Хліборобська праця є передусім задоволенням від довготривалої кропіткої роботи на полі, яке вінчається гарним урожаєм та прибутками на рахунках агрокомпаній. Вирощений у полі потужний колос, зібраний у комору врожай, намолочено понад 100 ц/га у бункері комбайна… Думалося, що це вершина нашої хліборобської справи. Натомість не зовсім так.
Є на наших ланах така пшениця, зернами якої, тримаючи його на долоні, можна милуватися годинами. На долоні лежить живий хліборобський янтар — зерно твердої пшениці (дурум). Залежно від сорту воно має різноманітні відтінки — жовті, червоні, бордові та інші. З такого зерна можна робити ювелірні прикраси і вони будуть бездоганними. Не виключено, що на це з часом звернуть увагу.
На жаль, зараз на таке зерно мало звертають увагу за його прямим призначенням — виготовлення борошна для виробництва макаронних виробів. В Україні більш поширене виробництво з твердих сортів пшениці круп. Натомість макарони з вітчизняної твердої пшениці майже ніхто не виготовляє. Відповідь проста — звичка українських виробників макаронних виробів використовувати борошно вищого ґатунку з м’яких сортів пшениці. Зрозуміло, що цьому сприяє відсутність на законодавчому рівні заборони на використання такої сировини у виробництві.
Натомість, якщо наша влада декларує незмінний курс на ЄС, то давайте з’ясуємо, як це робиться у Європі. В ЄС усі макаронні вироби виготовляються із твердих сортів пшениці. Тому фермери в Італії вирощують її 4 млн т зерна, Іспанії — 1,8 млн т, Франції та Греції — по 1,5, Канади — 4,4, Туреччини — 3, США — 2,4, Мексики — 1,4, країн Північної Африки — 4,4.
Торік світове виробництво зерна твердої пшениці сягнуло 35 млн т. На цьому фоні Україна, яку називаємо «житницею Європи», вирощує лише 30 тис. т цієї пшениці. Чому? Можливо, у нас немає у Державному реєстрі вітчизняних сортів твердої пшениці? Отож бо й воно, що ні, їх налічується понад 30. Це — сорти провідних наукових установ НААН, які показують урожайність на рівні 90 ц/га.
У господарстві «Перемога» вже п’ять років вирощується тверда пшениця. Врожайність становить понад 5 т/га. За сезон продається 60 т насіння цієї культури. Технологія вирощування її певною мірою схожа з культивуванням м’якої пшениці, але має свої особливості.
Потрібен гарний попередник — багаторічні трави, бобові культури, гречка. Під основний обробіток восени даємо туки з розрахунку запланованої урожайності та виконуємо оранку не пізніше жовтня. Насіння твердої пшениці повинно бути не нижче другої репродукції. За місяць до посіву його обробляємо системним протруйником, щоб захистити насінину як від хвороб, так і від шкідників. Не завадить під час протруєння дати стимулятори росту, що мають у собі мікроелементи та амінокислоти. Тверда озима пшениця сіється на два тижні раніше від м’якої, що пов’язано з тим, що у неї період яровизації становить 60 днів. Вона менш зимостійка і тому повинна ввійти в зиму добре розкущеною. Сіють насіння на мінімально допустиму глибину (2,5–4 см) та обов’язково прикочують відразу після посіву кільчатозубовими котками. Подальша технологія вирощування включає у себе захист від бур’янів, хвороб та шкідників.
Починати збирати тверду пшеницю потрібно за вологості зерна 17–15%, щоб зменшити його травмування. Влітку це дуже стислий термін, у який треба вкластися. Він коливається у межах двох-трьох днів. Далі зерно пересохне та буде битися під час обмолоту. Зрозуміло, треба пильнувати, щоб не змішати зерно твердої пшениці з м’якою. Нині ці додаткові турботи компенсуються закупівельною ціною на зерно твердої пшениці, що коливається в межах 7–8 тис. грн/т.
Микола МАЛІЄНКО, керівник СТОВ «Перемога», Київська обл.
