Преміумсегмент — це не лише вигоди, а й задоволення від того самого користування. Вам будь-який агроном скаже, що рівномірне розкидання добрив по полю — навіть без диференційного внесення — дає добрий вирівняний посів. Розкидачі AMAZONE — це як «Мерседес» серед автомобілів.

— Ми з вами говоримо про карту-завдання для внесення фосфорно-калійних добрив. Ми їх створюємо на основі аналізів ґрунту, що показує, який вміст калію й фосфору в ґрунті. Також ураховуємо планову врожайність, яку хочемо отримати, і під це робимо розрахунок, скільки в конкретну зону потрібно внести добрив.

— Найперше — з бажання щось робити й змінювати. Друге — потрібно зробити якісний аналіз ґрунту. Бо земля — це основний наш ресурс. І для мене на багатьох полях було відкриттям, що там не все так добре, як здавалось. Хоча й отримували і по кукурудзі, і по соняшнику нормальні врожаї, але коли врегулювали всі питання з удобренням, ми ще кращі показники врожайності почали отримувати.

Не потрібно відразу на всій площі впроваджувати диференційне внесення, візьміть кілька полів, зробіть контрольні смуги та подивіться: тут рекомендує лабораторія внести 200 кг фосфору — внесіть, а поруч смугу залиште для контролю — взагалі без добрив. І побачите, як справді ваші культури реагують.

Не боятись експериментувати — це найцінніша риса агронома. Не треба чекати якоїсь чарівної пілюлі, що приїде хтось з боку чи іноземний консультант, і вам розкаже, що робити. Нормальні досвідчені консультанти — американці, європейці — кажуть: ви самі на своїх полях пробуйте.

— Я не бачу тут якихось обмежень по площі. Якщо справді є строкатість ґрунтів і агроном бачить проблему, що в одному місці добре родить, а в іншому — ні, то потрібно розібратись.

Ми з цього і починали, що ту ось кукурудза росте гарна, а тут — ні. Брали два зразки ґрунту, а між ними могла бути відстань у 10 метрів. І за результатами аналізів бачили: тут фосфору бракує, а тут усього достатньо, а тут — магнію критична нестача і так далі.

У наших масштабах немає красивих рівних полів. Ми не можемо знайти рівномірне поле, щоб мати вирівняну карту врожайності й однорідні знімки. А для ефективного господарювання треба зрозуміти, де ти є і що в тебе робиться з полями.

— Так. Я думаю, що позитивно. Розумієте, якщо ми будемо вносити все однією нормою, то ми не досягнемо оптимального балансу в ґрунті.

Крім того, можуть бути такі ситуації, де на різних полях вноситься однакова норма, але ми розуміємо, що тут ми покращили ситуацію, а тут — не нашкодили, але добрива в межах поля використали раціонально. Навіть якщо не заощадили. Але в плані покращення ґрунту — однозначно виграли.

— Так, як я вже сказав, щодо живлення рослин, то ми диференційно вносимо фосфор із калієм на всіх культурах, на озимих культурах практикуємо диференційоване підживлення азотними добривами. Знаємо, що в межах поля є високопродуктивна і низькопродуктивна зони. І далі дивимося по весні, де пшениця добре розвивається і є потенціал, даємо одну норму азоту, а на тих ділянках, де розуміємо, що понад чотири тонни, щоб ти не робив, не буде, бо там бідний піщаний ґрунт, як я вже сказав іншу. Такий самий підхід по ріпаку, житу.

Нині тестуємо ще такий підхід, як диференційне внесення фунгіцидів, зокрема спільно з компанією BASF.

— Так. Ми всі знаємо, що таке хвороба і що все залежить від температури, сприятливості сорту та наявності вологості. І в густіших посівах пшениці може швидше розвинутись та чи інша хвороба. Кожен препарат також має свій діапазон норми застосування: будь-який фунгіцид — від 0,3 до 0,5 л/га, від профілактичної норми до лікувальної. В середньому по полю використовуємо норму 0,4 л/га, щоб перестрахуватись. Бо фунгіциди все одно треба вносити превентивно, а не тоді, коли посіви повністю уражені. Таким чином, розуміючи, у яких зонах є ризик виникнення хвороб, наприклад, через густоту та сприятливу погоду, вносимо там норму 0,5 л/га, а в інших — 0,3 л/га. Відповідно, в середньому використаємо норму, закладену в бюджеті, — 0,4 л/га, але це вже буде раціональне застосування. Така сама ситуація з унесенням ґрунтових гербіцидів.

— Робота агронома — не проста. Справді, якщо ти вже вирішив стати агрономом, потрібно захотіти бути професіоналом. Багатьом кажу, ким ти б не був — чи кухарем, чи автослюсарем — якщо ти першокласний спеціаліст, до тебе всі будуть звертатись.

Найперше треба зрозуміти, чи це твоє, чи ти хочеш цим займатися. А далі — вдосконалюватись і бути найкращим. Тому моя наступна порада — не боятись експериментувати. Бо часто буває, особливо у великих компаніях, коли агронома ставлять в рамки. Це проблема.

Порада для керівників компаній — не ставте агрономів у жорсткі рамки бюджету, дайте їм можливість експериментувати, маневрувати, не слідувати шаблону — але не дуже захоплюватись, що не начудити. Адже має бути, справді, в багатьох виробничих моментах диференційований підхід. Тоді буде пуття для всіх.

— Це так і є. Це творча робота, яка потребує відмінних знань біології рослин. Вся технологія, догляд, захист створені так, щоб задовольнити культуру. Але якщо ми не знаємо простих біологічних особливостей, які вимоги в рослини до вологи, до поживи, ми не створимо комфортних умов.

 І тут справді має бути творчий підхід без шаблонів. Бо ми працюємо просто неба, а не на станку, де задав параметри — й машини чітко працюють.

Будь-які інноваційні технології в сільському господарстві не будуть працювати, якщо не мати кмітливості, «чуйки». Адже часто треба спрогнозувати, яка буде погода, десь ризикнути. Це цікава робота. Та найважливіше — треба любити свою роботу. І працювати не лише заради грошей, а й заради задоволення.