Різноманітні ґрунтово-кліматичні умови території України обумовлюють зональні відмінності в бур’яновій флорі посівів пшениці. Поряд із загальнопоширеними бур’янами зустрічаються види, які характерні для певної зони.

Українські аграрії готові вирощувати тверду озиму пшеницю в більших масштабах. Але для цього потрібно глибоко працювати над впровадженням цієї культури, шукати ринки збуту для неї.

У статті наведені результати багаторічних досліджень Інституту зернових культур НААН України щодо удосконалення базових елементів агротехніки вирощування пшениці озимої на схилових землях — виокремлено кращі попередники зернової культури з точки зору їх спроможності запобігти руйнуванню чорноземів Степу, проведена оцінка ефективності способів мульчувального обробітку грунту, а також диференційованої системи удобрення під час залучення у кругообіг побічної продукції та внесенні туків.

Пшениця є найпоширенішою культурною рослиною у світі та входить до раціону третини мешканців планети. Останніми роками її висівають на площах, що змінюються у межах від 216 до 225 млн га. В Україні вона фактично є національним символом держави, а також краси, щасливого добробуту, тілесного й духовного багатства. Проте ця культура високочутлива до ураження шкідниками й хворобами, а також потерпає в останні десятиріччя від змін клімату.

Захист пшениці озимої і ярої, ячменю озимого і ярого від плямистостей тощо базується на науковому поєднанні всіх відомих методів захисту рослин (організаційно-господарських, селекційно-насіннєвих, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших), які використовуються з урахуванням закономірностей розвитку хвороби і фітосанітарного стану посівів.

Одним із важливих критеріїв стану і рівня розвитку сільського господарства є агропродуктивність, що в загальних підходах відображає вихід продукції з площі землекористування. Порівняльний аналіз 20 країн світу за рівнем найвищої урожайності вирощування основних видів агрокультур свідчить про досить значний потенціал наявних можливостей інноваційного підвищення агропродуктивності вітчизняного АПК.

В останні роки помітно зросла ураженість посівів пшениці озимої і ярої темно-бурою плямистістю, ячменю озимого і ярого — смугастим і сітчастим гельмінтоспоріозами.

Це одна з найбільш шкідливих хвороб озимої пшениці, яка може призводити до значного зниження урожаю та його якості у різних регіонах країни. 

Пошкоджені або загиблі посіви озимини пересівають, як правило, ярим ячменем або кукурудзою, що призводить до дефіциту продовольчого зерна. Одним із шляхів зменшення ризику його недобору є розширення площ посіву ярої пшениці новими високопродуктивними сортами, здатними конкурувати з ярим ячменем.

За допомогою правильного обробітку ґрунту можна посилити стійкість посівів зернових культур до шкідників та хвороб.