Вітчизняна галузь сільського господарства впродовж останніх десятиліть суттєво наростила аграрну продуктивність використання земельних угідь. Однак нинішній її рівень, що характеризується середньою урожайністю вирощування сільськогосподарських культур, все одно поки суттєво відстає від аналогічного показника окремих країн світу, які досягли значно кращих результатів розвитку. Це свідчить про значний наявний і ще недостатньо ефективно використаний потенціал підвищення агропродуктивності вітчизняного АПК, що є стратегічним резервом зростання його прибутковості та експортних можливостей.
Зрозуміло, що ефективність його використання залежить не лише від ресурсних і фінансових можливостей в аграрному виробництві, але й значною мірою також від погодно-кліматичних умов року, застосовуваних технологій і рівня впровадження наукових розробок та інновацій.
Для порівняння можливостей зростання агропродуктивності використовують, як правило, показник оцінки рівня середньої урожайності вирощування основних сільськогосподарських культур у різних країнах світу, що дозволяє більш-менш об’єктивно підійти до аналізу її стану та пошуку шляхів підвищення.
Проведений експертний аналіз статистичних даних Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO UN) за 2017 р. дозволив виявити вказані резерви підвищення агропродуктивності на прикладі порівняльної оцінки рівня середньої урожайності вирощування пшениці, ячменю, вівса, сої, соняшнику, ріпаку, цукрових буряків, а також у плодівництві — яблук.
Однією із найбільш важливих та стратегічно цінних сільськогосподарських культур у світі є пшениця, від стану виробництва якої безпосередньо залежить продовольча безпека людства. Тому ця культура привертає особливу увагу експертів і дослідників аграрного ринку (діагр. 1).
Діагр. 1. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування пшениці в 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
За даними аналізу вказаної статистичної інформації, глобальними лідерами з агропродуктивності вирощування пшениці є такі країни, як Ірландія (10,17 т/га), Нова Зеландія (9,86 т/га), Нідерланди (9,09 т/ га), Бельгія (8,62 т/га), Великобританія (8,28 т/га), Данія (8,24 т/га) і Німеччина (7,64 т/га).
Іншою, не менш корисною і цінною сільськогосподарською культурою універсального продовольчого і кормового значення, є ячмінь (діагр. 2).
Діагр. 2. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування ячменю у 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Серед усіх країн світу найвищу урожайність вирощування його мали фермери Бельгії (8,42 т/га), Ірландії (8,36 т/ га), ОАЕ (7,98 т/га), Швейцарії (7,29 т/ га) і Нової Зеландії (7,09 т/га).
Досить значний інтерес представляє овес, якому вітчизняні аграрії останнім часом приділяють явно недостатньо уваги, вважаючи його економічно невигідною та низько маржинальною культурою саме через низьку урожайність (діагр. 3). Однак світова статистика свідчить про зовсім протилежне. Беззаперечним глобальним лідером з урожайності вівса є Ірландія (8,4 т/га), після них йдуть фермери Нової Зеландії (5,76 т/ га) та Великобританії (5,43 т/га), а також Данії (5,38 т/га) і Швейцарії (5,38 т/га).
Діагр. 3. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування вівса у 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Культура ХХІ ст., як інколи багато хто називає сою, також привертає не меншу увагу своєю досить високою продуктивністю в окремих країнах світу (діагр. 4).
Діагр. 4. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування сої у 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Найвищі показники з вирощування сої в аналізований період отримали фермери Туреччини (4,42 т/га), Белізу (3,54 т/ га), Бразилії (3,38 т/га), Грузії (3,36 т/га), Швейцарії (3,33 т/га), США (3,30 т/га), а також Німеччини (3,21 т/га).
Не меншу зацікавленість для аналізу представляє така досить маржинальна культура вітчизняного агробізнесу, як соняшник (діагр. 5).
Діагр. 5. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування соняшнику в 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Соняшник нині займає стратегічно важливе значення не лише у розвитку вітчизняного аграрного виробництва, але й забезпечує ефективну роботу оліє-жирової переробної промисловості та значні надходження валютної виручки від експорту її продукції. Водночас, проблемою номер один нині є досить значні площі посіву вказаної культури, які подекуди перевищують раціонально допустимі межі. Тому виникає еколого-економічна дилема: зменшити їх неможливо, не зашкодивши інтересам агробізнесу, тоді як цілі суспільства і держави спрямовані на екологічно безпечний розвиток. Вихід лежить у площині підвищення показника середньої урожайності, що забезпечить збереження нинішніх обсягів виробництва соняшнику за умов повернення його у сівозміну в оптимально допустимих межах. Це цілком реально забезпечити з огляду на порівняльний аналіз досягнутого рівня урожайності соняшнику в різних країнах світу.
Найвищий рівень середньої урожайності одержали в Ізраїлі (7,09 т/га), тоді як слідом за ним зі значно нижчим показником ідуть Узбекистан (3,49 т/га), Єгипет (3,33 т/га), Швейцарія (3,13 т/га) і Хорватія (3,12 т/ га).
ЦІКАВО ЗНАТИ
На світовому рівні максимальну врожайність вирощування ріпаку мали аграрії Бельгії (4,26 т/га), Норвегії (4,22 т/га), Данії (4,18 т/ га), Ірландії (4,13 т/га) та Нідерландів (4,07 т/га). Дещо нижчі показники були у фермерів з Чилі (3,96 т/ га), Великобританії (3,86 т/ га) і Швейцарії (3,80 т/га).
Ріпак поряд із соняшником входить до групи основних олійних маржинальних сільськогосподарських культур. Тому порівняльний аналіз його агропродуктивності серед країн світу також представляє значний інтерес для українського товаровиробника (діагр. 6).
Діагр. 6. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування ріпаку в 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Колись досить поширена у вітчизняному сільському господарстві така культура, як цукрові буряки, що нині поступово втрачає свої позиції, теж може здивувати нашого аграрія рівнем урожайності. Так, в окремих країнах світу ця культура є надзвичайно і досить високоврожайною, а отже, прибутковою та конкурентоспроможною (діагр. 7).
Діагр. 7. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування цукрових буряків у 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Зокрема, у Чилі середня урожайність вирощування цукрових буряків є найвищою серед усіх країн світу і становить 108,07 т/га. Тобто, якщо порахувати в цінах вітчизняного аграрного ринку, то дохід товаровиробника на 1 га від вирощування цукрових буряків за такої урожайності потенційно міг би сягати понад 100 тис. грн. Досить висока урожайність вирощування цукрових буряків була також у Бельгії (95,11 т/га), Нідерландах (92,85 т/га), Іспанії (89,79 т/га), Франції (88,64 т/га), Німеччині (83,75 т/га) і Швейцарії (80,73 т/га).
У плодівництві певний інтерес може представляти порівняльний аналіз світової продуктивності вирощування на прикладі яблук. Адже їх вирощують у багатьох країнах світу завдяки невибагливості та високій дохідності (діагр. 8).
Діагр. 8. Ранжування ТОП-20 країн світу за найвищим рівнем середньої урожайності вирощування яблук у 2017 р.
Джерело: складено за даними аналізу інформації FAO UN
Зокрема, глобальним лідером з урожайності вирощування яблук є традиційно Швейцарія (59,28 т/га), а також Нова Зеландія (52,71 т/га). Дещо нижчі показники були в Чилі (49,15 т/ га). Високий рівень досягнуто у Лівії (42,86 т/ га), Франції (40,09 т/ га), США (39,58 т/ га), Бразилії (39,26 т/ га), ПАР (38,57 т/га) та Ізраїлі (38,18 т/га).
Таким чином, порівняльний аналіз і ранжування 20 країн світу за рівнем найвищої урожайності вирощування основних видів сільськогосподарських культур свідчить про досить значний потенціал наявних можливостей інноваційного підвищення агропродуктивності вітчизняного АПК.
Досягнути вітчизняним аграріям вказаних показників урожайності країн-лідерів глобальної агропродуктивності цілком реально в найближчі десятиліття за умов проведення цілеспрямованої роботи із впровадження у виробництво нових високоврожайних сортів і гібридів культур, удосконалення технології виробництва продукції та захисту рослин, а також дотримання оптимальної системи їх мінерального живлення.
Варто також окремо відзначити, що потенціал сортів сільськогосподарських культур вітчизняної селекції дозволяє максимально наблизитися до найвищого світового рівня їх урожайності. Зокрема, щодо сої — це 3,5–3,8 т/га, ячменю — 8,1–8,5 т/га. При цьому вітчизняні сорти сільськогосподарських культур є досить високо адаптованими до посушливих умов вирощування, що теж важливо за нинішніх непередбачуваних кліматичних змін та інших проблем ресурсно-технологічного характеру аграрного виробництва.
Якщо окремо розглядати це питання з ячменю, наприклад, то вказані сорти вітчизняної селекції є пластичними і посухостійкими. Окрім цього, вони також є досить стійкими до вилягання та осипання.
Однак, як свідчить багаторічний закордонний і вітчизняний досвід, реалізувати сповна вказаний потенціал урожайності сільськогосподарських культур можливо лише за дотримання технології їх вирощування із чітко встановленою оптимальною системою мінерального удобрення та інтегрованого захисту рослин, використанням якісного насіннєвого матеріалу і своєчасного виконання усього комплексу агротехнологічних робіт у відповідні строки.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник із питань
економічних та управління підприємствами
