Немає, де зберігати, — продавай зараз
За останні п’ять років Україна впевнено ввійшла до команди лідерів світового зерноекспорту. Минулого маркетингового року обсяг виробництва зернових та олійних культур в Україні сягнув 92 млн т, а експорту — 54 млн т. За прогнозами експертів зерноринку, найближчими роками обсяг виробництва зерноолійних зросте до 100 млн т, а їх експорту — до 70 млн т.
Як відзначалося на конференції, від темпів виробництва зерна серйозно відстає розвиток інфраструктури зберігання зерна. Нині в Україні налічується 1237 елеваторів сумарною потужністю зберігання майже 49 тис. т зерна. Проте майже 70% їх — це морально та фізично застарілі зернові склади хлібоприймальних пунктів. Раніше вони орієнтувалися на внутрішній ринок, невеликі обсяги зберігання та незначну динаміку роботи, проте давно не відповідають сучасним потребам світового ринку, які постійно зростають.
Сьогодні лише 100–150 елеваторів в Україні можуть забезпечити стандарти переробки та зберігання зерна, які відповідають вимогам його іноземних покупців.
Брак сучасних елеваторних потужностей змушує агровиробників продавати свій урожай відразу після жнив, коли ціна зерна на ринку найнижча, а отже, нести втрати прибутку.
Крім того, як зазначив у своєму виступі директор заводу ТОВ «Варіант Агро Буд» Олексій Грушко, п’ять західних областей України загалом не забезпечені елеваторами, тоді як через глобальні кліматичні зміни саме центральні та західні області зараз стають головними регіонами вирощування зерна.
Олексій Грушко, директор заводу ТОВ «Варіант Агро Буд»
Слушну думку висловив у виступі директор з розвитку бізнесу АТ «Укрзалізниця» Андрій Рязанцев:
— На ринку потрібно уникнути сезонності зерноперевезень, тоді «Укрзалізниця» змогла би перевозити на 8 млн т, або на 22%, зерна на рік більше, ніж зараз. Для цього якраз і потрібні нові потужності для зберігання зерна.
Андрій Рязанцев, директор з розвитку бізнесу АТ «Укрзалізниця»
Учасники конференції зійшлися у висновку про те, що відставання в розвитку елеваторної інфраструктури зернового ринку здатне дуже швидко зупинити зростання експорту українського зерна.
Старий чи новий елеватор?
За інформацією президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, зараз в Україні можна придбати старий елеватор місткістю 100 тисяч т зерна за 3 млн доларів США, натомість побудувати новий коштуватиме 250 доларів за кожну т зберігання. Отже, будівництво нового «стотисячника» обійдеться вже в 25 млн доларів. Таку інвестицію може собі дозволити лише великий агрохолдинг, який має доступ до дешевих іноземних кредитів.
Микола Горбачьов, президент Української зернової асоціації
Разом з тим, зазначив експерт, чимало власників будують елеватори для власних потреб і не згодні брати на зберігання зерно від інших аграріїв.
Як же бути фермеру в такій ситуації? Чи не краще модернізувати старий добрий елеватор радянських часів?
У ході дискусії учасники конференції визначили цілу низку переваг нового елеватора, які можна подати в такому вигляді.
1. Новий елеватор більш технологічний: він дозволяє одночасно сушити зерно двох культур, дві культури зберігати та дві культури відвантажувати.
2. На старому елеваторі не вдається досягнути належної якості зерна (за класністю, вмістом білка тощо). Наприклад, на старому елеваторі для вентиляції необхідно ворушити насіння соняшника, а це призводить до його травмування та втрати ним якості. На новому елеваторі можна не ворушити насіння.
Загалом умови зберігання зерна на старому складі не відповідають нормам НАСРР.
Натомість максимальна автоматизація та закритість процесу на новому елеваторі дозволяє зберегти якість зерна на високому рівні. За словами Наталії Скуратович, менеджера по роботі з ключовими клієнтами зернового напряму німецької компанії PETKUS TechnologieGmbH, нове технологічне обладнання сучасних елеваторів дозволяє, за несприятливих погодних умов, нівелювати погіршення якості зібраного зерна за рахунок його належного сушіння та контролю умов зберігання.
3. На старому елеваторі складно забезпечити безпеку зерна.
Як зазначив у своєму виступі радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки Вадим Турянчик: «Безпека зерна починається з належного зберігання та сушіння. Чи можна гарантувати безпеку зерна від насіння амброзії на старому елеваторі? Крім того, на старому елеваторі важко позбутися щілин у стінах, просадки підлоги та інших ознак зношеності будівель. Натомість новий елеватор позбавляє аграрія цілої купи проблем: у нього менша площа та наявні герметичні ємності».
4. Швидкість відвантаження зерна на новому елеваторі також значно вища. На старому елеваторі завантаження вагона зерном триває 40–80 хвилин, а на новому — 10–15 хв. І це дозволяє перетворити нове зерносховище на невеликий зернотранспортний хаб.
5. Новий елеватор — економічно вигідніший в експлуатації. До факторів економії коштів на новому елеваторі належать такі:
- менший рівень плати за оренду землі — новий елеватор займає значно меншу земельну площу;
- менші витрати енергоресурсів. Енерговитрати на обробку тонни зерна на старих елеваторах сягають 12 кВт, а на нових — 7 кВ;.
- витрати на обробку однієї тонни зерна на старому елеваторі становлять, у середньому, 14 доларів, тоді як на новому — 7 доларів. Такий розрив пояснюється, в основному, збільшеними витратами на експлуатацію старих корпусів і старої техніки;
- менші витрати на персонал. На старому елеваторі працює вдвічі більше персоналу, ніж на такому ж за розмірами новому. Обсяг зерна, що зберігається в старому елеваторі, в перерахунку на одну одиницю персоналу, становить 1,2 тис. т, а на новому — 2,5 тис. т.
В Україні старий елеватор дуже часто є частиною сімейного бізнесу, і на такому елеваторі скоротити чисельність персоналу неможливо з ментальних причин. З цього приводу цікавим спостереженням поділився Микола Горбачьов: «Мені доводилося бувати в США, де на новому елеваторі місткістю 100 тис. т працює лише двоє людей: директор і головний лаборант».
6. Протипожежні, санітарні та екологічні характеристики старих елеваторів не відповідають сучасним вимогам безпеки.
7. За словами Миколи Горбачьова, ефективність зернової галузі напряму залежить від впровадження нових технологій, які прискорюють розвиток бізнесу, — і це повною мірою стосується елеваторної сфери. Між тим, зазначалося у виступах експертів, ІТ- рішення легше впроваджувати на новому елеваторі.
8. Старі елеватори не підлягають модернізації через високу вартість робіт. Старий елеватор краще просто використати в якості майданчика для будівництва нового.
Резюмував дискусію невідпорним аргументом Олексій Грушко: «Новий елеватор дозволяє аграрію генерувати додатковий прибуток!».
Варто повчитися в Європи
З європейським досвідом будування сучасних елеваторних комплексів учасників конференції познайомила у своєму виступі Наталія Скуратович, менеджер по роботі з ключовими клієнтами зернового напрямку компанії TechnologieGmbH (Німеччина).
Наталія Скуратович, менеджер по роботі з ключовими клієнтами зернового напрямку компанії TechnologieGmbH (Німеччина)
«Наша компанія PETKUS випускає елеваторні силоси (з 2016 року), зерноочисні машини (з 1852 року), а також енергозберігаючі зерносушарки, — зазначила вона. — Торік ми збудували силос місткістю 120 тис. т для української компанії «Епіцентр — К». Свого часу будували елеватори для компанії «Миронівський хлібопродукт». Перед вибором технології зберігання зерна ми працюємо з клієнтом. Адже чим більше ми отримаємо від нього вихідної інформації, тим кращим буде результат. В основному ми пропонуємо замовникам металеві ємності для зерна, їх будівництво швидше та дешевше, вони потребують легших фундаментів. Найкращі зернотранспортні механізми в Європі випускають німецькі виробники, а силоси — іспанські».
За словами спікерки, в морських елеваторах зберігається здебільшого однорідне зерно для перевалки на судна. Ємності таких елеваторів більші («банки» до 5 тис. т), швидкість відвантаження вища. Тут зерно не лежить довго, йде на перевалку. Натомість на зернопереробних заводах «банки» менші за ємністю, зерно там зберігається різних сортів і видів.
Наталія Скуратович розповіла про європейські підходи до будівництва елеватора. Отже, з чого слід починати?
1. Зробити топологічний план місця будівництва.
2. Оцінити сейсмічну небезпеку локації.
3. Оцінити рівень залягання ґрунтових вод.
4. Оцінити вітрові умови локації.
5. Оцінити можливий ступінь снігового навантаження на конструкції майбутнього елеватора.
6. «Ув’язати» майбутній елеватор з існуючою та майбутньою інженерною інфраструктурою.
7. Визначити тип і якість зерна для зберігання на елеваторі.
Зерноочисну та зерносушильну техніку слід вибирати відповідно до типу зерна, яке зберігатиметься на елеваторі.
Необхідно також передбачити систему безпеки для майбутнього елеватора, насамперед техніку для пиловловлювання.
«Доведеться подбати й про заходи захисту зерна, що зберігається, від шкідників, — підкреслила Наталія Скуратович. — У нашій компанії зараз розробляється нова, більш екологічна технологія фумігації зерна на елеваторах. Вона заснована на тому, що кожен шкідник у ході своєї життєдіяльності видає певні звуки, притаманні лише цьому виду. Тому за вловлюваним ультразвуковим сигналом можна визначити вид шкідника та виявити його локацію в зерновій масі — а отже, діяти фумігантом точково».
А самі подужаємо?
Як відзначали доповідачі на конференції, українське машинобудування вже здатне забезпечити аграріїв елеваторною технікою високої якості. Деяке відставання поки що зберігається лише в секторі зерносушильного обладнання.
За словами голови громадської спілки «Борошномели України» Родіона Рибчинського, значний поштовх у своєму розвитку елеваторна галузь отримала з появою в Україні проектантів, здатних адаптувати західні проекти до національних умов. Втім, на конференції відзначалося, що й досі західні елеваторні проекти часто реалізуються в Україні невдало.
Влучно зауважив у своєму виступі Ігор Нешик, керівник ІТ-компанії «Принцип»: «Сучасний український елеватор повинен також відповідати світовим стандартам зернотрейдингу». У нас уже навчилися будувати елеватори та зберігати зерно, проте сучасний український елеватор ще залишається непрозорим для клієнта. Між тим, фермер має змогу вільно оперувати своїм зерном на відстані, як грошима в банку».
Наприкінці конференції було представлено висновок Української зернової асоціації щодо перспективи розвитку національної елеваторної галузі. На думку експертів УЗА, Україна нагально потребує будівництва 300–400 нових технологічних елеваторів, рівномірно розподілених на всій території країни.
При цьому загальний обсяг необхідних інвестицій у розвиток нових потужностей для зберігання та супутньої інфраструктури оцінюється від 4,5 до 8 млрд доларів.
Де аграріям знайти такі «грубі» гроші?
Як зазначив у своєму вітальному слові під час відкриття конференції заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький, до сфери відповідальності якого входить розвиток вітчизняного агросектору, «покладатися на державну допомогу в цій сфері навряд чи варто, оскільки держава не має відповідного ресурсу».
Про дуже прохолодне ставлення вітчизняних банків до кредитування будь-яких аграрних проектів знають, здається, вже й навіть школярі.
Для великих агрохолдингів з іноземними «коренями» кошти, звичайно, знайдуться. А фермерам для створення власної елеваторної інфраструктури, вочевидь, варто йти шляхом кооперації, як це заведено в країнах Євросоюзу.
За прогнозом Миколи Горбачьова, за 3–4 роки ми побачимо повне оновлення потужностей українських елеваторів, які займаються відправкою зерна на експорт. Адже на шляху українського зерна перепон не має бути.
Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
