Основні принципи побудови сівозмін передбачають, по-перше, правильний підбір попередників та оптимальне поєднання культур із дотриманням допустимої періодичності їх повернення на одне і те саме поле У зв’язку з кризою у розвитку тваринництва набір вирощуваних культур максимально звужений, що обумовлює складності з добором попередників. Тому при вирощувані сільськогосподарські культури обов’язково слід розміщувати після найбільш сприятливих попередників.
В господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні товарного і фуражного зерна у зерно-просапних сівозмінах, зерновими доцільно займати 60%, та в господарствах із вирощування зерна, олійних культур і виробництва тваринницької продукції у зерно-просапних сівозмінах під зернові необхідно відводити 55–60%, у господарствах із вирощування олійних культур під зернові — 50%, олійні — 20–30%, та у господарствах із виробництва свинини і продукції птиці рекомендовані зернофуражні сівозміни: під зернові — 65–75%, технічні — 20%.
Сівозміни необхідно розробляти з урахуванням: грунтово-екологічних (технологічних) груп; специфіки зон розташування господарства; його спеціалізації; періодичності чергування культур; оцінки попередників; наявності сільськогосподарської техніки; економічного стану. Тривалість ротації сівозміни зумовлює культура, яка має найдовший період повернення на попереднє місце.
Розміщують сівозміни так, щоб поля знаходились в одній технологічній групі земель і були приблизно одного розміру. Таке розміщення дає змогу більш продуктивно використовувати культури сівозміни та з економічної точки зору — сільськогосподарську техніку.
Відповідно до вимог контурно-меліоративної системи землеробства, ріллю у сільськогосподарському виробництві поділяють на такі еколого-технологічні групи:
Площі із схилом 0–3º — майже нееродовані або слабо еродовані, при цьому характер рельєфу дозволяє вирощувати всі сільськогосподарські культури. На цих землях можна розміщувати сівозміни з максимальним насиченням просапних культур. Тут користуються короткоротаційними сівозмінами кукурудзи з соєю (двопільна) із широкими міжряддями 70 та 45 см.
Площі із схилом 3–7º —на цих землях переважають в основному середньозмиті ґрунти. На них доцільно проектувати зерно-просапні сівозміни коротких ротацій (трипільні: соя — кукурудза — ячмінь), поєднуючи культури з різним міжряддям у кулісних посівах. Соя висівається з міжряддям 30 см та ячмінь суцільним способом. Просапні культури, як правило, тут не вирощуються, але при необхідності їх можна вирощувати упоперек схилу смугами завширшки 30–50 м, чергуючи з культурами суцільного способу сівби шириною 6–10 м. На більш крутих схилах смугами висівають і зернові культури суцільного способу сівби. На схилових землях у протиерозійній короткоротаційній сівозміні включають сидеральні культури для одержання додаткового врожаю органічної речовини, так і для того, щоб ґрунт протягом усього вегетаційного періоду був прикритий рослинами.
Площі зі схилом понад 7º — тут в основному знаходяться сильно змиті малопродуктивні ґрунти, на яких необхідно використовувати ґрунтозахисні травопільні сівозміни або повністю заліснювати їх і виводити з інтенсивного використання. На таких землях не доцільно проектувати сівозміни коротких ротацій.
Для Степу можна запропонувати такі напрями виробничої спеціалізації фермерських господарств: зернофуражний, зерно-технічний (продукція — зерно злакових і бобових культур). Наводимо схеми короткоротаційних сівозмін із вирощування сої та кукурудзи для господарств різних форм господарювання.
Двопільна сівозміна — з 50% насиченням у структурі сої та кукурудзи.
- соя — кукурудза.
Трипільна — з насиченням у структурі зерновими культурами 66,6% та сої 33,3%.
- соя — кукурудза — ячмінь
- соя — ячмінь — кукурудза.
У три- і чотирипільній сівозмінах, із метою зменшення гербіцидного навантаження, передбачено переривання чергування сої із кукурудзою одним полем ячменю.
Чотирипільна з різним насиченням кукурудзи та сої до 50%.
- соя — кукурудза — кукурудза — ячмінь
- соя — ячмінь — соя — кукурудза.
Такі сівозміни з високим збором кормових одиниць та перетравного протеїну необхідно широко впроваджувати у господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні поголів’я свиней та птиці.
Насиченість сівозмін соєю: у двопільній становить 50%, трипільній — 33%, чотирипільній — 25% та 50%, а кукурудзою, відповідно, у двопільній — 50, трипільній — 33, чотирипільній — 25 та 50%.
Наукові рекомендації з розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах коротких ротацій по попередниках
Якщо восени створювались сприятливі погодні умови стосовно зволоження, що забезпечує добрі передумови до сівби ячменю озимого після сої у трипільній та чотирипільній сівозмінах. Введення восени в три- та чотирипільну сівозміну після сої ячменю озимого замість ярого виявилось цілком доцільним агрозаходом, що підтверджується суттєвим зростанням зернової продуктивності цієї культури як за збором кормових одиниць, так і перетравного протеїну.
Короткоротаційні сівозміни повинні базуватися на основі плодозміни. Це значить, що насиченість сівозміни має бути такою: 50% — зернові; 25% — зернобобові; 25% — просапні. Добір культур визначається спеціалізацією господарства, зональними особливостями та кон’юнктурою ринку. Оптимальна кількість полів 4 із коливанням від 3 до 5.
Ячмінь ярий доцільно розміщувати після сої, кукурудзи на зерно. Незадовільними попередниками є ярі колосові культури. Ячмінь дуже добре реагує на післядію добрив, внесених під попередник. Частка ячменю в сівозміні не повинна перевищувати 20–25% у групі зернових культур.
Для формування високої продуктивності кукурудзи склад попередників має також важливе значення. Частка кукурудзи у всіх районах Степу може зростати до 40–50%. У структурі посівів кукурудза на зерно не повинна займати менше 20–25% площі. Кращими попередниками для неї у короткоротаційних сівозмінах є зернобобові, особливо соя, задовільними є ранні ярі зернові та кукурудза. Вона задовільно переносить і повторні посіви протягом 3–4 років. У районах півдня Степу найпродуктивніше розміщення кукурудзи після сої та кукурудзи.
При вирощуванні бобових культур у Степу відводиться від 25 до 50% посівів. Найкращими попередниками зернобобовим є кукурудза. Дещо менші врожаї забезпечує ячмінь після другої кукурудзи на зерно. Надмірна частка в структурі посівних площ пізніх ярих культур призводить до висушування ґрунту. Це негативно позначається на урожайності наступних за ним культур.
Слід враховувати, що у великих спеціалізованих господарствах доцільно впроваджувати багатопільні сівозміни. Для фермерських господарств, де кількість оброблюваної землі обмежена, краще застосовувати зерно-просапні сівозміни з невеликим набором культур і коротким строком ротації, зі збільшенням частки зернових до 70–80%.
Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
Лідія ДЕСЯТНИК, канд. с.-г. наук
ДУ Інститут зернових культур НААН України
