Про це йдеться у матеріалі «Голос України».
Щороку підприємство отримує зі своїх «чеків» понад чотири тисячі тонн рису-сирцю. Переробляючи його на крупу, майже 700 тонн лушпиння з року в рік відправляли на смітник – воно навіть на органічні добрива не підходило.
У господарстві вирішили налагодоти виробництво брикетів на основі рисового лушпиння. Їх теплотворність значно менша, ніж у вугільних чи деревних, але й ціна майже втричі нижча – півтори тисячі гривень за тонну.
Читайте також: Доступне біопаливо
«Брикетами з рисового лушпиння опалюємо адміністративну будівлю підприємства. Аби у приміщенні на два поверхи і площею понад триста квадратних метрів було тепло й затишно, на час холодів вистачає п’ятнадцять тонн такого палива. Все інше в нас охоче розбирають мешканці Приморського (не всі вони користуються газовим опаленням) та сусідніх сіл. Тож витрати на лінію з виробництва брикетів окупилися за якихось три роки. Маємо змогу і безоплатно надавати по три центнери брикетів на сезон для обігріву хат одиноких стареньких у Приморському», – розповів директор сімейного підприємства Віктор Булюк.
За його словами, на рисовому лушпинні аграрії зупинятися не збираються. Вони опанували також технологію виготовлення паливних брикетів із лушпиння сої. Їх теплотворність виявилася вищою, тож і ціна сягнула 2,5 тис. грн за тонну.
Такі брикети теж розбирають наче гарячі пиріжки: адже в степовому Скадовському районі своїх запасів лісу на дрова практично немає, а вугілля, завезене за тридев’ять земель, надто дороге. Тож «дрова» з лушпиння виявилися дуже доречними.