Доступність мікроелементів для рослин обумовлюється наявністю їх рухомих сполук у ґрунті. Межею нестачі є вміст, що не перевищує для бору і цинку 0,3 мг/кг; кобальту 1,5; марганцю 140; молібдену 0,2 мг/кг ґрунту. Досить часто дефіцит того або іншого мікроелементу є лімітувальним фактором в отриманні високого врожаю. У результаті їх дії рослини стають стійкішими до несприятливих умов: посухи, низьких температур, ураження хворобами та шкідниками. Застосування деяких мікроелементів дає можливість прискорити строки дозрівання сільськогосподарських культур.

Фізіологічне значення марганцю полягає у тому, що він бере участь в окисно-відновних реакціях у рослинних клітинах і пов`язаний із діяльністю окиснювальних ферментів - оксидаз. У разі нестачі цього елемента знижується інтенсивність окисно-відновних процесів і синтезу органічних речовин у рослинах.