Як пише Урядовий Кур’єр, за оцінками експертів, враховуючи відмову від підживлення хімпрепаратами – це високий показник.
Функціонує підприємство на Закарпатті вже 8 років. Сім років тому з почав вирощувати звичайний часник. Рослина невибаглива, добре росте в умовах закарпатського середньогір’я, до всього ще й доволі дефіцитна.
«Перші два роки було не так, як розраховував. Не знаючи потреб ринку й не володіючи технологією, робив помилки. Наприклад, щоб захистити рослини від бур’янів, захопився гербіцидами і фунгіцидами. І лише з часом зрозумів, що краще зробити ставку не на хімію, а на органіку і вирощувати екологічно чисту продукцію. Органічні добрива, якими підживлюють рослину, виробляють із гірчиці. Щоразу, вибираючи часник, засаджують нею поле. Скошуючи до моменту цвітіння і переорюючи, отримують натуральну поживу для рослин», – зауважує Симочко.
У господарстві вирощують український сорт часнику Любаша.
З часом фермер скоротив площу вдвічі, але налагодив чіткий виробничий конвеєр, який дався лише після поглибленого вивчення методів вирощування рослини, перечитування багатьох книжок, спілкування з агрономами і місцевими жителями.
Реалізовують фермери майже 70% врожаю у свіжому вигляді, решту консервують за власними рецептами, додаючи у 200-грамові баночки продукти місцевого виробництва. На виході отримують часник з гірким і солодким перцем, лавандою, чорницею, сливою. А ще покупців зацікавлять часник тертий із травами, в лушпинні. Консервовані стрілки часнику споживають у вигляді салату. З додаванням часнику місцеві крафтові виробники виготовляють навіть майонез і горілку.
Читайте також: Турянський часник став місцевим брендом