- Вітання панні Анна! Розкажіть, будь ласка, про підсумки 2020 року, - Вітання панні Анна! Розкажіть, будь ласка, про підсумки 2020 року, якими вони були для українських виробників часнику?якими вони були для українських виробників часнику?
Доброго дня, глядачам каналу «Агробізнес Сьогодні»!
2020 рік був цікавий з погляду виробництва продукції, її продажу. Але цей рік не був такою несподіванкою, яку хотіли бачити виробники. Чому? Звісно, пандемія, економічна криза спонукали до того, що у суспільстві з’явився штамп: «якщо їсти часник, то можна вилікуватися від вірусу». Це підняло ціну на товар в супермаркетах та ритейлі, що спочатку підвищило попит на часник, але через певний час попит зменшився.
Єгипетський часник був завезений імпортерами в Україну у великій кількості під час першого нокдауну, то ця продукція застрягла на складах, а потім розпродавалася в травні, червні, навіть в липні ще можна було побачити типу «молодий єгипетський часник» під назвою «часник молодий український», який виглядав трішки сумно.
У квітні-травні під питанням було «чи буде взагалі експорт?», «чи буде ритейл?». Вже в липні-серпні, коли пішов новий врожай, стало зрозуміло, що проблем з продажем часнику не буде: з’явилося лише питань його якості, кількості і наявності в Україні для реалізації як всередині країни, так і на зовнішні ринки.
Питання про відповідність офіційних статистичних даних реальній ситуації. За повідомленням державної служби статистики України в нинішньому році під часником були значні площі – 23,9 тис. гектарів, з яких 900 гектарів – посіви сільгосппідприємств і 23 тис. – одноосібників. Наскільки Ви вважаєте, що ці цифри відповідають якимось реальним?
Наш кооператив на ринку часнику України працює понад п'ять років, то знаємо, що всі ці роки статистичні показники коливаються у межах 21-24 тис. гектарів посівів. Теоретично вони можуть бути об’єктивними, зважаючи, що кожний український одноосібник, який вирощує в себе картоплю також вирощує часник. Плюс-мінус в кожного на городі може бути посаджений часник, але питання чи він виросте часником і буде відповідати кількості та якості – невідомо. Промислове виробництво культури після сезону 2018-го року, коли на ринку була дуже низька ціна, дуже зменшила обсяги виробництва. Ціна знижувалася навіть до показника в 17 грн./кг. Тоді дуже багато виробників часнику залишили ринок вирощування, але як їх називаю «монстри» або «люди, які не полишають часниковий бізнес», вірять в його розвиток, залишились. Тому наступного року у промислових масштабах вирощували близько 500 гектарів часнику.
2020-й не буде особливим, бо цього року не багато гравців зайшло в ринок. Залишились основні виробники, які продовжують вирощувати культуру, деякі з них перетворились на насіннєві господарства, що вирощують лише посівний матеріал або ведуть насіннєві програми, розвивають власні сорти. Причин цього кілька – чимало господарств ризикували з різними сортами часнику, перейшли до вирощування власного патентного сертифікованого сорту. Наприклад, така компанія, як «Чистий продукт», отримала в 2020 році патент і свідоцтво на власний сорт, а нині сертифікує ще один сорт часнику, щоб зберегти якість насіння задля нормального гарного якісного.
Чому в Україні маємо одночасно і експорт, і імпорт часнику. В чому головні проблеми ринку часнику в Україні?
Найбільший виробник часнику у світі є Китай. Ця країни є найбільшим експортером культури. А найбільшим імпортером на планеті нині стала Індонезія. Якщо подивитися на вітчизняну статистику експорту, то тут є пояснення. По-перше, маємо кліматичні умови для імпорту культури, бо торгові мережі з січня по квітень потребують достану кількість якісного продукту, а вітчизняні виробники не можуть закрити цю потребу. Її закривають Китай і Єгипет. По-друге, питання зберігання культури: «Чому не зберігається в сховищах український часник?» не вирішене.
Тому дистрибуція торгових мереж знає, що на залишках в супермаркетах не буде українського часнику і тому вони привозять китайський. Закуповують його в травні в Китаї, коли часник дешевий, оскільки це біржова культура, тому можна замовити плантацію часнику в кількості, в якості, в комплектації за гроші в потрібній кількості. Наразі ціна кілограму часнику в портах, без доставки, складає у середньому один долар США.
Наш кооператив працює з цією культурою понад п’ять років, тому бачимо, що ціна в один долар США з Китаю була півтора, два роки тому. Тому маємо орієнтуватися на цей показник закупівельної ціни, а далі вже питання біржової домовленості, транспорту, складських, інших адміністративних витрат, які власне отримуються у нас на полиці супермаркету та складають роздрібну ціну від 30 до 130 гривень за кіло.
Також у наших торгових магазинах можна побачити часник з Іспанії та Франції, причому траплялася ситуація, коли іспанський, французький були за ціною китайського. Це пов’язано з надлишком виробництва, в нинішньому році навпаки, попит і ціна в Європі на власний часник є більше, ніж 3 євро за кілограм. Серед причин цього – квота ЄС на ввезення всього китайського, а також власна специфіка щодо торгівлі імпортними продуктами.
Щодо експорту. Українські виробники часнику намагались постачати цю культуру в Європу, на ринок США, тому що в них є заборона і велике мито на ввезення китайської продукції. Але для того, щоб зайняти власну нішу потрібно постачати великі партії якісного продукту. Поки для України це нереально. Експорт до балтійських країн обмежений лише насінням часнику. Це пов’язане з тим, що у цих країнах діють власні програми товарного вирощування культури, а іспанський і французький посівний матеріал для місцевих фермерів занадто дорогі.
Наскільки жорстокими є вимоги від європейських торгівельних мереж для українських виробників часнику?
Вимоги стандартні, вони стосуються того, що часник з України переважно надходить навалом, в коробках або сітках. Далі європейські мережі сортують за принципом візуалізації часнику, калібрації від більшого до меншого.
Коли запитують «Чи можете порекомендувати насіння часнику або того, хто нас проконсультує з технологічних питань?» відповідаю, що спочатку подивимось на стратегія розвитку підприємства, що плануєте робити. Тому спочатку має бути ідея отримати певний прибуток за один рік-два-три, а потім вже рекомендації. Бо, на жаль не все так виходить у фермерів, що вирощують часник лише рік заради прибутку. Реальний прибуток в тому аби за три роки виробництва культури вийти на власний посівний матеріал, технологію його вирощування, враховуючи всі властивості конкретного ґрунту і кліматичної зони, знайти баланс так би мовити «між гарними та красивими», а не гнатись за незрозумілими цифрами прибутку з Інтернету.
Маємо розуміти у кого купувати посадковий матеріал, для чого вирощуємо часник, яка стратегія розвитку бізнесу. Тому що в принципі якщо хочемо заробити за рік, то треба купити дешевше і продати дорожче, тоді «ок» буде. Питання в тому що в принципі більш-менш українські виробники вирощують часник, вони навчилися це робити, але останній етап, коли ми його викопуємо і надсилаємо до торгівельних мереж найважчий. Це питання якості часнику, тобто може бути кількість якоїсь культури, а у тій кількості понад ніж 50 відсотків взагалі неякісної продукції.
З чим це пов’язано? Саме з посівним матеріалом?
Ні, я вважаю, що це – комплекс факторів: технологія вирощування культури, від використання неякісного насіння до технології збирання врожаю та логістики до торгівельних мереж. Якщо фермер плюс-мінус тиждень спізнився зі збиранням часнику, то врожай у грунті починає псуватися і обсяги якісного продукту різко зменшуються.
Проблема якісних овочесховищ також залишається. Де тільки в Україні не зберігають часник: у погребах, у складах, інших непристосованих приміщеннях. В Центральній Україні, на Півдні, на заході Україні є холодильники в сховищах, але вони не безкоштовні. Однак частина виробників часнику мають почекати ціну, зберігати товар так, щоб він зберігся якісним товаром. Інше питання: відсутність товарів, вироблених з часнику з доданою вартістю. Це – порошок, чіпси, чорний часник, слайси, інші продукти, які можуть бути товаром з доданою вартістю. На жаль, поки що не можемо конкурувати з Китаєм, тому що кількість вирощування культури в цій країні і кількість продукції з доданою вартістю там значна. В Україні все ще не має великих переробних підприємств, які б на себе брали функцію закриття загального ринку переробки часникової сировини. Чому немає? Все ж таки є питання вхідної сировини, якої недостатньо. Є маленькі заводи, які сушать часник, але незначні масштаби. Також це питання документації сировини, виконання робіт, їхній облік за безготівковий розрахунок, з ПДВ, сертифікація готового продукту тощо.
Відсутність маркетингу – ще одна важлива проблема українського ринку. Її вирішенням зараз займається кооператив UkrUp. Питанням українського маркетингу і українського продукту на полиці супермаркету варто займатися не один рік, з інвестуванням значних коштів, тоді буде результат.
Питання української кооперації – це те що відбувається також з іншими продуктами, того, наскільки українському виробнику потрібна найкраща стратегія з продажу продукції. Тому українська кооперація – відповідальність усіх від виробника до продавця задля збільшення цього ринку.
Коли ми говоримо про прибуток, то аграрію, що починає лише працювати з часником, треба розуміти істину. Урожайність врожаю повинна бути не менше шести тонн з гектара товарного часнику, що повністю закриває питання собівартості, посадкового матеріалу, дозволяє нарощування обсяги і зменшувати оптимальну собівартість на один гектар. На третій рік вирощування часнику, виростивши власне насіння, фермер отримає собівартість кілограму часнику на рівні 17 гривень. Нижче 17 гривень ніколи не буде і все що вище – це питання кооперації, маркетингу, просування продукції на ринок.
Треба почати з того, щоб зробити аналіз ґрунту у господарстві, хоча б мінімальний і подивитися, якщо там кислий ґрунт, то краще вирощувати капусту, а не часник. І не треба одразу купувати саджалки, копалки, бо далі там нічого не буде. Найкраща історія – коли все придбали, знайшли персонал, спеціалістів, відповідального керівника.
Отже, повертаючись до «піраміди успіху», то шість тонн врожаю з гектара, якщо отримуємо на третій рік, то це вже ми виходимо на якусь рентабельність?
Ні, потрібно всі три роки отримувати не менше шести тонн врожаю з гектара! Питання «Чи може бути 10 тонн врожаю?» - може, тому що голівка може бути 3 см і, наприклад, 40 грамів, а може бути голівка 7 см і 200 грамів. Це і є питанням якості вирощування через технологію вирощування. Навіть зараз багато хто не знає про те, що аби отримати максимально великий врожай відкалібрувати за розмірами часник перед посадкою, треба саджати великий часничину біля великої.
Питання, яке стосується саме якості посівного матеріалу: український часник якісніший за китайський, проте чому на китайський більший попит?
Часник – це не той товар, який ви купуєте кожного дня і ви його берете за будь-яку ціну і те, що є в наявності. Питання, щодо якості китайського і українського часнику пов’язано з використанням хімічних засобів. Оскільки часник є культурою солодкою, то під час його транспортування український часник проростає, а китайський через застосування пестицидів, який зупиняє вегетацію рослини, навіть через 3 роки буде білим. «Чим відрізняється український від китайського чи іспанського?» - в цих країнах повністю вирізають коріння, що робиться за наступних причин: зупинити вегетації рослин та захистити свій сорт часнику, як країну виробника.
-Чи є попит на органічний часник? Чи є взагалі таке поняття?
Так, поняття є. В Україні попиту на органічний часник немає. В Європі, Америці, Азії навпаки є, але туди потрібен сертифікований продукт. Повинні бути підтверджувальні документи і сертифікати. В Україні працює господарство «Чистий продукт», яке вирощує органічний часник. В Європі тренд органіки складає 70-80% продукції на полиці супермаркету. Також мають місце вирощені продукти по технології «біо», тобто вони є органічними, але не сертифікованими.
Які ви бачите перспективи розвитку, що треба зробити для того, щоб в Україні зросло промислове виробництво часнику?
Потрібно захотіти його вирощувати, зрозуміти, що це бізнес не на один рік. Потім знайти інформацію, яка уже є в наявності, познайомитися з господарствами, які вже вирощують і кооперуватися.
З якої площі рекомендуєте починати бізнес з часником?
Від 2 гектарів полів. Через адміністративні і виробничі витрати, рентабельність яких починається відбиватися саме з цієї площі. Є такі витрати, які не є взагалі адекватними для вирощування до двох гектарів. Тобто витрати, які накладаються на виробничу собівартість мають бути оптимальними. Тому плануйте бізнес на часнику на великих площах і отримуйте прибутки, отримавши понад 6 т/га! Успіхів Вам!
Записав Роман Літковський