Банер

Кваліфікаційні вимоги до роботи з племінними ресурсами

Тетяна КОВАЛЕНКОдоктор юрид. наук, професор
КНУ ім. Т. Шевченка
Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють одержанню високих урожаїв кормових культур і дають змогу поряд із виробництвом зерна утримувати значне поголів’я сільськогосподарських тварин, а отже, задовольняти продукцією тваринництва не тільки внутрішні потреби, а й збільшувати експортний потенціал. На забезпечення розвитку тваринництва в Україні спрямована діяльність у сфері селекції сільськогосподарських рослин та племінної справи у тваринництві.

 

У законодавстві України племінна справа у тваринництві є особливим видом діяльності суб’єктів господарювання і регулюється спеціальним Законом України «Про племінну справу у тваринництві» в редакції від 21 грудня 1999 р. із наступними змінами і доповненнями, а також виданими в розвиток вказаного Закону підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» для виконання спеціальних робіт, пов’язаних із веденням офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток і трансплантацією ембріонів, залучаються працівники згідно із кваліфікаційними вимогами, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва. Такі кваліфікаційні вимоги затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 квітня 2016 р. № 153 «Про затвердження Кваліфікаційних вимог до працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами». При цьому визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Положення про порядок проведення атестації працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами» від 17 листопада 2003 р. № 406.

Вказані вище Кваліфікаційні вимоги визначають ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання ним спеціальних робіт, пов’язаних з веденням офіційного обліку продуктивності, офіційної класифікації (оцінки) за типом, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток і трансплантацією ембріонів.

Працівник, який виконує спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, повинен мати відповідну фахову освіту, зокрема:

  • провідний зоотехнік із племінної справи: вища освіта другого рівня за освітнім ступенем магістра та спеціальністю з відповідної галузі знань. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи на посаді зоотехніка з племінної справи І категорії — не менш ніж 2 роки;
  • зоотехнік із племінної справи І категорії: вища освіта другого рівня за освітнім ступенем магістра та спеціальністю з відповідної галузі знань. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи на посаді зоотехніка з племінної справи ІІ категорії — не менш ніж 2 роки;
  • зоотехнік із племінної справи ІІ категорії: вища освіта другого рівня за освітнім ступенем магістра та спеціальністю з відповідної галузі знань. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи на посаді зоотехніка з племінної справи — не менш ніж 2 роки;
  • зоотехнік із племінної справи: вища освіта другого рівня за освітнім ступенем магістра та спеціальністю з відповідної галузі знань без вимог до стажу роботи.
 
Працівники, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з веденням офіційного обліку продуктивності, офіційної класифікації (оцінки) за типом, повинні мати практичний досвід з виконання окремих видів робіт залежно від спеціалізації суб’єкта господарювання, а саме із:
 
  • забезпечення системи зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин;
  • ідентифікації тварин;
  • ведення племінного обліку та офіційного обліку продуктивності тварин;
  • бонітування та офіційної оцінки тварин за типом;
  • оцінки тварин за їх власною продуктивністю та якістю потомства;
  • визначення племінної (генетичної) цінності тварин;
  • визначення племінної цінності плідників за походженням, власною продуктивністю та якістю потомства;
  • проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;
  • ведення автоматизованого індивідуального обліку продуктивних і племінних якостей сільськогосподарських тварин;
  • сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;
  • державної реєстрації племінних та підконтрольних тварин;
  • застосовування методів селекції, спрямованих на збереження племінних якостей племінних (генетичних) ресурсів, виведення нових або удосконалення існуючих селекційних досягнень;
  • забезпечення технологічних вимог з проведення селекційно-племінної роботи в галузі птахівництва, бджільництва, рибництва та шовківництва;
  • здійснення комплексу заходів з поліпшення стану відтворення поголів’я та вирощування племінного молодняка;
  • складання програм селекції та планів селекційно-племінної роботи;
  • впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики, селекції і відтворення тварин.

Працівники, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток і трансплантацією ембріонів, повинні мати практичний досвід з виконання певного виду робіт залежно від спеціалізації підприємства та технології, а саме з:
 
  • ідентифікації тварин;
  • ідентифікації, заготівлі та обробки відповідних генетичних ресурсів в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції;
  • використання відповідного обладнання, передбаченого технологічними вимогами для відповідних генетичних ресурсів;
  • ведення відповідних форм племінного обліку для генетичних ресурсів;
  • оцінки якості усіх генетичних ресурсів за якісними та кількісними показниками згідно з чинними стандартами;
  • проведення оцінки запліднювальної здатності сперми відповідно до вимог, встановлених для цієї продукції, та вибраковування;
  • визначення племінної цінності плідників за походженням, власною продуктивністю та якістю потомства;
  • проведення випробування плідників за власною продуктивністю та якістю потомства;
  • комплектування плідниками планових ліній, типів, порід;
  • бонітування та офіційної оцінки за типом, ведення племінного обліку та офіційного обліку продуктивності плідників;
  • проведення комплексу робіт з організації та проведення замовних парувань маточного (донорського) поголів’я;
  • проведення штучного осіменіння сільськогосподарських тварин;
  • проведення трансплантації ембріонів;
  • впровадження заходів для підвищення запліднювальної здатності сперми плідників від штучного осіменіння маточного поголів’я;
  • запобігання і ліквідації безпліддя та яловості маточного поголів’я тварин у суб’єктів господарювання;
  • поширення та впровадження передового досвіду, ефективних методів та технологій відтворення найцінніших племінних (генетичних) ресурсів;
  • організації та проведення тренінгу і випробувань племінних коней;
  • проведення змагань всіх рівнів, виставок, виводок, чемпіонатів, аукціонів;
  • проведення генетичної експертизи походження сільськогосподарських тварин;
  • виявлення генетичних аномалій у сільськогосподарських тварин;
  • ДНК-тестування за генетичними маркерами, що пов’язані з проявом господарсько-корисних ознак у сільськогосподарських тварин;
  • проведення лабораторних досліджень оцінки якості тваринницької продукції;
  • використання лабораторного та технологічного обладнання для проведення робіт з оцінки якості продукції тваринництва;
  • ведення обліку та оформлення результатів оцінки якості продукції тваринництва;
  • виконання вимог чинних нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів щодо визначення якості тваринницької продукції;
  • проведення заходів щодо організації та участі у проведенні породовипробування, випробувань тварин різних генотипів та у створенні селекційних досягнень;
  • розроблення та впровадження систем розвитку племінного тваринництва;
  • розроблення та виконання програм селекції за видами і породами тварин та впровадження науково-технічних досягнень у виробництво.

Працівники, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, повинні знати чинні нормативно-правові акти з племінної справи у тваринництві, вимоги до племінних (генетичних) ресурсів, анатомію, фізіологію, правила годівлі та розведення тварин, досягнення науки та передового досвіду.
   

Опубліковано в журналі

№23(342) грудень 2016

Cхожі статті

Дерегуляція у дії
Земельні реформи у зарубіжних країнах
Адмінвідповідальність за фітобезпеку
Правове регулювання поводження із пестицидами та агрохімікатами
Фермерські господарства: правове регулювання відновлення платоспроможності та банкрутства
Риба з паспортом
Правове забезпечення компенсації лізингових платежів суб’єктам господарювання в АПК