Банер

Сільське господарство по-африканськи

altФедір ВЕРХОВЦЕВ, спеціально для "АС"
Західна Африка — територія із площею близько 6 млн км2 і населенням більше 200 млн чоловік при середньому його зростанні майже 3 % у рік. Життя регіону багато в чому грунтується на сільському господарстві. Разом з економічним визначенням регіону, яке звучить як Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС), в якому 15 країн-учасників, він включає 16 країн: Бенін, Буркіна-Фасо, Кабо-Верде, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Біссау, Кот д’Івуар, Ліберія, Малі, Мавританія, Ніге, Нігерія, Сенегал, Сьєрра Леоне і Того.

 

Витоки
Походження і поширення окультурених злаків в Африці залишається питанням не до кінця зрозумілим, незважаючи на всі старання науковців. Це пов’язано як із проблемою недостатнього дослідження теми, так і поганими умовами для збереження викопних решток тварин і рослин у регіоні. При цьому вважається, що Африканське просо (Pennisetum glaucum) було ключовою, якщо не єдиною культурою, яку вирощували по всій Сахель (тропічна савана в Африці, яка є своєріднім переходом між Сахарою і південними, родючішими землями, які більш відомі як африканський регіон Судан (не плутати з державою Судан) у Західній Африці між 3000 і 1000 до н.е.
 
Вчені, щоправда, далеко не всі з цим погоджуються, кажучи, що таке явище монокультурності об’єктивно не відображає досить різноманітних природних умов і культурного розмаїття цього великого регіону. Більш того, зважаючи на останні дані, отримані у долині Тілемзі (Малі), є підстави вважати, що вирощування африканського проса почалося у більш північній місцевості, в Західній Сахарі, на 1000 років раніше передбачуваних термінів. Свідоцтва з субсахельського регіону показують, що набагато більшу різноманітність культур увійшло у вживання протягом другого тисячоліття до н.е. Ідентифікація африканського проса в Малі якраз працює на підтримку гіпотези про північне походження аграрної діяльності в суб-Сахелі.
 
Екологія регіону
Регіон можна розділити на такі основні екологічні зони: ліс-савана, савана, сахель і пустеля.
 
Дощовий ліс характеризується високою вологістю при мінімумі в 1500 мм опадів на рік, що випадають за два певних пори року. Втрата поживних речовин відбувається в основному з багатого гумусу, який утворюється з густого лісу ліан, чагарників і високих дерев, таких як Milicia excels, більш відомого як Африканський тик або за назвою цінної деревини — іроко. Велика кількість найрізноманітнішої флори і фауни дозволяє дощовому лісу бути найбільш біологічно різноманітною зоною світу. Мешканці дощового лісу, люди, живуть за рахунок його біорізноманіття, вирощуючи бульбові, банани, деревні культури і залишаючи лише малу частину на частку тваринництва.
 
Значна частина населення Західної Африки живе в зоні дощових лісів, прилеглих до неї заболочених мангрових заростей і піщаних прибережних територій, на яких вирощують кокос. Мешканці прибережних зон залежать як від ресурсів дощового лісу, так і від рибного лову, а море дає можливість експортно-імпортних операцій.
 
Екосистема савани з її сумішшю трав і невисоких дерев, 800–1500 мм опадів на рік, вельми сприятлива для вирощування зернових культур і худоби на плато на північ від зони лісу-савани і на меншій за площею рівнині, центр якої знаходиться у місті Аккра, уздовж берега Гани. У цьому сенсі зона савани — головний пояс вирощування худоби в Західній Африці. Невеликі опади і низький вміст гумусу в грунтах обмежують урожайність сезонних харчових культур і овочів та роблять цю зону дуже екологічно чутливою.
 
Найбільша екосистема Західної Африки — це Сахель, що простягається на північ від савани на горбистій рівнині до південних околиць Сахари. Сахель отримує 200–500 мм опадів, там ростуть в основному низькорослі дерева, наприклад, місцевий різновид акації, відома як booyakka, і невисокі трави, які, втім, створюють хорошу основу для вирощування худоби.
 
Західна Африка багата рослинами, як культурними, так і дикорослими. Те саме стосується і до тварин, які, крім економічної цінності, виконують і екологічні функції, наприклад, запилення, поширення насіння, розкладання і переробка біомаси. Ці багаті біологічні ресурси разом із перевіреними часом системами їх управління виявляються все ж під загрозою.
 
Системи землеробства
У контексті Західної Африки землеробство еволюціонувало з місцевих кочових систем в осілі системи, засновані на вирощуванні місцевих польових культур, екзотичні системи такі як плантації і місцеві різновиди; усі вони застосовуються у малому землеробстві; важливу роль відіграють навколишнє середовище та біологічна різноманітність.
altГоловні з притаманних місцевості систем землеробства включають тимчасово засіяний із міжрядним розміщенням культур пар, постійне міжрядне розміщення культур, вирощування худоби та суміщення його із землеробством, що показує багате агрорізноманіття (agrodiversity). Цей термін описує безліч різних динамічних способів, через які фермери використовують природне розмаїття навколишнього середовища для сільськогосподарського виробництва. Від цього залежить їх вибір культур і тварин, поводження із грунтовими та водними ресурсами, іншими компонентами ресурсної бази.
 
У ці перевірені часом системи аграрного менеджменту включені також агролісництво змінного циклу (rotational agroforestry), тобто вирощування деревних культур для потреб сільського господарства, інтенсивне городництво і так зване цілісне землеробство (compound farming), які по суті прагнуть до самовідтворення і безпечні для грунту та біологічного різноманіття, оскільки дуже близькі до природного навколишнього середовища з мінімальною залежністю від будь-яких штучно внесених препаратів та інших факторів. Ці культурні особливості походять від традиційного розуміння невеликими фермерами свого середовища проживання, розуміння її як крихкої екосистеми, виживання якої тим імовірніше, чим менше її турбують.
 
Зростання населення, соціальні зміни, міграція на нові території і деградація раніше прикордонних районів, зміна політичного устрою у свій час дуже сильно вплинули на стійкість аграрних екосистем Західної Африки. З перемінним успіхом фермери в різних районах підлаштовуються під мінливі незалежні від них умови, повсюдно зберігаючи і демонструючи глибокі знання того середовища, в якому вони живуть. А значить, і продовжують свою діяльність, для них вона — саме життя.
 
Вирощування рису
Багато хто дивиться на регіон як на потенційний порятунок у відповідь на світову рисову кризу. Величезні корпоративні кошти були витрачені на вирощування рису в країнах Західної Африки, наприклад, у Нігерії, де сподіваються досягти рисової самостійності. В інших частинах регіону проводяться дослідження із розробки рису, толерантного до заліза, щоб місцеві фермери могли вирощувати високопродуктивні сорти.
 
Вирощування равликів
Крім традиційного сільського господарства і можливого рисового буму в Західній Африці, деякі не настільки традиційні приклади господарювання теж трапляються. М’ясо равликів користується тут попитом, і зазвичай з’являлося на столах гурманів з лісів. У відповідь на збільшений попит підприємці почали промислове вирощування цих тваринок.
 
Залежність від зміни клімату
Майже половина працюючого населення цієї великої країни зайнята в сільському господарстві. Кассава, більш відома як маніок, — найважливіша з харчових культур. Інші важливі культури — це ямс, сорго і кукурудза. При цьому частка сільського господарства у ВВП зменшилася із 50 % в 2000-му до приблизно 30 % на початку 2010-х.
 
Тривалість життя із 1960-х до кінця 1990-х збільшилася, при цьому зменшилася дитяча смертність у віці до п’яти років. А от кількість дітей, що недоїдають, цього ж віку залишається високою (близько 27,2 % на початку 2000-х). Населення, яке живе менш ніж на 2 долари в день, — близько 90 %. І от саме ці люди дуже сильно залежать від змін клімату, тому що живуть завдяки своїм підсобним господарствам, абияк забезпечуючи лише потреби родини. При цьому населення країни постійно зростає, особливо на півдні.
 
По всій Нігерії, крім центрального регіону, прогнозується збільшення опадів від 50 до 100 мм. За іншими даними на півдні кількість опадів має збільшитися на 240 мм. Унаслідок таких досить помітних змін фермерам, можливо, доведеться перемкнутися на інші культури або їх різновиди, стійкіші до більшої кількості опадів. У той же час очікується підвищення температури на 2–2,5 °C у денні години найспекотніших місяців. Фактор підвищення температури також може вимагати зміни у виборі вирощуваних культур.
 
Наприклад, на півночі країни, в місцевості, яка вже схильна до опустелювання, до 2050 року прогнозується зниження урожайності сорго. Втрати повинні становити від 5 до 25 %, а в окремих районах і вище!
 
Кукурудза при цьому має набагато більше переваг, ніж сорго. Прогнозується збільшення врожайності від 5 до 25 % на значній частині території Нігерії, а в деяких районах — навіть більше. Втрати оброблених площ можливе більше якраз для сорго, аніж для кукурудзи. Втім, і в останньої урожайність у деяких регіонах знизиться.
 
Різні сценарії
За всіх можливих сценаріїв прогнозується зростання ВВП на душу населення. За найбільш песимістичним він повинен зрости на 155 % з 2010-го 2050-й. За помірного — повинен вирости вчетверо, а за найбільш оптимістичного сценарію — на 558 %.
 
За однією з моделей солодка картопля і ямс повинні в майбутньому мати більш високу середню врожайність, до 64 % між 2010 і 2050 рр. Площі під цими культурами при цьому, за прогнозами, зростуть лише на 13 %, що разом зі зміною урожайності підвищує виробництво на 85 %. Такі цифри повинні задовольнити запити зростаючого і платоспроможного населення.
 
У сценаріях оптимістичному і стриманому кількість дітей, що недоїдають, віком до п’яти років повинна скоротитися. Однак у песимістичному сценарії до 2050 року їх чисельність має злегка збільшитися у порівнянні з сьогоднішнім днем. Втім, зі зростанням населення відсоток таких дітей скорочується у будь-якому випадку.
 
Корисні рекомендації
Рекомендації як допомогти фермерам Нігерії, можуть бути корисними і для наших політиків, тому що тема зміни клімату близька і сільському господарству України:
 
  • покращувати метеорологічну службу, об’єднувати місцеві дані і наукове спостереження;
  • покращувати національну сільськогосподарську базу даних;
  • підтримувати сільськогосподарські дослідження;
  • зміцнювати національний продовольчий резерв і посилювати програми зі зберігання (продуктів харчування);
  • розвивати сільськогосподарські території, щоб запобігти міграції в міста.
 
Що потрібно невеликим фермерам у Західній Африці
USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) проводить у Сенегалі програму Feed the Future (Нагодуй майбутнє). Її суть полягає у тому, щоб дати невеликим фермерам все необхідне для успішної роботи. Тобто забезпечити їх насінням, добривами, інструментом, страховкою культур і худоби. Звичайно, фермерів потрібно і навчати тому, як краще готувати свою землю, навчати технікам іригації при необхідності. Загалом допомогти отримати кращий, ніж вони отримували до того, продукт, який вони зможуть успішніше пропонувати на ринку.
 
Таким чином, фермери зможуть не тільки виробляти більше якісної продукції, що збільшить їх прибуток, але і скоротять рівень нестачі поживних речовини на душу населення в країні.

alt

Дослідницькі програми від Feed the Future працюють ще в 12 африканських країнах. Вони спрямовані на зменшення бідності і браку харчування шляхом інвестицій у сільське господарство. Вдалося навіть підвищити експорт до 84 млн доларів США в 2012-му році, завдяки роботі з невеликими фермерами. А це означає, що більше 7 млн фермерів побачили збільшення свого доходу.
 
Один із напрямів допоміг збільшити урожайність сорго в Буркіна-Фасо в середньому на 30 % з 2004-го по 2010-й рр., просто завдяки навчанню фермерів тому, як краще поводитися із водними ресурсами, зберігати хороше насіння для подальшої висадки тощо. При цьому інвестиції у таких фермерів майже не робляться, тому що донори воліють допомагати крупному агробізнесу або підтримувати благодійність. А невеликим фермерам просто потрібна деяка допомога, щоб вони могли бути успішними, вирощувати якісну продукцію і заробляти гроші.
 
Ще один фактор поліпшення виробництва для дрібних і невеликих фермерів — це підвищення рівня механізації праці та аграрне кредитування. Таким фермерам часто не вистачає тракторів та іншої техніки на полі, а ручною працею, самі розумієте, багато чого в наш час не доб’єшся. Однак, щоб отримати ці інструменти в роботу, потрібно мати доступ до кредитів.
 
І хоча існує чимало схем мікрофінансування, за даними Оксфем (Oxfam), більшість цих фермерів отримують кредити під 14–30 %, що робить майже неможливим для них заробити достатньо коштів для повернення кредиту і відсотків протягом півроку і при цьому одержати прибуток від своєї роботи. Та й багато схем мікрофінансування все одно більше орієнтовані на великих або взагалі несільськогосподарських виробників.
 
Зрозуміло, що працювати з безліччю розкиданих просто навіть територіально фермерів складніше і ризикованіше, ніж з кількома великими компаніями. У дрібних фермерів залежність їх виплат від зовнішніх, неконтрольованих факторів, наприклад, погоди, виявляється вирішальним недоліком в очах фінансових установ.
 
Страхування культур і худоби могло б допомогти скоротити деякі виробничі ризики, зробивши дрібних фермерів більш пристосованими до економічних та кліматичних змін. Питання, схоже, всесвітнього характеру — де ті інвестори, які займуться цією роботою?
 
Зростання всупереч всьому
Хоча золото і нафтовидобуток як і раніше залишаються лідерами економіки регіону, сільське господарство — динамічно зростаючий сектор економіки (нічого не нагадує?), у який все ж повинні прийти серйозні інвестори.
 
Сільське та лісове господарство, а також риболовля становлять до 50 % ВВП Західної Африки. Не варто забувати, що регіон — у світових лідерах з вирощування какао, виробництва гуми, бавовни, цінних порід деревини — родом із Західної Африки, їх можна знайти в будинках і кафе, магазинах і готелях по всьому світу.
 
І не повірите! Китай вже почав вкладати гроші в сільське господарство регіону! Правда, дослідницької роботи як і раніше проводиться мало, але це вже свого роду традиція, яку ще доведеться поламати. Інакше потенціал залишиться нерозкритим. Брак інфрастуктури, часто застаріле обладнання — дві головні причини. Так що інвестиції Китаю у харчову промисловість і технології в Західній Африці повинні покращити ситуацію з аграрним сектором, крім тих програм, про які було сказано вище.
 
Інші фактори, які дали поштовх економічному зростанню в регіоні в останні роки, — це видобуток корисних копалин, фінансовий сектор і телекомунікації. Інфраструктура цих галузей росте і розвивається, а значить, будуються нові дороги, порти, аеропорти, які, в свою чергу, полегшують життя і сільськогосподарську логістику, не кажучи про розвиток економіки в цілому. Все в найтіснішому зв’язку.
 
Західна Африка — регіон повний можливостей і потенціалу для інвестицій. Звичайно, так можна сказати про дуже багато місць на землі, про нашу Україну тим більше.
   

Опубліковано в журналі

№24(295) грудень 2014

Cхожі статті

Автономне тепло
Варіанти автономного обігріву
Пістія: інвазія у сучасних біоценозах
Данія: фермерство і не тільки
Кілька штрихів сільського господарства Мексики
Будні данського фермера Вауна
Аграрне життя Республіки Кіпр