Справжній no-till — це коли ґрунтовий покрив руйнують винятково сошниками сівалок. Будь-яке намагання зруйнувати чи передискувати верхній шар ґрунту — це вже не «нуль», а варіація на тему мінімальної технології. Господарств, які витримують «нуль» упродовж п’яти і більше років, в Україні дуже мало. Їх власниками є фермери, які не кинули справу на півдорозі, отримавши відчутно нижчі результати врожайності порівняно з сусідами, що практикують традиційну технологію обробітку ґрунту.
В ідеалі no-till передбачає лишень подрібнення і мульчування пожнивних залишків, що роками накопичуються на поверхні. Вони захищають верхній шар ґрунту від палючих сонячних променів, під ними накопичується волога, в результаті чого активізується ґрунтова біота. Рік за роком мають накопичуватися поживні елементи і зростати природна родючість ґрунту.
Однак фермер, який розпочне вирощувати кукурудзу за нульовою технологією, має бути готовий до низки не вельми приємних сюрпризів. Принаймні на початку.
По-перше, щоб нормально висіяти насіння, потрібна по-справжньому ефективна сівалка, оснащена робочими органами, що ідеально різатимуть поверхневий килим із накопичених пожнивних решток. Слід зважати на те, що можуть з’явитися «двійники» чи «трійники». Стежити, чи покладено насіння на належну глибину в ґрунт, чи воно застрягне в шарі напівзотлілої рослинності.
По-друге, через наявність великої кількості пожнивних решток і вологе середовище під цим килимом цілком імовірно накопичуються і розвиваються шкідники та збудники всіляких захворювань. Зчаста доводиться буквально заливати все пестицидами. Зокрема, це створює певні проблеми на більш пізніх фазах розвитку рослин кукурудзи, коли в поле вже не можна зайти обприскувачем, однак потрібно якось долати проблему з хворобами і шкідниками.
No-till передбачає лише подрібнення і мульчування пожнивних залишків, що роками накопичуються на поверхні ґрунту
По-третє, доволі проблематично буває внести ґрунтові гербіциди. Вони просто не спрацьовують як треба. Ситуація ускладнюється тим, що відмова від механічного обробітку ґрунту створює для бур’янів особливо комфортні умови. Ясна річ, агроном завжди вирішить проблему, головне лише, щоби вчасно й ефективно.
Доволі оригінальною є і технологія мінерального живлення посівів кукурудзи, яку вирощують за no-till. Тут не йдеться про жодне внесення під основний чи передпосівний обробіток. Можна говорити лише про три доступних способи — навіть не живлення, а підживлення посівів.
Перший — селітру чи карбамід у досить значних кількостях розкидають з осені й по мерзлоталому ґрунту, аби додатковий азот пришвидшив мінералізацію рослинних решток. Якщо цією процедурою знехтувати, розкладання такої великої маси рослинних решток забере значну частину азоту, що є у ґрунті.
Другий і фактично основний — припосівне внесення азотних чи комплексних добрив одночасно із сівбою. У цьому разі доводиться або давати більше азоту, або вносити комплексні азотно-фосфорні чи азотно-сірчані добрива, залежно від технології. Норми внесення можуть бути доволі високими — і по 100, і по 130 кг. Відповідно, тут є ризик перевищити норми елементів живлення, і тоді молоді сходи будуть інтоксиковані, якщо до того ж у ґрунті немає вологи.
Третій спосіб — різноманітні позакореневі підживлення посівів кукурудзи, причому доволі високими нормами діючої речовини. Це можуть бути азот, сірка, магній, бор, цинк, мідь і суміші інших елементів.
Відповідно, якщо говорити про технологію мінерального живлення висіяної по «нулю» кукурудзи, велику вагу мають такі фактори: точні аналізи складу ґрунту, ретельне дотримання сівозміни і підтримання активності біоти у верхньому шарі ґрунту. Саме останній фактор, за задумом апологетів технології no-till, у майбутньому має перетворитися на безперервне джерело постачання легкодоступних для рослин елементів живлення.
Ясна річ, у разі нульового обробітку ґрунту кукурудзу по кукурудзі ліпше не вирощувати два роки поспіль. По можливості її слід чергувати із соєю чи горохом (в ідеалі), а також з озимими зерновими і соняшником.
Якщо міжряддя вкриті пожнивними рештками, уповільнюється випаровування вологи і пересихання ґрунту
Щодо власне сівби «королеви полів» ця технологія має один великий мінус. Річ у тім, що товста подушка рослинного покриву на полі, з одного боку, захищає ґрунт від стрімкої втрати вологи і пересихання, з іншого — сповільнює прогрівання землі. У середньому, відставання за строками сівби може сягати двох тижнів. Що це означає? Насіння ніби висівають у вологий ґрунт, проте з огляду на реальну, а не календарну весну молоденькі, ще не зміцнілі сходи можуть потрапити у справжнє літнє пекло. Якщо насіння посіяли нерівномірно, фермер ризикує отримати запізнілі й не дружні сходи з усіма відповідними наслідками і незручностями.
Проте не все так проблематично, як може здатися. У тих регіонах, де ґрунтово-кліматичні умови є більш сприятливими для цієї технології, фермери, які знайшли в собі сили і терпіння піти до кінця, відмовившись від механічного обробітку ґрунту, мають непогані результати. Обчислення щодо кукурудзи слід робити не за валовою врожайністю, а за середньою рентабельністю її вирощування за декілька років. Виходить приблизно так: рік видався вдалим і за класичною технологією усі взяли по 120–130 ц/га, у нас вийшло 100 ц/га. Зате ми кинули менше добрив і спалили менше солярки. Наступного року сталася страшна посуха, і всі зібрали по 60–70 ц/га. У нас вийшли ті самі 100 ц/га, однак знову ж таки витрати були нижчими…
Тому працювати за no-till можна, попри численні негативні результати у господарствах по всій Україні. Але мабуть слід говорити про застосування чистої технології. І до того ж провадити такі експерименти на невеликій частині площ, що обробляють у господарстві. Та сама кукурудза може давати не дуже високі, однак стабільні результати, залишаючись рентабельною.
Незважаючи на порівняно короткі строки широкого впровадження на полях України, технологія вирощування кукурудзи за strip-till показує дуже непогані результати. Це стосується як валової урожайності «королеви полів», так і рентабельності її вирощування, якої досягають, зокрема, за рахунок зниження витрат на ПММ, а надто — на мінеральне живлення посівів.
Щоб обробляти площі під кукурудзу і сіяти за технологією strip-till, фактично потрібні лише два агрегати. Перший — ґрунтообробний агрегат, що нарізає смуги, водночас вносячи мінеральні добрива. Залежно від технології і стану поля можна застосувати як осінній обробіток ґрунту, так і весняний.
В окремих випадках нарізані з осені смуги навесні «освіжують». Це доволі зручно, позаяк з осені в смуги вносять калійні або фосфорні та калійні добрива. Дедалі частіше додатково вносять гранульований курячий послід у нормі від 300 до 500 кг/га. Хоча ці органічні добрива містять порівняно небагато макроелементів, вони мають суттєву перевагу: широкий спектр мікроелементів, що легкорозчинні та швидко засвоюються.
Навесні у смуги, залежно від можливостей ґрунтообробного агрегата і наявності відповідних ємностей, можна вносити азотні, азотно-сірчані або азотно-фосфорні добрива. При цьому вищий пілотаж — вносити один чи навіть два види рідних добрив, скажімо, КАС із додаванням 10% сірки і суміші мікроелементів. Поширюється і практика внесення фосфорно-калійних сумішей, що істотно прискорює їх засвоєння кореневою системою сходів кукурудзи.
Ґрунтообробний агрегат нарізає смуги і водночас вносить мінеральні добрива
Якщо висівати насіння безпосередньо у смуги, залишаючи необроблені міжряддя, можна розв’язати цілу низку взаємопов’язаних завдань.
По-перше, через сусідство необроблених міжрядь і розпушених смуг, у які висівають насіння, поверхнева волога потрапляє безпосередньо в зону розміщення кореневої системи рослин. При цьому, якщо міжряддя лишаються вкриті пожнивними рештками, уповільнюється випаровування вологи і пересихання ґрунту. Це особливо важливо на перших фазах розвитку сходів кукурудзи. Адже, скажімо, кількість качанів на рослині закладається вже у п’ятій фазі вегетації культури. Якщо ж сходам бракуватиме вологи, врожайність буде істотно нижчою.
По-друге, підживлюють винятково оброблені смуги (зазвичай, це приблизно 30% загальної площі поля). Завдяки цьому можна заощадити значну частку добрив і зробити мінеральне живлення посівів більш ефективним. Помітною буде і економія витрат на обробіток ґрунту. Якщо взяти до уваги, що кукурудза має чи не найбільший «апетит» до елементів живлення, економія 30–40% діючої речовини виливається в істотний плюс до рентабельності вирощування цієї культури за смугової технологією.
По-третє, ми вже згадували проблему запізнілого прогрівання ґрунту, що особливо важливо для кукурудзи. Але поряд із вкритими пожнивними рештками міжряддями розташовані розпушені смуги, у яких ґрунт досягає необхідної для насіння кукурудзи температури «за розпорядком». Отже, є всі шанси посіяти вчасно й у вологий ґрунт.
Саме рентабельність є головним показником того, чи правильно вибрали технологію вирощування «королеви полів». Це не соя, яку іноді сіють першою чергою заради сівозміни й насичення ґрунту атмосферним азотом. І не озима пшениця, яку вирощують часто попри невисоку рентабельність. Це високоврожайна і потенційно високорентабельна кукурудза, на якій можна добре заробити. Або принаймні вивести цю культуру на стабільні врожаї, які дадуть фермерові змогу мати під ногами тверду основу. Тому гадаємо, під час вирощування кукурудзи доречними можуть бути і no-till, і strip-till. Головне, аби у фінансовій звітності вони давали знак «плюс».
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
