Банер

Новий номер

№12(355) червень 2017



	 

	Крижаний прибуток

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Англійці думали, що ми бідніші

Ірина САДОВА, спеціально для "АС"
…доки не поїздили українськими фермерськими господарствами. Ну, уявляєте, як наші господарі зустрічали британських колег у себе в гостях на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині! «Ваші фермери — ентузіасти. Вони все роблять із запалом і впевненістю», — анітрохи не втомлені подорожжю британці у доброму гуморі були готові довго розповідати про свої враження. Так, що навіть ледь не спізнилися на літак.

 

Гості фінансових форумів компанії «Сингента»
Гості представляли різні складові британської аграрної структури. Джон Барретт — безпосередній виробник сільгосп­продукції, Саймон Прітті — менеджер найбільшої компанії-дистриб’ютора засобів захисту рослин, постачальника агрономічних консультацій та сервісів точного землеробства Agrovista. А Джеремі Коль — аналітик аграрних ринків компанії «Агріколь». Сам каже, що ось уже протягом 20 років щодня консультує фермерів, як вигідніше продати свій урожай.
 
Зібрала їх разом в Україні компанія «Сингента», яка в грудні традиційно в рамках проекту «Фінансові рішення» організовує серію регіональних форумів для сільгоспвиробників. Власне, на таких форумах «Сингента» презентує свої нові програми, але цього року ще бонусом влаштувала обмін досвідом із британськими аграріями, які не тільки виступали на загальних зібраннях, але й гостювали у кількох господарствах з різних регіонів України. Могли розповісти про свій досвід і роздивитися особливості українського господарювання.
 
Чим ми відрізняємось
Звісно, усіх цікавили особливості та різниця. І, мабуть, найперша відмінність, що одразу впадає в очі, — універсальність українських фермерів. Недарма ж от англійські гості приїхали таким тріо — виробник, консультант-агроном, консультант-фінансист. Насправді вони так постійно і працюють. Навіть специфічні питання переадресовують саме профільному фахівцю. Помітили, що в наших господарствах агрономи переважно входять у штат, тоді як 95% англійських користуються послугами компаній-дистриб’юторів (як, приміром, Agrovista, яку представляє Саймон Прітті) або незалежних консультантів, які працюють за винагороду. Так само топ-менеджер у господарстві задає певну стратегію реалізації продукції — а вже фахівці як Джеремі знаходять відповідні фінансові рішення.
 
«Українські фермери дуже цілеспрямовані та зацікавлені у розвитку технологій, — зауважують гості. — Уважно стежать за ринком нової техніки, більше, ніж британці. І дуже ретельно збирають та аналізують статистику: скільки використано палива, як рухається трактор, де він зараз, чи нікуди не звернув». Тут у нас кілька версій пояснення: може, в англійців довіри більше, крадуть менше? Чи нема потреби аж надто економити.
 
Хоча, як виявилося, особливо розкошувати фермерам з Туманного Альбіону не дуже-то й доводиться. Розповідають, що нині рентабельність їх виробництва у кращому випадку дорівнює нулю, а частіше взагалі від’ємна. Виручають тільки державні дотації. Їх виділяють у розрахунку: 225 дол./га. Ця сума може змінюватись тільки через коливання валют — євро до англійського фунта. Щоб отримати субсидію, фермер мусить довести, що чітко виконує вимоги законодавства, зокрема, стосовно захисту навколишнього середовища, мінімізації забруднення фосфатами та азотними добривами, показати свою професійність у землеробстві, ретельність у дотриманні сівозміни, мінімізації ерозії грунтів тощо.
 
«Мене нещодавно упродовж двох тижнів перевіряла фахова інспектор зі спеціальної державної установи, — ділиться Джон Барретт. — Ретельно оглядала усі поля загальною площею 700 га». Подібні перевірки не влаштовуються щорічно, швидше вони відбуваються спонтанно.
 
Певно, що найбільше англійців вражають масштаби наших агропідприємств. Адже у них поля мають переважно площі 15-20 га, а традиційні родинні ферми, зокрема, на Сході Англії, де живе Джон, займають 300-400 га. Господарства, де утримуються тварини, ще менші за площами полів.
 
Іще одна разюча відмінність, яку помітив Джон, у тому, що вартість оплати праці у сільгосппрацівників в Україні значно менша за Великобританію: «І це при тому, що механізатори у вас в сезон працюють практично 24 години на добу. У нас був такий же підхід 10 років тому. Але коли почали зростати ціни на зернові, ми стали не так інтенсивно використовувати робочу силу. Правда, тепер, коли ціни помітно впали, теж будемо переглядати наш підхід».
 
Мета — рентабельність
Компанія Sentry Farming, де працює Джон, об’єднує 8 фермерських господарств загальною площею 2400 га. Три господарства працюють за орендою і ще 4 — на умовах контрактного обробітку землі. Основна культура тут пшениця, але також вирощують ріпак, озимий та яровий ячмінь, жито, горох, цукрові буряки, льон олійний, кукурудзу як сировину для біодизелю та біоетанолу або фуражну для відгодівлі тварин.
 
Найрентабельнішою у себе культурою англійці водноголос називають борошномельну пшеницю. Дуже вигідними раніше були цукрові буряки, але ціна на них за 3 роки знизилася із 30 до 23 фунтів за тонну через надмірне перевиробництво.
 
«Разом із Саймоном як агрономом-консультантом намагаємось збільшувати урожайність своїх культур відсотків на 5-7 щороку, — ділиться Джон Барретт. — Досягти цього можна завдяки вищій якості посівного матеріалу, використанню кращих технологій в агрономії».
 
Англійським фахівцям було цінно, кажуть, роздивитися український досвід: виїздили на поля, цікавилися технікою, особливо детально обговорювали використання обприскувачів. Визнають, що у нас дуже високий професійний рівень використання технологій, зокрема, у застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, техніки. Зробили висновок, що в Україні застосовується дуже інтенсивна програма землеробства.
 
Як відповідати на ризики
Усі зійшлися на тому, що спільно вчаться протистояти ризикам, котрих останнім часом побільшало. Британці говорять, що постійно мусять більше інвестувати у виробництво, щоб отримувати кращу дохідність на вкладений капітал. Найбільші їх витрати — на ЗЗР, добрива, а особливо на оренду землі — 580 дол./га.
 
Через падіння цін на пшеницю знизили свою кредитну активність банки Великобританії. «Дуже уважно відстежують зміни цін на ринку пшениці. Хочуть бачити впевненість, що ми їм повернемо кошти», — визнають колеги. Щоправда, показник у 3% їх кредитної ставки наших аграріїв змушує тільки гірко посміхатися…
 
Головним виходом для себе англійські фермери бачать вирощування найбільш рентабельних культур, за які можна отримати додаткову премію до ціни. Власною переробкою господарства, які спеціалізуються на рослинництві, не займаються. Свою продукцію продають через трейдерів. Часом укладають з ними зворотні контракти (бай-бек), під які спеціально вирощують ті чи інші нішові культури, на які є живий попит (минулого сезону, наприклад, такою культурою був для них овес).
 
І ще з’ясовуємо у розмові, що більшість агровиробників прив’язані до логістики, місця розташування. От Джон переконаний, що через географічну близькість до порту приречений на вирощування саме фуражної пшениці, яку елементарно транспортувати, збути. Борошномельна принесла б йому більший дохід, але поблизу немає млинів — витрати на дорогу та можливі вередування переробників щодо якості продукції можуть добряче вдарити йому по кишені. Отож і не мудрує зайвого — консервативно по-англійськи залишається на обраних позиціях.
 
Переважно фермери Великобританії експортують свої врожаї в Європу — Італію, Іспанію. Пшеницю елітних сортів вирощують майже виключно для власного внутрішнього ринку. Для кращої випічки ще й трохи закуповують такої продукції з Німеччини та Канади. «Далекі, зокрема, азійські ринки — то для України», — піджартовує фінансист Джеремі Коль.
 
Щоб фермер не нервував
Коли йдеться про оптимальні фінансові інструменти для фермерів, Джеремі помітно пожвавлюється і ніби сідає на свою улюблену конячку. «Ми можемо позбавити фермера тривожних емоцій, — твердить фінансовий аналітик. — Він спатиме спокійно, не нервуватиме, якщо працюватиме за форвардними програмами, які ми йому радимо. У нашої компанії 250 клієнтів-фермерів. Найпрогресивніші з них шукають вигідніші умови, знають, яка ціна по форварду буде через 2 роки. Можуть розрахувати свій приблизний бюджет, аналізувати його, орієнтуючись на урожайність та собівартість».

На ці слова клієнт фірми — виробник Джон Барретт показує екран свого смартфона — на ньому графік коливання ринку за останніми даними Лондонської біржі. Такі речі партнери постійно відстежують разом. Консультанти підкажуть, коли саме фермеру найвигідніше продати вирощену продукцію. Перевага такого професійного підходу в тому, що виробник має достатньо часу, щоб подивитися, як саме буде змінюватися ринок.
 
«Шкода, що в українських фермерів поки що залишаються зв’язаними руки — через надзвичайно високі ставки за кредитами і відсутній ринок ф’ючерсів», — оцінює ситуацію в Україні фінансовий спеціаліст Джеремі Коль. — Ми бачили, що і вони активно стежать за інформацією з ключових бірж. Але у них мало можливостей зреагувати на ситуацію, використати її для своєї вигоди. І тут якраз доречними стають програми, які в Україні пропонують такі компанії, як «Сингента». Вони приходять на ринок і допомагають фермерам організовувати вигідні продажі, діляться прогресивними фінансовими інструментами».
 
До речі, у Джеремі є власна розроблена концепція, якій він присвятив цілу наукову роботу. В її основу покладено стандарт рівня життя. Професіонал вчить складати бюджет компанії і допомагає влучно вираховувати ціну, за якою виробник не тільки ніколи не збанкрутує, але й обов’язково матиме необхідний прибуток. «Я називаю це Лінією рівня життя, — ділиться Джеремі. — І йдеться не про точку беззбитковості. Насправді вираховуємо ціну, яка покриває всі витрати ще й дає певну маржу. Вона дозволяє отримувати доходність на інвестицію, на вкладений капітал». Для таких розрахунків необхідні показники урожайності основних, особливо найприбутковіших культур за останні 5 років, та чіткий операційний бюджет, за яким господарство не просто функціонує, але й розвивається. Зрештою, за спеціальною формулою можна вирахувати, коли, за яким графіком насправді вигідніше продавати свою продукцію і бути впевненими у вигідності ціни.
 
«Моя концепція стандарту рівня життя позбавляє фермера зайвих негативних емоцій, щоб він не нервував: коли продавати і за яку саме ціну. Хоч це відбувається через рік після збирання врожаю, а хоч і через 5 хвилин», — підсумовує фінансовий аналітик Джеремі Коль. Він вважає надзвичайно перспективними для агровиробників застосування таких інструментів, як опціони та ф’ючерси. «Так, це новітні і поки що не до кінця освоєні аграріями засоби. І потрібно більше часу, аби почати застосовувати їх. Для українських виробників радив би для досвіду користуватися програмами компанії «Сингента», які пропонують механізм страхування від цінових коливань», — говорить аналітик.
 
Приречені на прогрес
Ми запитали у досвідченого агронома Саймона Прітті, чи може він після відвідування українських господарств, знайомства з нашими технологіями зробити висновок: у чому ж таки, на його думку, є потенціал для розвитку нашого фермерства? «Ваша основа для розвитку — чудові чорноземи та новітні сорти зернових і олійних культур, — відповідає Саймон. — Якщо ви активно освоюватимете ці сорти, то помітно зросте урожайність з гектара і виробництво відповідатиме попиту».
 
Фахівець також наголошує, що обмежуючим фактором для зростання рентабельності в українських господарствах може стати брак води і можливі зміни хімічного складу грунтів, за чим треба дуже ретельно стежити. Саймон Прітті також прибічник ефективнішого використання новітніх технологій під час посіву зернових. «Якщо усі ці фактори врахувати і правильно ними скористатися, суттєвий прогрес українського сільгоспвиробництва неминучий», — підсумовує англійський експерт.
   

Опубліковано в журналі

№24(319) грудень 2015

Cхожі статті

Міні-фабрики добрив
Автономне тепло
Сільське господарство по-африканськи
Перукарня для трави
Агрегати для снігоприбирання
З келихом у наплічнику, або нові види туризму в Україні
Хліборобські села й хутори