Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Зберігання буряків в осінньо-зимовий період

Ольга ВЛАСОВАканд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
Буряк є абсолютним лідером серед овочів за вмістом амінокислот. Так само містить у собі клітковину, пектин, різні вітаміни, провітамін А в невеликих кількостях, органічні кислоти, магній, кальцій, фосфор, марганець, йод, калій і залізо, які легко засвоюються організмом. Саме тому дуже важливо зберегти його в зимовий період.

 

Фактори, що впливають
на лежкість
Збираючи восени урожай, необхідно пам’ятати про дотримання вимог зберігання, інакше втрачаються не тільки вітаміни, але часто і частина вирощених овочів.

Зберігання буряків залежить від кількох факторів:

  • вибір сорту: для зимового зберігання підходять тільки середньостиглі та пізні сорти;
  • дотримання агротехніки: при неправильному поливі буряк буде швидко сохнути, а занадто насичений вологою — гнитиме. При передозуванні азотних добрив буряк теж втрачає лежкість;
  • умови зберігання повинні дотримуватися хоча б приблизно, порушення температурного режиму і вологості призводить до зростання захворювань коренеплоду або до його висихання.
 
Запорука вдалого зберігання буряків — правильне вирощування і збирання врожаю.

Перш ніж зайнятися вирощуванням буряків, потрібно запам’ятати, що найбільш якісні, здорові коренеплоди вирощують на родючих супіщаних або суглинкових ґрунтах. Якщо посадити буряк у кислий ґрунт, його може вразити парша, в результаті якої шкірка коренеплодів покриється бородавками і тріщинами. Згодом у тріщинах легко будуть розвиватися й інші хвороби, які негативно впливають на його лежкість.

Необхідно обирати сорти з невеликими коренеплодами — вони смачніші, менш волокнисті, як великі, зберігаються значно краще. Але не варто залишати на зберігання занадто дрібний буряк.

Найкраще для зберігання обирати наступні сорти.

Бордо 237 — сорт буряка середнього строку дозрівання. Характеризується високою урожайністю. Маса — 250–500 г. Стійкий до посухи, має відмінні смакові якості.

Циліндра — середньопізній сорт. Плоди мають циліндричну, подовгувату форму. Коренеплід масою 300–500 г. Стійкий до багатьох хвороб. Дуже добре зберігається. Рекомендується для консервації.

Бона — сорт середнього строку достигання. Коренеплоди з соковитим, однорідним м’якушем. Розміри плодів середні. Характеризується високою урожайністю, хорошою лежкістю та транспортабельністю.

Браво — середньоспілий сорт. Коренеплоди округлі, темно-червового кольору, масою досягають 300–500 г. Перевага сорту — висока врожайність та добра лежкість.

Ідеал — середньопізній сорт червоного буряка. Коренеплоди округлої форми.

Збирати врожай потрібно у суху погоду, аби коренеплоди просохли, і намагатися не пошкоджувати їх. Бадилля краще не обривати, а обрізати гострим ножем, залишаючи кілька міліметрів, не пошкодивши шкірку.

Коренеплоди буряків зберігають у польових умовах господарств і на бурякоприймальних пунктах цукрових заводів. У свіжому вигляді буряки зберігаються в окремих буртах, які мають у поперечному перетині вигляд трапеції та називаються кагатами.

Господарства повинні прагнути виконувати збирання і вивезення буряків в оптимальні строки. Викопані буряки в той же день слід відправляти на бурякоприймальні пункти цукрових заводів для закладання на зберігання або на переробку.

Зберігання цукрових
коренеплодів у кагатах
Проте часто через погану погоду, недостатню кількість автотранспорту тощо певна кількість буряків на деякий час залишається зберігатися у полі. Щоб запобігти втратам урожаю і зниженню якості сировини, господарства організовують короткострокове зберігання цукрових буряків у польових кагатах близько від доріг.

Майданчики, на яких обладнують польові кагати, повинні бути рівними, з невеликим нахилом для стікання води. До початку укладання буряків їх очищають від рослинних решток, утрамбовують та обробляють гашеним вапном-пушонкою із розрахунку 200 г/м2. У польові кагати закладають тільки кондиційні буряки.

По мірі формування кагатів їх бічні сторони укривають вологою землею спочатку шаром 15–20 см, а потім, зі зниженням температури повітря, товщину шару землі збільшують до 40–50 см. Зверху кагати вкривають солом’яними матами.

Для зберігання буряків на бурякоприймальних пунктах і на території цукрових заводів їх закладають у більші кагати, які розміщують на спеціально відведеному майданчику — кагатному полі. Розміри поля залежать від кількості буряків і висоти кагатів. На 1 га площі кагатного поля укладають від 50–60 до 150–240 тис. ц коренеплодів.

Коренеплоди, призначені для тривалого зберігання, закладають зазвичай після 1 жовтня. До цього часу температура повітря в основних бурякосійних районах відносно висока, що спричинює інтенсивне дихання закладених на зберігання буряків.

Свіжі і здорові буряки, які надходять на бурякоприймальні пункти, закладають у кагати для тривалого зберігання, трохи підв’ялені — у кагати для середніх строків зберігання, а в’ялі, підморожені, з механічними пошкодженнями коренеплоди — у кагати для короткострокового зберігання або відправляють на переробку.

Укривають кагати солом’яними або комишитовими матами з розрахунку 80 м2 на 100 т укладених буряків. Останнім часом для вкривання кагатів застосовують щити і плити, виготовлені з комишиту, тирси, костриці, торфу та інших малотеплопровідних матеріалів. Такі щити можуть служити кілька років.

Крім щитового або панельного, застосовують також накриття з поролону, пінопласту та інших синтетичних матеріалів. Для цього використовують піногенераторні установки, які перетворюють формальдегідну смолу в піну, розбризкуючи її на буряки в кагаті. Нанесений на кагат шар пінопласту твердіє, утворюючи суцільне покриття.

Середньодобові втрати цукру при зберіганні коренеплодів у свіжому вигляді не повинні перевищувати встановлених норм. Залежно від районів вирощування цукрових буряків, ці норми коливаються у межах 0,01–0,025%. Для обліку змін у масі буряків і втрат цукру під час зберігання в кожний кагат укладають 5–8 сіток, заповнених коренеплодами. Закладаючи такі проби, їх зважують і визначають вміст цукру в коренеплодах. Під кінець зберігання сітки з буряками зважують й аналізують. За різницею у масі проби буряків на початку і в кінці зберігання визначають втрату маси коренів, а за різницею у вмісті цукру — втрати його за період зберігання.

Широке запровадження засобів механізації при перевезенні і закладанні на зберігання цукрових буряків, а також установок для активного вентилювання дало змогу збільшити розміри і висоту кагатів, особливо при тривалому зберіганні. Встановлено, що втрати цукру при зберіганні буряків у високих кагатах менші, ніж у низьких. Закладаючи буряки у високі кагати, можна ефективніше використати площу кагатного поля і зменшити кількість матеріалів для вкривання. Також у високих кагатах взимку і навесні температурний режим зберігання сприятливіший, ніж у звичайних.

Найефективнішим способом зниження температури, особливо у високих кагатах, є активне вентилювання. Його доцільно застосовувати тоді, коли температура зовнішнього повітря нижча за температуру в кагатах не менш як на 3 °C. За меншої різниці температур цей спосіб не є ефективним.

Для активного вентилювання на кагатному полі укладають повітроводи, заглиблюючи їх у землю або розміщуючи на її поверхні. При поперечній схемі вентилювання повітроводи розміщують один від одного на відстані 1,4–1,6 висоти кагати.

Зберігання 
столового буряку
У південних районах України під час зберігання буряків у ранньоосінній період часто спостерігається висока температура зовнішнього повітря при зниженій його відносній вологості. Активне вентилювання у таких умовах може призвести до всихання коренів і зниження у них тургору.

Зберігання буряків у підвалі або льосі рекомендується при вологості, що не перевищує 90%, і за температури від 0 до 2°С. Вища температура призведе до швидкого в’янення коренеплодів, загнивання і розвитку хвороб. Особливо чутливий до підвищеної температури буряк на початку зберігання. Вже при +4 °C градусах у нього відразу почне проростати бадилля.

Зберігання буряків у погребі мало чим відрізняється від зберігання інших овочевих культур. Коренеплоди можна просто зберігати насипом на підлозі, але більш зручний варіант — зробити засіки зі стінками висотою до одного метра і передбачити на дні дерев’яну решітку для кращого провітрювання буряків. Засіки слід розташувати в десяти сантиметрах від стінок льоху або підвалу. Необхідно прослідкувати, щоб між дошками стінок зазори не перевищували п’яти сантиметрів, інакше буряк буде в них провалюватися.

Найпоширеніший варіант — зберігання буряків поверх картоплі. Буряк буде вбирати необхідну йому вологу, а картопля, навпаки, буде захищена від зайвої вологості.

Також є й інші варіанти. Для кращого зберігання коренеплодів пересипати їх піском або просіяної золою.

Можна зберігати буряк у ящиках, наповнених висушеним на сонці річковим піском. Але необхідно стежити протягом зими, щоб пісок не став вологим.

Під буряк і поверх нього можна укласти листя папороті або будь-яких інших рослин, багатих фітонцидами.

У засіках. Зробити для буряка саморобні засіки дуже просто. Для цього необхідно захистити потрібний простір дошками з проміжками, що не перевищують 5 см, а на дно покласти дерев’яну решітку, щоб забезпечити доступ повітря до нижніх шарів овочів.

У мішках і пакетах. Тримати коренеплоди в поліетиленових пакетах не рекомендується, оскільки в цьому випадку доступ повітря до них обмежений, і врожай може зіпсуватися набагато швидше. Краще зберігати овочі в полотняних мішках або корзинах. Однак якщо фасувати буряк по кульках, то ні в якому разі не потрібно їх зав’язувати, також варто стежити, щоб всередині не накопичувалася волога, і вчасно замінювати мокрі пакети сухими.

На стелажах. Зберегти урожай буряків можна на стелажах. Для цього викладають овочі на полиці невеликими купками так, щоб можна було легко контролювати їх стан. При цьому буряк краще укладати на нижні полиці.

Чому втрачаємо буряк?
Діагностуємо!
Під час зберігання буряк нерідко вражають хвороби, що знижують лежкість. Тому необхідно врахувати наступні фактори:

  • на підморожених або пошкоджених при викопуванні коренеплодах часто розвивається сіра гниль;
  • у коренеплодів, перегодованих азотом і фосфором, підвищується сприйнятливість до білої гнилі; біла і сіра гнилі можуть бути занесені в сховище разом із грудочками землі, налиплого на коренеплоди;
  • за вологої весни і сухому літі спостерігається дефіцит солей бору в ґрунті, через що у буряків розвивається гниль сердечка, яка переходить з головки коренеплоду всередину, утворюючи пустоти. Такі коренеплоди згнивають ще в самому початку зберігання.
 
Збудники захворювань буряку під час зберігання поселяються на мертвих або дуже ослаблених рослинних тканинах. Всередину тканини вони проникають через різні механічні пошкодження — тріщини, подряпини, місця травм, натисків тощо. Збудники цих хвороб мають широку спеціалізацію, тобто здатні уражувати багато видів рослин і легко перезаражати різні види продукції. Джерелами інфекції можуть бути не лише заражені ними рослинні рештки (залишки продукції), але й забруднена спорами грибів і бактерій тара та приміщення. Найчастіше при зберіганні врожаю буряк вражають наступні хвороби.

Сіра гниль. Найбільш поширена хвороба овочевих культур при зберіганні. Сірою гниллю уражуються коренеплоди буряків, моркви, капуста, цибуля. Коренеплоди та інші овочі, як і при ураженні сірою гниллю, стають м’якими, водянистими та набувають буруватого забарвлення. На поверхні уражених тканин розвивається рясний сірий наліт міцелію та конідіального спороношення збудників хвороби, якими є незавершені гриби роду Botrytis.Пізніше на поверхні уражених тканин утворюються чорні, невеликого розміру склероції, значно менші, ніж при ураженні білою гниллю.

Первинне зараження рослин може відбуватись як у полі, так і в сховищі. При зберіганні інфекція дуже швидко поширюється за допомогою грибниці та спор гриба з хворих екземплярів.

У період зберігання важливо дотримуватись оптимального режиму температури і вологості повітря. Видаляти осередки сірої гнилі в сховищі потрібно дуже обережно, щоб не допустити масового розвитку хвороби.

Суха фіолетова гниль, або ризоктоніоз. Характерною ознакою хвороби є те, що на поверхні коренеплодів утворюються сірувато-свинцеві підшкірні плями. Пізніше вони заглиблюються і покриваються буро-фіолетовим нальотом із дрібними чорними псевдосклероціями.

Первинне зараження рослин відбувається у полі, а в період зберігання хвороба продовжує розвиватись на коренеплодах. Розвитку хвороби в полі сприяє підвищена вологість ґрунту. На зимове зберігання потрібно закладати тільки здорові коренеплоди.

Мокра бактеріальна гниль — досить поширена хвороба, яка уражує багато сільськогосподарських культур. Вона викликається бактеріями Erwinia carotovora Holl. При зараженні коренеплодів у полі гниль зазвичай розвивається із нижньої частини кореня. Спочатку утворюються водянисті плями, пізніше уражена тканина зморщується. Хворі рослини в’януть і засихають. У сховищі хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі з виділенням різкого неприємного запаху.

Кагатна гниль буряків викликається комплексом різних фітопатогенних мікроорганізмів, здатних розвиватись на ослабленій чи мертвій тканині. Залежно від збудника хвороби на поверхні уражених коренеплодів утворюється пліснявий наліт неоднакового кольору — білого, рожевого, сірого, коричневого. Уражена тканина також має різне забарвлення — від світло-бурого до чорного і різну консистенцію — від сухої до мокрої. Поява кагатної гнилі є результатом неправильного вирощування, транспортування та зберігання коренеплодів. Переохолодження або самозігрівання, механічні пошкодження, втрата тургору є найбільш частими причинами виникнення кагатної гнилі.

Гниль сердечка, або серцевидна гниль. Спричиняє це фізіологічне захворювання, як правило, нестача бору в ґрунті. Найбільш поширене на опідзолених та лужних ґрунтах із високим вмістом кальцію. Сприяють розвитку хвороби волога весна та сухе жарке літо.

Загнивання коренеплоду починається зазвичай із головки (від точки росту) і проявляється у вигляді сухої чорної гнилі. На розрізі чітко видно потемніння тканин коренеплоду. На відмерлих тканинах кореня часто поселяються фітопатогенні гриби (з родів Phoma, Fusarium), які викликають загнивання. Під час зберігання виникають функціональні ураження плодів і овочів, які з’являються внаслідок прискореного старіння, неправильного режиму зберігання (низькі або високі температури, недостатня вентиляція).

Біла гниль і сухий склероціоз найшвидше пошкоджують підв’ялені, переохолоджені, з механічними пошкодженнями, вирощені при надлишковому азотному живленні коренеплоди. Інфекція білої гнилі заноситься з поля. За високої вологості повітря та підвищеної температури зверху на коренеплодах швидко розвивається біла ватоподібна грибниця, тканини їх розм’якшуються та мокріють. Хвороба розвивається гніздами, заражаючи сусідні коренеплоди.

Бура гниль (суха фіолетова, повстяна, ризоктоніоз) пошкоджує майже всі коренеплоди, заноситься з поля, уражуючи інші плоди в сховищі. Уражуються коренеплоди, вирощені на перезволожених ділянках чи при монокультурі. Хвороба розвивається з хвостика, виявляється у вигляді вдавлених бурих плям з нальотом зверху. Підтримання належного режиму зберігання обмежує поширення хвороби.

Суха гниль, або фомоз завдає великої шкоди коренеплодам, особливо моркві: тканина трухлявіє і стає сухою. Зараження відбувається у полі наприкінці вегетації, але активно виявляється лише під час зберігання, особливо при підвищених температурах.

Чорна гниль (альтернаріоз), як і фомоз може уражувати коренеплоди. Спочатку утворюються вдавлені плями, які поглиблюються, тканина стає чорною. Заноситься з поля, але інтенсивно розвивається при коливаннях температури та відносної вологості 
повітря.

Біла парша виявляється на коренеплодах через 2–3 місяці після закладання на зберігання у вигляді невеликих та неглибоких сухих виразок зі світлим нальотом грибниці.

Мокра бактеріальна гниль пошкоджує ослаблені коренеплоди, особливо швидко поширюється при високих температурі та вологості повітря.
   

Опубліковано в журналі

№21(340) листопад 2016

Cхожі статті

Зберігання картоплі
Зберігання яблук
Бездоганна морква до весни
Хто зведе зерносховище
Зберігання цибулі
Штучне сонце для сухофруктів, грибів і трав
Зберегти товарний вигляд