Підживлення та захист зернових культур

Пшениця яра

Витрати основних елементів мінерального живлення на 1 ц зерна пшениці ярої становлять: N — 3,0–4,0 кг/га, Р₂О₅–1,4–1,8 кг/га і К₂О — 2,5–3,8 кг/га.

Залежно від забезпеченості ґрунту поживними елементами і попередників під пшеницю яру вносять повне мінеральне добриво перед основним обробітком ґрунту з розрахунку по 30–40 кг д. р. NPK на гектар і під час сівби 10–15 або 15–20 кг/га.

У ланцюгу непарових попередників (після кукурудзи на зерно та інших) за інтенсивної технології вирощування необхідно вносити повне мінеральне добриво (NPK) по 60 кг/га д. р.

Для пшениці ярої дуже ефективне застосування прикореневих підживлень азотом у фазі кущення з розрахунку по 30–40 кг/га д. р., що поліпшує якість зерна.

Захист посівів від бур’янів, шкідників і хвороб. Основними засмічувачами посівів ярої пшениці є дводольні багаторічні (насамперед коренепаросткові) та однорічні бур’яни. Для їх знищення у фазі кущення використовують гербіциди з групи 2,4 Д (2,4-Д 50% в. р. — 0,9–1,7 л/ га; 2,4-Д 68,5% в. р. — 0,7–1,2 л/га; Естерон 85% к. с. — 0,6–0,8 л/га тощо), Ланцет 53% м. в. е — 1,0–1,25 л/га. Ширший період застосування (від фази 2–3 листків до появи прикореневого листка) допускають сульфонілсечовинні препарати: Гранстар 75% с. т. — 15 г/га; Гроділ ультра 17,5% в. г. — 0,15–0,20 кг/га.

Велику шкоду пшениці ярій завдають хвороби і шкідники. Проти смугастої хлібної (6–8 екз./м²), стеблових хлібних блішок (3–4 екз./м²), гессенської і шведської мух (у разі заселення 15–20% рослин) у фазі 2–3 листка сходи обприскують Арріво 25% к. е. — 0,2 л/га, Карате, 5% к. е. — 0,2 л/га; Фастак 10% к. е. — 0,1 л/ га; Децис 2,5% к. е. — 0,25 л/га. Проти жуків п’явиці звичайної (10–15 екз./м²) у фазі кущення посіви обприскують Карате, 5% к. е. — 0,15 л/га або Фастаком 10% к. е. — 0,1 л/га. Проти борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу тощо на початку колосіння площі обробляють Імпактом 12,5% к. е. — 1,0 л/га або 25% к. е. — 0,5 л/га; Тілтом 25% к. е. — 0,5 л/ га; Альто 400, 40% к. е. — 0,2 л/га; Альто супер 33% к. е. — 0,5 л/га; Байлетоном 25% з. п. — 0,5 л/га.

За наявності в посівах личинок клопа-черепашки (2–4 екз./ м²), трипса (20–30 екз./ м²), попелиць (20–25 екз./м²), хлібних жуків (3–5 екз./м²) у фазі молочного стану зерна посіви обробляють Карате, 5% к. е. — 0,15 л/га; Волатоном 50% к. е. — 1,6–2,0 л/га або Фастаком 10% к. е. — 0,1 л/га.

Ячмінь озимий

Удобрення. Повне забезпечення ячменю озимого основними елементами живлення — азотом, фосфором, калієм, кальцієм тощо є основною передумовою одержання високих і стабільних урожаїв.

Ячмінь озимий непогано використовує післядію мінеральних та органічних добрив.

Для ефективного використання добрив необхідно враховувати винос із ґрунту рослинами поживних речовин з урожаєм, вміст елементів мінерального живлення у землі, особливості погодних умов і застосування технології вирощування.

Фосфорні та калійні добрива в дозі Р₆₀К₄₅ вносять під основний обробіток ґрунту, а азотні N₃₀ — переважно у підживлення.

За дефіциту мінеральних добрив їх доцільно використовувати для припосівного внесення у рядки у вигляді комплексних добрив у дозі 10–15 кг д. р. NPK.

Догляд за посівами. Після сівби ячменю озимого поле слід закоткувати ЗККШ-6.

Для боротьби з мишовидними гризунами восени до настання морозів у жилі нори розкладають отруєні принади з Роденфосу, застосовують Шторм або Бактероденцид.

З метою контролю за станом перезимівлі ячменю озимого в установленому порядку відбираються моноліти або зразки для відрощування рослин.

Після відновлення весняної вегетації проводять підживлення посівів азотом N₃₀.

Забур’янені площі у фазі кущення обробляють гербіцидами групи 2,4Д та іншими препаратами.

Ячмінь озимий часто уражує­ться борошнистою росою, іржею, смугастим гельмінтоспоріозом, сажковими та вірусними хворобами. У разі появи перших ознак захворювання посіви обробляють високоефективними фунгіцидами.

Для запобігання вилягання рослини слід обприскати ретардантами на III–IV етапах органогенезу.

Жито озиме

Удобрення. Культура має добре розвинену кореневу систему, яка характеризується підвищеною засвоюваною здатністю. Вона краще інших використовує фосфорну кислоту фосфоритів і калій з ґрунту. Порівняно з пшеницею озимою, жито дає значно вищий приріст урожаю на одиницю внесеного азоту і менше, ніж пшениця, виносить азот.

На чорноземних ґрунтах слід вносити Р₆₀К₄₅ в основному удобренні і N_30–60 навесні в підживлення. Фосфорні і калійні добрива доцільно давати під основний обробіток ґрунту, оскільки вони найбільш інтенсивно використовуються рослинами в перші місяці вегетації. Максимальне використання азоту житом припадає на період фаз від трубкування до колосіння. Тому його вносять переважно у ранньовесняне підживлення.

За дефіциту мінеральних добрив їх застосовують для припосівного внесення в рядки у вигляді комплексних добрив із нормою 10–15 кг NPK. Підживлюють жито озиме за тією ж схемою, що й пшеницю озиму. Слаборозвинені рослини, переважно пізніх строків сівби, слід підживлювати азотом по 30 кг/га д. р. рано навесні, навіть по мерзлоталому ґрунту.

Догляд за посівами. Після сівби поле обов’язково прикочують кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6.

Для захисту сходів від озимої совки, хлібних жужелиць та злакових мух, у разі порогового заселення ними, проводять обприскування посівів тими ж препаратами, що й на пшениці озимій. Восени виконують боротьбу з мишовидними гризунами.

Весняний догляд за посівами жита озимого передбачає підживлення азотом N₃₀, використання рекомендованих хімічних засобів для боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками. Для попередження вилягання посівів жита озимого ефективним є застосування ретардантів.

Боротьбу з бур’янами, хворобами та шкідниками проводять за такою ж схемою, як і пшениці озимої.

Тритикале озиме

Удобрення. Культура добре реагує на внесення мінеральних та органічних добрив, непогано використовує їх післядію.

Загальна норма внесення мінеральних добрив — N₄₅P₄₅K₄₅. Фосфорні і калійні добрива забезпечують під основний обробіток, азотні — у підживлення. За їх нестачі необхідно використати передусім для припосівного внесення та підживлення навесні. В рядки краще вносити комплексні добрива з розрахунку 10–15 кг/га д. р. NPK.

Гарний ефект на слаборозвинених з осені посівах тритикале дає ранньо-весняне підживлення N₃₀ по мерзлоталому ґрунту.

Догляд за посівами. Після сівби поле прикочують кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6.

Для захисту посівів від озимої совки, хлібної жужелиці, попелиці, злакових мух сходи тритикале у фазі 2–3 листки обприскують високоефективними інсектицидами.

До припинення осінньої вегетації на посівах тритикале озимого, у разі порогового заселення мишовидними гризунами, застосовують родентициди.

У фазі кущення, за порогової забур’яненості, посіви обробляють препаратами групи 2,4Д або іншими рекомендованими гербіцидами. Тритикале стійке проти вірусних і грибкових хвороб, відносно стійке до борошнистої роси, летючої і твердої сажки, слабо пошкоджується бурою іржею.

Для попередження вилягання посіви високорослих сортів на IV–V етапах органогенезу обробляють ретардантами Тур, Композан за прийнятою схемою.

Овес

Удобрення. Система удобрення вівса повинна враховувати наступні фактори: використання мінеральних добрив, внесених у сівозміні (сівозмінний фон), вологозабезпеченість ґрунту, особливості сорту.

Овес добре використовує післядію органічних та мінеральних добрив. За інтенсивною технологією вирощування в умовах певної агрокліматичної зони під цю культуру необхідно вносити в основне удобрення по 40 кг/га NРК. Ефективним є застосування рядкового добрива за сівби в дозі N₁₀Р₁₀К₁₀ д. р. на гектар, що сприяє формуванню розвиненої кореневої системи, інтенсивному росту, розвитку молодих рослин. У цьому випадку рослини навіть у посушливих умовах відрізняються підвищеною продуктивністю.

Догляд за посівами. Після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками.

Досходове боронування виконують у випадку швидкого підсихання ґрунту чи масового проростання насіння однорічних бур’янів.

У фазі кущення проводять хімічний обробіток забур’янених посівів (понад 10–15 шт./м²) з урахуванням видового складу бур’янів одним із гербіцидів: Діаленом С (2,5 л/га), Агрітоксом (2,0 л/га), Трезором (1,2 кг/ га) тощо. Захист вівса від хвороб і шкідників не має значних відмін від захисту і застосування пестицидів на посівах ячменю.

За вирощування за енерго- та ресурсозберігальними технологіями захист вівса від бур’янів, хвороб та шкідників застосовується лише у разі перевищення ними економічного порогу шкідливості (ЕПШ).

Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів
та контролю якості продукції ІСГС НААН, канд. с.-г. наук,
експерт-дорадник із питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. техн. наук, с. н. с., експерт-дорадник із питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва