Про це йдеться у матеріалі Укрінформу.
Щотижня чоловік вивозить на місцевий ринок 14 видів сирів власного виробництва. Живе в селі Лип'янка Шполянського району з 2015 року. Щодня виготовляє 8-10 кг продукту.
«Нашу родину в травні 1944 р. депортували з Криму до Узбекистану. Батьки повернулися через 45 років – у 1989-му. Я вже народився в східному степовому Криму. Росіяни називають наше місто – Совєтскій. А ми кличемо по-старому – Ічкі», – розповідає сировар.
Саліджанов не зразу взявся за сироваріння. Спочатку вирощував часник, але це заняття не надто сподобалося. Вирішив присвятити себе тому, що вмів – варити сир. Мав колись у Криму три корови. Тут теж завів дві корови й три кози. Згадав, як мати вчила робити бринзу.
«Зараз уже нічого не тримаю. Корови й кози відволікають. Треба сир варити, робити вдома ремонт, а вони потребують масу часу. Тому молоко купую в людей у селах. Закуповую 80 літрів у день. Сплачую селянам більше, аніж сусідні молокозаводи», – розповідає він.
«Найбільшою популярністю користуються м’які сири – бринза, сулугуні. Знавці кажуть, що мій сир рікотта – кращий за мексиканський», – зазначає сировар.
Перші рецепти сиру Февзі знайшов в інтернеті. Тепер робить 14 видів сиру – італійські, швейцарські, грузинські, татарські, ліванські.
«За якістю продукції слідкую уважно, навіть трепетно. Адже це моє чесне ім'я. Кілька років тому виграв грант – 1000 доларів. Доклав свою тисячу й купив сироварню – українського виробництва. На імпортну треба багато грошей», – розповідає чоловік. Із нею дуже зручно – залив 110 літрів молока й маєш готовий сир.
Читайте також: В Україні спостерігається бум на витяжні сири моцарела та буррата
