В Україні при врожаї на рівні вже 30 млн. т зернових на рік, через недостатньо розвинену матеріально-технічну базу з переробки та зберігання врожаю, втрачається близько 8 млн. т зерна на суму майже $1 млрд. Гостроти проблема недостатку сховищ для зерна набула особливо у надврожайному 2008 р. З 54 млн. т зерна майже половина врожаю постраждало.

 

Великий врожай – маленька якість

Сьогоднішні реалії показують, що актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових, круп’яних та олійних культур безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дає змогу виробнику бути незалежнішим і продавати врожай за прийнятнішими цінами.

Через невчасну обробку та недотримання режимів і термінів зберігання знижується також якість, посівні та продовольчі кондиції зерна. Найбільші втрати зерна у тих господарствах, де немає сушильно-зберігаючого обладнання. Водночас у країнах Європи та Америки з високим рівнем післязбиральної технології та розвиненою інфраструктурою зберігання зерна втрати врожаю доведено до технічного мінімуму — 1–2%.