Банер

Виробництво органічної продукції та сировини тваринного походження: правила і норми

Тетяна КОВАЛЕНКОдоктор юрид. наук, професор
КНУ ім. Т. Шевченка
Одним із перспективних напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні є виробництво органічної сільськогосподарської продукції та сировини. У законодавстві України правові питання органічного сільськогосподарського виробництва врегульовані спеціальним Законом України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» від 3 вересня 2013 р. та виданим на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами.

 

Основні правила виробництва
органічної продукції
Відповідно до згаданого вище Закону виробництвом органічної продукції (сировини) визнається виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб (зокрема з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається використання хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів.

Здійснювати виробництво органічної продукції (сировини) має право фізична чи юридична особа, яка пройшла оцінку відповідності виробництва органічної продукції (сировини), отримала сертифікат відповідності та включена до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).

Виробники органічної сільськогосподарської продукції та сировини зобов’язані дотримуватися загальних правил виробництва та обігу органічної продукції та сировини, які встановлені Законом України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», а також детальних правил виробництва та обігу органічної продукції та сировини, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У статті 19 Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» закріплені загальні правила виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, а саме:
 
  • при виборі порід враховується здатність тварин пристосовуватися до місцевих умов, їх життєздатність, стійкість до хвороб;
  • утримання тварин здійснюється з урахуванням фізіологічних та поведінкових потреб шляхом забезпечення тваринам умов життя, що відповідним чином враховують основні аспекти їхнього природного поводження, достатній ступінь свободи пересування, дотримання оптимальної кількості тварин на одиницю площі, застосування системи розведення тварин, яка враховує їх поведінкові потреби;
  • утримання тварин здійснюється шляхом мінімізації стресу тварин, сприяння їх здоров’ю та благополуччю, стимулювання їх природного імунного захисту та запобігання використанню хімічних алопатичних ветеринарних препаратів;
  • приміщення для утримання тварин повинні відповідати біологічним і поведінковим потребам худоби та забезпечувати вільний доступ до місць годівлі і джерел питної води; належну теплоізоляцію, опалення, охолодження, вентилювання приміщень з метою підтримки циркуляції повітря, рівня запиленості, температури, відносної вологості повітря в межах, необхідних для здоров’я тварин; належне природне провітрювання приміщення і надходження денного світла; передбачати відповідні заходи на випадок пожежі, виходу з ладу системи механічного обслуговування і перебоїв енергоносіїв;
  • годування тварин здійснюється кормами, отриманими в результаті органічного виробництва та з природних речовин несільськогосподарського походження;
  • неорганічні кормові матеріали рослинного походження, кормові матеріали тваринного та мінерального походження, кормові добавки, окремі продукти, що використовуються для харчування тварин, та технологічні добавки використовуються, лише якщо їх використання було дозволено;
  • при репродукції використовуються переважно природні методи;
  • будь-які болісні відчуття тварин зводяться до мінімуму, включаючи відчуття при забої;
  • прив’язування або ізоляція поголів’я забороняється, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення безпеки, благополуччя або у ветеринарних цілях;
  • час транспортування тварин повинен зводитися до мінімуму;
  • продукти тваринництва виробляються з тварин, які були на органічному утриманні від народження і протягом усього життя;
  • виключається вирощування штучно виведених поліплоїдних тварин;
  • продукти для очищення та дезінфекції при виробництві продукції тваринництва використовуються лише у разі, якщо їх використання дозволене при органічному виробництві;
  • персонал, що доглядає за тваринами, повинен мати базові знання та навички щодо охорони здоров’я та благополуччя тварин.

Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 241. Ці Правила визначають технологічні особливості виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження.

У процесі виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження її виробник повинен забезпечити: використання тварин відповідно до вимог згаданих вище Правил; використання органічних кормів для годівлі тварин; підтримання здоров’я тварин шляхом здійснення профілактичних заходів та лікування тварин відповідно до вимог законодавства у галузі ветеринарної медицини.

Вибір тварин та формування стада
Під час вибору порід тварин для виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження перевага надається місцевим породам, враховується їх стійкість до специфічних хвороб або проблем із здоров’ям, а саме: синдрому стресу свиней, синдрому PSE, раптової смерті, мимовільного аборту і складних пологів, які потребують кесаревого розтину.

Під час першого створення стада або отари тварини з господарств, які здійснюють виробництво традиційної (неорганічної) продукції (сировини), після їх відлучення від матері повинні вирощуватися відповідно до правил органічного виробництва. Крім того, на дату введення тварин до стада або отари повинні виконуватися такі умови: вік телят повинен бути менше шести місяців, а ягнят і козенят — менше 60 днів; вага поросят повинна бути меншою 35 кілограмів.

Для оновлення стада або отари до господарств, які здійснюють органічне виробництво, можуть вводитися самиці тварин, що не народжували, з господарств, які здійснюють виробництво традиційної (неорганічної) продукції (сировини), в кількості, що не перевищує 10% поголів’я великої рогатої худоби та 20% поголів’я дорослих свиней, овець і кіз на рік. Крім того, до господарств, у яких утримується менше десяти голів коней або великої рогатої худоби чи менше п’яти голів свиней, овець або кіз, може вводитися з метою оновлення не більше однієї тварини на рік. Визначені показники можуть збільшуватися до 40% у разі: розширення господарства; зміни породи тварин; зміни спеціалізації господарства; коли породи тварин у господарстві перебувають під загрозою втрати від хвороб та/або інших факторів. У цьому випадку самиці тварин відповідних порід не обов’язково повинні бути такими, що не народжували.

Для розведення тварин до господарств, які здійснюють органічне виробництво, можуть вводитися тварини, що утримувалися в господарствах, які здійснюють виробництво традиційної (неорганічної) продукції (сировини).

Під час створення, оновлення або відновлення поголів’я птиці до господарства, яке здійснює органічне виробництво продукції птахівництва, може вводитися птиця, вирощена за загальноприйнятними технологіями виробництва сільськогосподарської продукції, за умови, що вік птиці для виробництва м’яса становить менше трьох днів.

Виробник веде та зберігає журнал обліку виробництва продукції (сировини) тваринного походження (далі — журнал обліку), який у будь-який час повинен бути доступним для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. У журналі обліку міститься інформація про:
 
  • тварин, які прибули в господарство (походження і дата прибуття, перехідний період, ідентифікаційний номер та ветеринарні дані);
  • тварин, які вибули з господарства (вік, кількість голів, ідентифікаційний номер, призначення та у разі забою вага);
  • будь-яких загиблих тварин та причин їх загибелі;
  • тип кормів, у тому числі добавки до кормів, співвідношення різних інгредієнтів раціону і періоди доступу до зон вільного вигулу, використання пасовищ, у тому числі під час паралельного виробництва та у перехідний період;
  • профілактику та лікування хвороб і ветеринарний догляд із зазначенням дати лікування, діагнозу, найменування ветеринарного препарату та їх дозування, діючі речовини, методи лікування і рекомендації лікаря ветеринарної медицини щодо ветеринарного догляду, зокрема причини і періоди виведення лікарської речовини.

Під час паралельного виробництва тварини, які утримуються відповідно до загальноприйнятних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, можуть перебувати у господарстві, яке займається органічним виробництвом, за умови, що споруди і ділянки, де вирощуються такі тварини, відокремлені від споруд і ділянок, на яких здійснюється виробництво відповідно до правил органічного виробництва.

Для тварин, які утримуються відповідно до загальноприйнятних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, можуть використовуватися пасовища господарств органічного виробництва за умови, що такі тварини походять з одного господарства, утримуються в умовах органічного виробництва і не перебувають одночасно на одному пасовищі. Інформація про такі заходи зазначається у журналі обліку.

Перехідний період:
як врегулювати
У господарстві, яке перебуває на етапі переходу від виробництва традиційної (неорганічної) продукції (сировини) до виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, виробник повинен розділяти органічну продукцію (сировину) тваринного походження і продукцію (сировину) перехідного періоду, а органічних тварин утримувати окремо від тварин, які утримуються відповідно до загальноприйнятних технологій виробництва сільськогосподарської продукції. Інформація про зазначені заходи фіксується у журналі обліку.

Якщо у господарстві на початку перехідного періоду наявні тварини, які не утримувалися в умовах органічного виробництва, продукція (сировина) тваринного походження може вважатися органічною у разі одночасного переходу усього господарства на органічне виробництво. Загальний сукупний перехідний період для тварин і їх приплоду, пасовищ та/або будь-яких земельних ділянок, які використовуються для годівлі тварин, може бути скорочений до 24 місяців, якщо для годівлі тварин використовується продукція з даного господарства.

Перехідний період може бути скорочений до 12 місяців для пасовищ і відкритих майданчиків, які використовуються для тварин нетравоїдних видів, та до шести місяців, якщо відповідна земельна ділянка протягом попереднього року не оброблялася продуктами, які не можна використовувати під час органічного виробництва. Перехідний період скорочується за згодою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Утримання тварин:
на що звернути увагу
Репродукція тварин повинна здійснюватися переважно природним методом. Разом з тим, може здійснюватися штучне осіменіння тварин без використання гормонів або подібних їм речовин. Застосовувати клонування і трансплантацію ембріона заборонено.

Тварини повинні бути ідентифіковані та зареєстровані згідно із законодавством. Приміщення для утримання тварин повинні відповідати біологічним та поведінковим потребам тварин.

Максимальна кількість тварин на 1 гектар сільськогосподарських угідь не повинна перевищувати показників згідно з додатком 1 до Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 241 (наприклад, телята на відгодівлі — 5 голів на 1 га, дійні корови — 2 голови на 1 га тощо).

Під час розміщення тварин потрібно враховувати оптимальні показники площі приміщень та відкритих майданчиків для їх утримання згідно з додатком 2 до Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 241, з метою забезпечення достатнього місця, необхідного тваринам для того, щоб стояти, легко лягати, повертатися, чиститися, приймати інші природні положення.

Приміщення для утримання коней, великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз повинно мати гладку та не слизьку підлогу, половина якої повинна бути суцільною (без щілин і решіток), зручною, чистою і сухою для лежання/відпочинку, вкритою підстилкою із сухих натуральних матеріалів, зокрема соломи та/або стружки.

Тварини повинні мати доступ до відкритих пасовищ. Зона вільного вигулу може бути частково під накриттям. У разі коли тварини мають доступ до пасовищ у період їх випасання, а під час утримання тварин у зимовий період створюються умови для їх вільного переміщення, можуть не дотримуватися вимоги щодо випасу та забезпечення доступу тварин до зони вільного вигулу в осінньо-зимовий період. Бугайці віком понад 12 місяців повинні мати постійний доступ до пасовищ або відкритих майданчиків протягом року.

Забороняється утримувати тварин на прив’язі або в ізоляції, крім тих тварин, що необхідно ізолювати для забезпечення безпеки, належного утримання чи у ветеринарних цілях. Забороняється утримання телят віком більше семи днів в індивідуальних боксах. Свиноматок необхідно утримувати у групах, крім останніх періодів вагітності та періоду вигодовування поросят. Поросят забороняється утримувати на плоских настилах або у клітках. Птицю забороняється утримувати в клітках.

Птиця повинна мати доступ до відкритих майданчиків не менше ніж протягом однієї третини свого життя. Водоплавна птиця повинна мати доступ до річки, струмка, ставка, озера або басейна з метою задоволення її фізіологічних та поведінкових потреб. Відкриті майданчики для птиці повинні бути вкритими рослинністю і захищеними від прямих сонячних променів та забезпечувати птиці доступ до корму і води.

Якщо птиця утримується у приміщенні, вона повинна мати постійний доступ до корму і води. Приміщення для утримання усіх видів птиці повинні відповідати таким вимогам:
 
  • не менше однієї третини площі підлоги повинна бути суцільною (без щілин і решіток), вкритою підстилкою, зокрема соломою, стружкою, піском та/ або торфом;
  • у приміщеннях, в яких утримуються кури яєчних порід, необхідно забезпечити можливість прибирання пташиного посліду;
  • сідала повинні бути такого розміру та у такій кількості, що відповідає вазі та кількості птиці;
  • загальна протяжність прогонів для входу/виходу повинна становити не менше 4 м на кожні 100 кв. м площі приміщення, в якому утримується птиця; у кожному приміщенні, в якому утримується птиця, можна утримувати не більше встановленої кількості (4800 курчат; 3000 кур яєчних порід; 5200 цесарок; 4000 мускусних або пекінських качок чи 3200 мускусних або пекінських качурів чи качок інших порід; 2500 півнів, гусей або індиків);
  • загальна корисна площа приміщення, в якому утримується птиця, що вирощується для виробництва м’яса в окремому виробничому підрозділі, не повинна перевищувати 1600 кв. м;
  • конструкція приміщення, в якому утримується птиця, повинна забезпечувати безперешкодний доступ птиці до майданчиків для вільного вигулу.

У приміщенні для утримання птиці додатково може застосовуватися штучне освітлення з метою забезпечення не більше 16 годин світлового дня на добу з безперервним періодом нічного відпочинку без штучного освітлення тривалістю не менше 8 годин.

З метою запобігання використанню інтенсивних методів вирощування птиця повинна вирощуватися до досягнення нею встановленого мінімального віку або належати до порід, що повільно ростуть. Якщо у господарстві не використовуються породи, що повільно ростуть, встановлюється такий мінімальний вік птиці під час забою:
 
  • для курчат — 81 день;
  • для півнів — 150;
  • для качок пекінської породи — 49;
  • для мускусних качок — 70;
  • для мускусних качурів — 84;
  • для цесарок — 94;
  • для індиків та гусей — 140;
  • для індичок — 100 днів.

Транспортування тварин здійснюється з дотриманням вимог законодавства.

Персонал, який доглядає за тваринами, повинен володіти необхідними базовими знаннями і навичками щодо здоров’я та належного утримання тварин.

Норми годівлі
Раціон тварин встановлюється залежно від віку, маси тіла, стану здоров’я, виду корму. Утримання тварин на примусовій відгодівлі заборонено.

Для годівлі великої рогатої худоби, крім періоду, коли тварин переводять із зимового утримання на літнє, використовуються корми, не менше 50% яких вироблені в господарстві, де утримуються такі тварини, або в іншому господарстві, яке здійснює виробництво органічної продукції (сировини), того ж регіону.

За згодою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів частина раціону тварин може містити: до 30% частки сухої речовини у річному раціоні кормів, вироблених у господарствах, які перебувають на етапі перехідного періоду виробництва; до 60% кормів, вироблених у господарстві, де утримуються тварини; до 20% кормів, спожитих чи зібраних на пасовищах або сіножатях у перший рік перехідного періоду в разі, коли пасовища або сіножаті не були частиною виробничого підрозділу господарства, де утримуються тварини, протягом останніх п’яти років. Перелік кормових добавок і речовин, які використовуються для годівлі тварин під час органічного виробництва, зазначений у додатку 3 до Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 241.

Тварини вигодовуються натуральним материнським молоком. Мінімальний строк такого вигодовування для великої рогатої худоби та коней становить три місяці, для овець і кіз — 45 днів, для свиней — 40. Використання штучних замінників молока та сухого молока заборонено.

Система вирощування для травоїдних тварин має ґрунтуватися переважно на використанні пасовищ у різні пори року. Не менше 60% сухої речовини у добовому раціоні травоїдних тварин на відгодівлі становить грубий корм, свіжий або висушений фураж чи силос. Для тварин молочного напряму продуктивності такий показник може бути зменшений до 50% на початку лактації на період не більше трьох місяців. Відгодівля великої рогатої худоби для виробництва м’яса може здійснюватися у приміщенні за умови, що такий період не повинен перевищувати 1/5 тривалості їх життя і становить менше трьох місяців. Грубий корм, свіжий або висушений фураж чи силос додаються до денного раціону свиней та птиці.

Здійснення дієтичної або іншої обмеженої годівлі тварин, що призводить до анемії, заборонено. Дієтична чи індивідуальна годівля хворих тварин здійснюється за призначенням лікаря ветеринарної медицини.

Здоров’я тварин підтримується шляхом стимулювання їх природного імунного захисту від хвороб, зокрема регулярного вигулу, доступу до ділянок на свіжому повітрі та пасовищ, а також вибору відповідних кормів і методів господарювання.

Застосування хімічних алопатичних ветеринарних препаратів або антибіотиків із профілактичною метою заборонено. Також заборонено застосування речовин для стимулювання росту або продуктивності тварин, у тому числі антибіотиків, кокцидіостатів або інших штучних засобів для стимулювання росту, застосування гормонів та подібних речовин для здійснення контролю за репродукцією або з іншою метою. Перелік засобів для очищення і дезінфекції приміщень для утримання тварин, обладнання, посуду для тварин зазначений у додатку 4 до Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 241. Родентициди (для застосування тільки у пастках) можуть використовуватися для знищення шкідників у спорудах та інших приміщеннях, де утримуються тварини. Пастки повинні запобігати викидам родентицидів у навколишнє природне середовище і контакту родентицидів з тваринами. Пастки необхідно збирати після використання і утилізувати.

Ветеринарно-технічне забезпечення
Якщо попри профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення здоров’я тварин, останні захворіли або поранилися, необхідно негайно розпочати їх лікування та в разі потреби ізолювати. Ветеринарно-санітарне забезпечення утримання тварин здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про ветеринарну медицину».

Під час лікування тварин необхідно віддавати перевагу застосуванню фітотерапевтичних, гомеопатичних препаратів, мікроелементів та препаратів, використання яких дозволено під час органічного виробництва, перед лікуванням хімічними алопатичними ветеринарними препаратами або антибіотиками. Імунобіологічні ветеринарні препарати можуть використовуватися під час здійснення обов’язкових ветеринарно-санітарних заходів згідно із законодавством у сфері ветеринарної медицини. У разі використання ветеринарних препаратів необхідно дотримуватися періоду виведення лікарської речовини, зазначеного в інструкції, та збільшити час очікування удвічі, або на 48 годин, якщо такий період не зазначений. У разі отримання твариною або групою тварин більше трьох курсів лікування хімічними алопатичними ветеринарними препаратами або антибіотиками протягом 12 місяців або більше одного курсу лікування, якщо продуктивний життєвий цикл тварин становить менше одного року, крім вакцинації, лікування від паразитів і застосування обов’язкових схем знищення збудників інфекції, такі тварини не можуть бути використані для виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження.

Такі операції, як накладення еластичних бандажів до хвостів овець, обрізання хвостів, підрізання зубів та дзьобів, видалення рогів, фізична кастрація тварин, проводяться у ранньому віці тварин з метою мінімізації страждань, забезпечення безпеки персоналу, який доглядає за тваринами, або покращення здоров’я, умов утримання чи гігієни тварин, підтримання якості продукції. Будь-які страждання тварин, у тому числі під час хірургічного втручання, повинні бути зведені до мінімуму шляхом застосування анестезії та/або знеболювання.

Для здійснення системного контролю за виробництвом продукції (сировини) тваринного походження виробник веде книгу опису виробничого підрозділу (споруд з прилеглою територією), яка містить інформацію про приміщення для утримання великої рогатої худоби, пасовища, відкриті майданчики, приміщення для складування, пакування і переробки продукції (сировини) тваринного походження, споруди для гноєсховищ і повний опис земельних ділянок, виділених для вирощування рослин.

Екскременти, сечовина та гній, у тому числі струхлявіле сіно та солома, тварин та послід птиці утилізуються з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог.

Сертифікація
Вироблена органічна продукція (сировина) тваринного походження підлягає оцінці та підтвердженню відповідності виробництва згідно із ст. 24 Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». За результатами оцінки відповідності складається висновок (звіт) аудитора з сертифікації, який протягом двох днів з дня закінчення оцінки відповідності передається до органу з оцінки відповідності для прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі сертифіката відповідності. Оцінка відповідності виробництва органічної продукції та/або сировини проводиться один раз на два роки. У разі прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності особі видається сертифікат відповідності встановленого зразка.
   

Опубліковано в журналі

№19(338) жовтень 2016

Cхожі статті

Орендна плата за паї: як формується ціна?
Актуальні питання обліку ПДВ
Набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
Аграрні розписки: оформлення, видача, обіг та виконання
Податкові канікули для підприємств агробізнесу: перспективи введення
Фальстарт ринку агрострахування
Правові питання пільгового іпотечного кредитування