Значні втрати врожаю ячменю озимого спричиняють паразитарні хвороби різної етіології та численні види шкідників. Знання діагностичних ознак захворювань, біоекологічних особливостей їх збудників, морфологічних ознак, біологію та шкідливість шкідників, розробка і впровадження науково обґрунтованого інтегрованого захисту рослин від хвороб та шкідників дасть можливість цілеспрямовано і вчасно проводити ефективні захисні заходи на культурі, суттєво підвищити їх урожайність та якість отриманої продукції.

В Україні ячмінь посідає четверте місце після озимої пшениці, кукурудзи, соняшнику як за площами, так і за виробництвом зерна.

Найбільш шкодочинними і поширеними є: летюча, тверда та чорна сажки, борошниста роса, стеблова або лінійна, жовта та карликова іржі, септоріоз, альтернаріоз, фузаріоз колоса, темно-бура, сітчаста та смугаста плямистості (гельмінтоспоріози), ринхоспоріоз, кореневі гнилі, смугастий, плямистий та базальний бактеріози, вірус жовтої мозаїки, жовта карликовість, штихувата мозаїка тощо.