Широкий Берег — невелике село у Сумській області на прикордонні з росією. Тут знаходиться аграрне підприємство “Світанок”, якому, як і багатьом іншим, із початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року довелося працювати у важких умовах. Війна та пов’язані з нею проблеми, відсутність стабільного експорту сільськогосподарської продукції – всі ці виклики постали перед агрокомпанією протягом останніх місяців. Про історію підприємства та особливості діяльності під час воєнного стану розповів його директор Юрій Гладченко.
• Юрію Володимировичу, розкажіть про те, як Ви почали працювати на підприємстві і про своє рішення його очолити.
— Широкий Берег — це рідне село. Мої батьки працювали все своє життя у колгоспі “Світанок”. Наслідуючи їх, після закінчення у 1993 році сільськогосподарського інституту (нині Сумський національний аграрний університет) я повернувся додому й почав працювати інженером із механізації тваринницьких ферм. Коли розпався Союз, колгоспи трансформувалися в агрофірми. У цей час був занепад сільського господарства. Колишні колгоспи, а тепер агрофірми, змогли зберегтися лише там, де був дружній колектив і люди, які хотіли працювати. Саме таким був “Світанок”. Комусь потрібно було стати за кермо нового підприємства, і я вирішив це зробити після семи років роботи інженером-механіком. З дитинства був привчений до праці на землі й до догляду за тваринами, тому не боявся ризикувати. Моя діяльність у якості керівника розпочалася у 2000 році.
• Що змінилося у цей час?
— У далекі 90-ті роки заробітна плата коштами не виплачувалася. Платили продукцією. Коли я став директором, зробив для початку все, щоб мої працівники почали отримувати гідну оплату праці. Собі ж її не нараховував десь до 2010 року. Всі свої кошти вкладав у виробництво. За 22 роки довелося пережити багато чого. У 90-ті держава не видавала кредитів підприємцям, від радянської доби залишилися мільйонні борги. Десь із 2003 року почали кредитувати під майбутній врожай озимої пшениці. Також брали позики у населення, вони нам вірили. Це суттєво покращило ситуацію. У 2012 році в рослинництві ми вийшли на сучасні стандарти ведення господарства. У нас з’явилася можливість закупити нові трактори, комбайни, сівалки... Самі компанії, що виробляють сільськогосподарську техніку, віддавали її в кредит. Скажімо, один з дилерів провідних світових виробників машин компанія «Агротехсоюз». Це додавало впевненості. Потім почалося масштабне кредитування аграріїв від держави.
• Про Вас говорять як про вимогливого керівника. Це так?
— Керівник має бути вимогливим. У першу чергу, до себе. І, звісно, до підлеглих. Коли до мене приходить на підприємство новий робітник, то чи буде він гарним я визначаю дуже просто. Якщо він одразу починає говорити про заробітну платню, а не про обсяг роботи, я розумію, що тут не буде результативності. Кожен має показати себе у праці, а вже потім говорити про винагороду. Це мій принцип.
• Який пріоритетний напрям діяльності господарства?
— Рослинництво. Сіємо зернові (ячмінь пивоварний, озима пшениця), соняшник, кукурудза. Для кормових цілей використовуємо люцерну, кукурудзу на силос. Останні три роки також сіємо гібриди жита для сіножаті.
• Яких принципів організації роботи дотримуєтеся у тваринництві?
— У тваринництві з 2000 до 2019 року був соціальний проєкт, бо не було великого прибутку. У нас все зумовлено результатами праці. Якщо робітник надоїть більше молока, то і заробітна плата буде вищою. З 2012-2015 років почали отримувати прибуток. У цей час десь на 10 мільйонів гривень було придбане обладнання, мати для лежання тварин, на фермах збудовані нові вікна, двері, і все, що потрібно для комфортного утримання корів. Переоснащені також усі годівниці, кормороздавачі... Наше підприємство входить до так званого молочного модуля. Два рази на місяць віддаємо зразки молока на дослідження до лабораторії. Зараз після модернізації ферм у нас виробляється продукція тільки екстра і вищого сорту. Прагнемо залишитися з такими показниками. Намагаємося не заощаджувати на засобах гігієни та кормах, тому й такий високий результат.
• Початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вплинув на кожного з нас. Розкажіть про зміни, які відбулися у Вашому аграрному підприємстві.
— Звичайно, початок повномасштабної війни вплинув на роботу “Світанка”. Наприклад, у нас був договір із компанією “Данон” про закупівлю молока. Війна зруйнувала ці зв’язки. Тепер більше року реалізуємо свою продукцію серед місцевих сироварів. У минулому році з 22 лютого по 26 квітня я особисто продавав молоко на базарі, бо ніхто з закупівельників сировини не мав змоги їхати сюди, майже на кордон із країною-агресором. Зараз проблем із реалізацією продукції немає. Прагнемо збільшити об’єм виробництва та продажу продукції.
До речі, перед початком війни господарство також зробило трьохмільйонний внесок у закупівлю нового поголів’я високоудійних корів. Повинні були їх забирати 26 лютого. Оскільки ускладнилася логістика (мости зруйновані, дороги заміновані ворогом), змогли забрати їх тільки в кінці квітня. Тому розвиток дійного стада продовжується.
Також варто зазначити, що ми не змогли заготувати силос так, як хотілося. У “Світанку” сіємо силос площею на 60-70 гектар. Врожай у нас завжди гарний — з цим ніколи не було проблем. Але у мене поки що немає власного сучасного спеціального комбайну, а позичити у інших фермерів ми не змогли через ускладнену логістику. Тому довелося використовувати застарілу модель, яка не дозволяє досягти необхідних результатів. Оскільки якість кормів трішки знизилася, ми, поки що, не можемо досягти бажаних надоїв. Але, сподіваємося, все цього року ситуація зміниться на краще.
• Чи постраждало підприємство від бойових дій?
— У перші дня війни по нашій території проїхали ворожі війська, але, на щастя, тут не затрималися. Після того, як прийшли воїни ЗСУ та сапери перевірили необхідні нам ділянки, ми почали сіяти зернові. Зараз активно співпрацюємо з нашими військовими, допомагаємо ЗСУ.
Віримо в Перемогу й сподіваємося на краще!
Розмовляла Іщенко Олена, доктор філософії,
асистент кафедри журналістики та філології СумДУ
