Про це повідомляє AgroPolit.

За словами заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тараса Висоцького, перша модель – це коли держава обслуговує весь ланцюг водопостачання до кінцевого споживача: від магістральних каналів, насосних станцій до внутрішньогосподарських мереж і систем польового дренажу.

«Серед плюсів цієї моделі можна відзначити єдину систему взаємодії. Серед мінусів – це те, що держава не має відповідного фінансово-інвестиційного ресурсу, щоб утримувати всю мережу в задовільному стані, забезпечити високу операційну ефективність і розвивати відповідну мережу», – вважає Висоцький.

Друга модель передбачає передачу всього в приватну власність.

Читайте також: Форс-мажори, посуха та неврожай: аграрії зможуть страхувати ризики з травня наступного року

«Позитивним є те, що можна залучати інвестиції в інфраструктуру та впевненість в їхній окупності. А ось мінус – формування монополістів на різних рівнях (магістраль, насосна станція) та завищені тарифи на послуги для інших користувачів», – додає урядовець.

Також заступник міністра розповів, що третьою моделлю взаємодії аграріїв та держави у питаннях зрошення є створення об'єднання водокористувачів (ОВК), щось на кшталт ОСББ, тільки у сфері зрошення.

«Ми зможемо залучати приватні інвестиції в інфраструктуру, прогнозувати та відстежувати прозорість тарифоутворення для членів об'єднання. Проте, частина користувачів буде недобросовісна і з часом підуть конфлікти», – переконаний Висоцький.