Збудником хвороби є сумчастий гриб Erysiphe graminis f.sp. tritici Em. Marchal., який належить до класу сумчастих грибів Ascomycetes, родини борошнисто-росяних Erysioacea, рід Erysiphe. Шкідливість хвороби виявляється у тому, що зменшується асиміляційна поверхня листя, руйнується хлорофіл та інші пігменти. Відмічається також зниження кущистості рослин і, особливо за сильного ураження, затримка колосіння, передчасне відмирання листя уражених рослин. Інтенсивний розвиток захворювання може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю від 15 до 36%. Сильніше воно розвивається на загущених посівах, за внесення високих норм азотних добрив і за ранніх строків сівби озимої пшениці.
Зараження борошнистою росою спостерігається з осені на прикореневих і нижніх стеблових листках. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за умов застосування високих незбалансованих норм азотних добрив. Розвиток її з осені на рівні 30-75% обумовлює загибель рослин культури на 10-40%.
Збудник борошнистої роси уражує листки, листкові піхви, колоскові луски, остюки і рідше стебла. Хвороба виявляється у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається із міцелію, конідій і конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими, і на них утворюються дрібні чорні клейстотеції.
Патоген утворює конідіальну і сумчасту стадії. Зараження відбувається конідіями та сумкоспорами за температури від 3 до 31°С (оптимум 15-20°С) та відносної вологості повітря 60-100%. Зимує збудник у вигляді міцелію на озимих та клейстотеціями — на рослинних рештках.
Агротехнічні заходи
З обмеження борошнистої роси можна умовно поділити на дві групи. До першої належать передусім різні способи механізованого обробітку грунту, а також близькі до них — заходи з обробітку полів після збору врожаю. Для зниження запасу інфекції борошнистої роси і обмеження поширення її на сходи пшениці проводять культивацію й боронування полів у міру появи сходів падалиці й бур’янів, а також з урахуванням вологості верхнього шару грунту та погодних умов у допосівний період. Особливої уваги ці заходи заслуговують під час догляду за полями після колосових попередників. Також це пов’язано з тим, що на стерні та на відмерлих уражених рослинних рештках вже восени дозріває сумчаста стадія патогену хвороби.
Обидві стадії — конідіальна і сумчаста — переносяться вітром, уражуючи (інфікуючи) сходи озимих. Для запобігання перенесенню збудника захворювання рекомендується у післязбиральний період відразу ж зібрати та видалити рослинні рештки з полів та узбіччя доріг.
Під час підготовки грунту під озиму пшеницю лущити стерню рекомендується одночасно зі збиранням урожаю або ж одразу після нього. На падалиці відбувається розвиток багатьох збудників хвороб, у тому числі й борошнистої роси. Тому через 10-20 днів після появи сходів падалиці і бур'янів проводять оранку на глибину не менше 20-22 см, яка призводить до загибелі шкідливих організмів.
Якісна оранка грунту під озиму пшеницю повинна забезпечувати, щоб на огріхах не залишалися уражені рослинні рештки і злакові бур’яни, які також уражуються збудником хвороби, і можуть бути джерелом її інфекції. Під час обробітку грунту плоскорізом розвиток борошнистої роси на пшениці у порівнянні з оранкою збільшується. Найбільше ураження озимої пшениці спостерігалося після попередників озима пшениця та ячмінь, найменше — після кукурудзи на силос і люпину. Зараження озимої пшениці борошнистою росою після пару в 2-4 рази менше, ніж після вирощування пшениці по пшениці.
Необхідно відмітити, що внесення азотних добрив не тільки забезпечує збільшення густоти стеблостою культури, але його підвищена норма призводить до посилення споруляції патогену і, відповідно, збільшення поширення борошнистої роси. Тому друга група захисних агротехнічних заходів передбачає внесення збалансованих норм мінеральних добрив.
Випробуваним засобом підвищення стійкості зернових культур до борошнистої роси є внесення фосфорних і калійних добрив. Це є особливо ефективним, коли у грунті відмічається нестача поживних речовин, а також коли вони вносяться у період після танення снігу.
Озима пшениця має підвищену потребу щодо наявності вільного фосфору в грунті. Тому передпосівне внесення фосфорних добрив зазвичай обов’язкове. На малозабезпечених рухомим фосфором грунтах одночасно з висіванням вносять 30-40 кг/га Р2О5, а на середньо- та високозабезпечених, відповідно, — 20 і 10 кг/га Р2О5. На бідних грунтах фосфорні добрива, як і азотні, треба вносити порціями, у кілька прийомів, а саме: безпосередньо перед висівом або одночасно з ним і у ранньовесняне підживлення. Калійні у нормах, визначених за результатами грунтової діагностики, краще вносити в один прийом під основний обробіток грунту, бо період зв’язування їх у грунті значно триваліший, ніж фосфорних, а міграція у глибину грунту незначна.
Фосфорно-калійні добрива роблять механічну тканину рослин більш жорсткою і сприяють швидкій їх регенерації після пошкоджень. Фосфорно-калійні підвищують стійкість рослин проти збудників іржі, септоріозу, кореневих гнилей, у тому числі і борошнистої роси. Оптимальні норми мінеральних добрив підвищують стійкість рослин до ушкоджень хворобами.
Хімічні заходи
У фазі осіннього кущення для захисту посівів від борошнистої роси у районах її стабільного і сильного виявлення за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин 5% і поширення 30% обприскують посіви одним із фунгіцидів, рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
У фазі виходу в трубку (за ураження рослин понад 1% в умовах високої вологості 95-100% і середньодобової температури повітря 14-17°С) та у фазі колосіння-цвітіння, з метою захисту посівів від борошнистої роси, для обприскування посівів застосовують фунгіциди на основі таких діючих речовин, як флутріафол, проквіназид, пропіконазол, карбендазим, метрафенон та інших.
Висока ефективність в обмеженні борошнистої роси, а також контроль церкоспорельозної кореневої гнилі забезпечує поєднання проквіназиду у бакових сумішах із карбендазимом або флутріафолом (0,15 л/ га + 0,25 л/га).
Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці, збереження верхніх 1-2 листків, які в цей період мають вирішальне значення у формуванні та наливанні зерна, від ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та іншими хворобами пшеницю обробляють рекомендованими
препаратами.
Обприскування посівів озимої пшениці фунгіцидами на основі діючих речовин азоксістробін у поєднанні з ципроконазолом або пропіконазол із ципроконазолом забезпечує продовження фотосинтезу у рослинах озимої пшениці практично до повної стиглості зерна. Обприскування слід проводити за появи перших ознак хвороби, в тому числі і восени.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с-г наук
