Власне, початкова частина «макро», «мезо» та «мікро» вказує на концентрацію того чи іншого елемента в організмі рослини і загальну його потребу протягом вегетації. Зокрема, концентрація фосфору і калію в рослинах варіює в межах 0,3–0,9 %, мікроелементів — 0,0001–0,001 %. Протягом вегетаційного періоду на формування врожаю, згідно з показниками потреби і виносу поживних речовин, культури споживають вищезгадані нутрієнти в кількостях від 300–400 кг/га д. р. до 0,3–1 г/га (як у випадку з Мо в озимого ріпаку). Макро-, мезо- та мікроелементи (крім азоту) складають приблизно 3,5 % від сухої речовини вегетативної маси рослин, решта 95–97 % — це так звані органогени: кисень (42 %), водень (6,5 %) і вуглець (45 %), а також частково азот (1,5 %, симбіоз бобових з азотфіксуючими бактеріями Rhizobium родини Nitrobacteraceae при штучній інокуляції насіння або за рахунок аборигенної мікробіоти ґрунту). Саме тому рослинам для формування здорової біомаси та майбутнього врожаю потрібен першочергово доступ до повітря (вуглекислий газ, кисень), сонячна радіація і волога, що є трьома складниками фундаментального процесу фотосинтезу, завдяки якому існує життя на планеті.
____________________
Достатнє забезпечення рослин бором підвищує стійкість їхніх клітин до осмотичного стресу, що особливо критично у період формування та дозрівання врожаю
____________________
Бор — один із ключових мікроелементів у живленні сільгоспкультур в умовах України, який має низку важливих фізіологічних функцій. Зокрема, впливає на цілісність клітинних мембран, підвищує стійкість клітинних стінок та їх функціональність, бере участь у біосинтезі лігніну і пектинів — речовин, що захищають рослинні клітини від дегідратації. Достатнє забезпечення рослин бором підвищує стійкість їхніх клітин до осмотичного стресу, що особливо критично у період формування та дозрівання врожаю, покращує антиоксидантну функцію специфічних ензимів, знижує втрати вологи при евапорації, що в цілому покращує посухостійкість рослин. Елемент важливий і в обміні вуглеводів, білків та ліпідів, утворенні нових тканин, впливає на процеси запилення та запліднення (досить важливо для культур з відкритим типом цвітіння), проростання та життєздатність пилкових трубок і пилкових зерен, сприяє еластичності клітин, потрібен для продукування нуклеїнових кислот та фітогормонів. Найбільше бору міститься в листі, точках росту та плодах. Як і калій, бор бере участь у синтезі й транспорті вуглеводів у рослинному організмі, тому оптимальне живлення бором восени, зокрема на озимому ріпаку, дозволяє підвищити вміст цукрів у точці росту (підготуватися до перезимівлі) та знизити ризик розтріскування стебел протягом осінньо-зимового періоду, з можливими різкими похолоданнями. Бор регулює поділ клітин у меристемних тканинах, тому його дефіцит зумовлює загнивання серцевини кореневої шийки ріпаку (специфічне почорніння), гнилі серцевини та суху гниль цукрових буряків й у цілому всіх коренеплодів, дуплистість бульб тощо. Нутрієнт бере участь у синтезі фітоалексинів — захисних речовин проти хвороб і шкідників, що природним шляхом виробляються в рослинах у процесі обміну шикімових кислот, тому дефіцит бору підвищує уразливість рослин до фомозу, сірої гнилі, пероноспорозу, склеротиніозу і капустяної кили.
Перші візуальні ознаки дефіциту бору на рослинах з’являються на ранніх етапах розвитку. Так, на ріпаку ознаки нестачі можна побачити від фази 4–6 справжніх листків у вигляді освітлення листкових пластинок із червонуватою облямівкою, побуріння серцевини кореневої шийки (фото 1), деформованих листків, укороченого стебла, згодом на стеблі та бічних пагонах з’являються косі тріщини. Надалі спостерігається брак насіння у стручках, що здаються деформованими і з вм'ятинами. Нестача елемента порушує синтез жирів, тому нехтування менеджментом борного живлення в полі олійних культур (ріпак, соняшник, соя тощо) може коштувати агровиробнику недобраних відсотків олії низької якості.
Бор, як і більшість мікроелементів, достатньо малорухливий у рослині, практично не здатен до реутилізації та транслокації. Це означає, що його дефіцит можна ідентифікувати передусім на молодих листках. Кожна рослина має певні рівні оптимальної концентрації бору в листках. Зокрема, ріпак, відповідно до даних тканинної діагностики, у фазу 8 листків містить 30 ррm, до початку росту стебла — 40 ррm, у стадії бутонізації — 50 ррm бору. Менші або більші значення можуть свідчити про необхідність перегляду системи удобрення культури. З огляду на низьку мобільність елемента в рослинах є сенс застосовувати фоліарні борвмісні добрива роздрібнено протягом вегетації. Для ріпаку базово це фази 4–6 справжніх листків, стеблування та бутонізації, а для соняшнику — 2–4 пари листків, бутонізації.
____________________
Пересихання ґрунту різко знижує поглинання бору рослинами, крім того, в таких умовах утворюються важкорозчинні поліборати
____________________
Рослина засвоює бор із ґрунту у вигляді аніонів борної кислоти: гідро- та дигідроборатів. Аніонна форма елемента (подібно до нітратів і сульфатів, наприклад) зумовлює підвищений ризик промивання бору в нижчі шари ґрунту разом з атмосферними опадами або внаслідок інтенсивного штучного поливу. Близько 2/3 усієї кількості бору (65 %) рослини поглинають через масовий потік разом із вологою, 32 % — дифузно і близько 3 % — активним перехопленням кореневою системою в ґрунті. Тому рослина в цілому затрачає менше енергії для поглинання бору, ніж, до прикладу, марганцю, фосфору чи цинку, котрі поглинаються з ґрунту переважно шляхом дифузії. Пересихання ґрунту різко знижує поглинання бору рослинами, крім того, в таких умовах утворюються важкорозчинні поліборати. Дефіцит бору може виникнути і в разі низького випаровування рослинами (транспірації), коли потік припиняється. Такі умови можуть виникнути, наприклад, у теплицях з високою насиченістю вологи в повітрі.
Існує також взаємозв’язок доступності бору в ґрунті з показником реакції ґрунтового середовища. Так, при рН < 4 доступність бору в ґрунті різко знижується переважно через утворення важкорозчинних боратів заліза і алюмінію. В слаболужних і лужних умовах (рН 7,5–8,5) це пов’язано з утворенням важкодоступних сполук боратів кальцію.
В Україні близько 40 % ґрунтів мають помірний або різкий дефіцит бору. Це переважно супіщані й піщані ґрунти Полісся (з низькими показниками рН, ЄКО і гумусу й високим відсотком фізичного піску) і Заходу країни (промивний тип режиму ґрунту). Високі валові показники вмісту бору в ґрунтах на Сході, подекуди на Півдні та в центральній частині України не вирішують проблему оптимального борного живлення культур, адже останніми роками ці регіони страждають на весняно-літню посуху і брак опадів в осінньо-зимовий період.
Борні добрива необхідно вносити на ґрунтах, де вміст елемента в орному шарі менше ніж 1 ррm (1 мг/кг ґрунту), особливо для борофільних культур (хрестоцвіті, соняшник, соя, цукровий буряк), шляхом позакореневих підживлень або в ґрунт (фертигація, обробка насіння, прикореневе удобрення, в складі комплексних добрив). Листкове підживлення бором має приблизно в 30 разів вищу ефективність на одиницю, ніж внесення в ґрунт, тому корекції дефіциту та профілактичні обробки варто здійснювати позакоренево.
Компанія «Сингента» має в своєму портфоліо рідкий продукт на основі боретаноламіну Бороплюс®, що містить 150 г/л д. р. бору та призначений для позакореневого застосування, з реєстрацією на широкому спектрі культур. Слід зауважити, що боретаноламін є найкращою формою бору саме для фоліарного внесення серед інших варіантів борних добрив на ринку України на основі борної кислоти, тетраборату натрію (бури) та поліборатів. BMA (боретаноламін) має низьку точку гігроскопічності (ефективно працює на листку навіть за низької вологості повітря, повітряної посухи) та низьку так звану осмоляльність (низький ризик сольового опіку поверхні листків). Продукт Бороплюс® успішно протестований на різних культурах і в різних бакових сумішах з іншими агрохімікатами. Так, зокрема, внесення продукту на озимому ріпаку у фазу BBCH 15 в суміші з рістрегулятором Сетар® та гербіцидами Лонтрел™ Гранд і Фюзілад Форте® дало змогу отримати прибавку на рівні 21 %, в порівнянні з контролем. Варто відзначити, що додавання Бороплюс® у бакову суміш не зумовлювало фітотоксичності на культуру й не знижувало ефективності пестицидів у дослідних варіантах.
Олександр Кудря, менеджер із розвитку
напряму «Біостимулянти і живлення рослин»,
компанії «Сингента»
