Агробізнес сьогодні

Застосування інокулянтів дозволило практично повністю виключити використання мінеральних азотних добрив у технологіях вирощування бобових культур. Але, на відміну від добрив, потреба в щорічному внесенні яких сумнівів не викликає, з інокулянтами виникає питання — чи є необхідність проведення інокуляції насіння, якщо культура висівається на полі другий рік поспіль (монокультура) або повертається через 1-2 роки (короткоротаційні сівозміни). Саме це питання ми зараз детально розглянемо.

Головним завданням хімічних заходів захисту рослин є забезпечення оптимальних умов вегетації культури на всіх фазах розвитку. Контроль бур’янів у посівах сої створює умови, за яких на початкових фазах розвитку культури конкуренції з боку бур’янів немає через максимальну доступність для неї сонячної енергії (відсутність затінення з боку бур’янів). Хімічний контроль бур’янів також забезпечує як збереження доступної для культури вологи, так і комплексу елементів живлення (NPK) у доступних формах, а також усунення негативного впливу комплексу токсинів, що виділяють бур’яни. Вибір системи захисту, визначення оптимальної норми застосування відповідних гербіцидів, часу проведення обробки залежить від багатьох факторів.

Однією з найбільш важливих характеристик органічного землеробства є мінімалізація обробітку ґрунту. Це означає, що передбачається залишати не менше 30% рослинних решток на поверхні ґрунту. Ця система обробітку ґрунту широко використовується у багатьох розвинених країнах світу. Вона дозволяє зменшити витрати на виробництво, зменшує ерозію, втрати органічної речовини, сприяє збереженню вологи в ґрунті.

Соя є одним із головних джерел кормових і продовольчих ресурсів, для забезпечення яких вона вирощується. Без її зерна неможливо вирішити проблему збалансованого раціону кормів для вигодовування високопродуктивних тварин, повноцінного забезпечення потреби багатьох галузей промисловості у рослинних білках. Культура є основним джерелом збалансованого за амінокислотним складом і вмістом екологічно чистого білка. Через значне використання населенням у розвинутих країнах сої як цінного білка та рослинної олії, так званий соєвий феномен уже багато років привертає увагу вчених, спеціалістів, фермерів.