Згідно з даними звітів обласних відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Департаменту фітосанітарної безпеки та контролю у сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби України, в посівах пшениці озимої гельмінтоспоріози виявляються здебільшого в східних та центральних областях Лісостепу і Степу, де ураженість рослин сягає 5–9% за розвитку 0,2–6%. Найбільше ураження гельмінтоспоріозними плямистостями рослин відмічено в Миколаївській області на рівні 10%. На пшениці ярій вони виявлялись здебільшого в Вінницькій та Львівській областях із розвитком 0,2 та 2,3%.
У посівах ячменю ярого найбільш широке поширення гельмінтоспоріозів зареєстровано у Донецькій, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській та Чернігівській областях, де було уражено 20–45% рослин за розвитку 3–14%. Незначний розвиток хвороби мав місце в посівах ячменю ярого в Вінницькій, Львівській, Одеській, Харківській та Хмельницькій областях із розвитком хвороби лише 0,2–0,6%. На ячмені озимому гельмінтоспоріозні плямистості були поширеними в більшості областей (Вінницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Черкаська, Чернівецька тощо), де було уражено 10–65% рослин за розвитком хвороби 0,5–3,9%, максимум 20% на Миколаївщині.
Враховуючи наявність значного запасу накопиченої зимуючої первинної інфекції збудників гельмінтоспоріозів на рослинах пшениці озимої, ячменю озимого, на уражених рослинних рештках, зараженому насінні, а також за умов помірної температури і вологої дощової весни у фазі колосіння-наливу зерна у 2019 році ймовірний розвиток гельмінтоспоріозних плямистостей на колосових злаках буде від сильного до епіфітотійного, передусім на посівах, сприятливих до хвороби сортів ячменю озимого і ярого.
Темно-бура плямистість поширена на пшениці, ячмені, житі, деяких злакових травах і бур’янах. Хвороба більш шкідлива в степовій та лісостеповій зонах. Інтенсивний розвиток захворювання спостерігається у посушливі роки, особливо на пшениці ярій. На листках проростків і дорослих рослин з’являються поздовжні або довгасті темні плями у вигляді штрихів і смуг. Уражені проростки часто скривлюються і гинуть, уражені листки жовтіють, у вологі погоду пліснявіють і відмирають.
Темно-бура плямистість (фаза весняного кущення пшениці озимої)
За інтенсивного розвитку хвороби основа стебла чорніє і загниває аж до нижнього вузла стебла. У хворих рослин темніють і піхви листків. Уражені рослини відстають у рості, часто полягають, не виколошуються або формують стерильний колос. Більшість із них закінчують вегетацію у період молочно-воскової стиглості, зерно в колосі світло-сіре, плюскле.
У фазі наливання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвиненість колосків, вони часто стерильні, колосові лусочки білі з чорними плямами, їх остюки темно-бурі, часто біліють і стебла рослин. Іноді в колосі формується зерно, але воно щупле, часто із «чорним зародком».
Темно-бура плямистість (фаза колосіння пшениці озимої)
Збудником хвороби є сумчастий гриб Cochliobulus sativus (Ito et Kurib.) Drechsl. et Dastur (анаморфа: Drechslera sorociniana Subram (син. Bipolaris sorociniana Subram; Helminthosporium sativum P.K.et B.).
Розповсюдженню інфекції у навколишньому середовищі сприяє вітряна і дощова погода. Для зараження рослин необхідне зволоження поверхні рослини не менше 16 годин. За температури вище 20°С інкубаційний період розвитку хвороби становить 6–8 діб. Оптимальна температура для розвитку гриба знаходиться у межах 22–28°С. Захворюванню сприяє м’яка зима, спочатку суха, потім волога погода, порушення сівозміни, пошкодження посівів низькими температурами. На пізніх строках сівби інтенсивність ураження рослин хворобою зростає.
Шкідливість хвороби виявляється у порушенні фізіолого-біохімічних процесів у хворих рослин, затриманні росту, в зниженні загального і продуктивного кущення, недорозвиненості і загниванні кореневої системи, послабленні мінерального живлення, випаданні уражених рослин. Це призводить до зниження продуктивності рослин, погіршення якості зерна. Недобір урожаю зерна від звичайної кореневої гнилі і темно-бурої плямистості може сягати 30–40%. У посушливі роки шкідливість хвороби суттєво зростає.
Смугаста плямистість поширена повсюди, але найбільшої шкоди завдає ячменю у Лісостепу і на Поліссі. Рослини уражуються від появи сходів до повної стиглості зерна. Перші ознаки хвороби з’являються на другому або третьому листках проростків у вигляді блідо-жовтих смуг, витягнутих уздовж пластинки листа. Пізніше плями набувають темно-коричневого забарвлення, обмежуються пурпуровою облямівкою, часто зливаються у широкі смуги. У вологу погоду уражена тканина покривається оливково-бурим нальотом — конідіальним спороношенням збудника хвороби. Уражені листки відмирають, рослини гинуть.
Загальний вигляд уражених посівів ячменю ярого смугастим гельмінтоспоріозом
Збудником хвороби є сумчастий гриб Pyrenophora graminea Ito et Kirib (анаморфа: Drechslera graminea Shoem; син. Helminthosporium gramineum Rabenh.). Окрім ячменю, збудник хвороби уражує пшеницю, жито, овес, деякі дикорослі злаки. Гриб формує конідіальне і сумчасте спороношення. У період вегетації ячменю гриб поширюється конідіями і сумкоспорами.
Дозрівання новоутворених конідій патогена за температури 12°С відбувається протягом 16 годин. Для їх проростання і зараження рослин необхідна вологість повітря 85–98% і температурний режим у межах 6–37°C (оптимум 22–26°С). Інкубаційний період розвитку хвороби за температури 18–26°C триває 6–9 днів. Для інфікування колоса найбільш сприятливими умовами є температура 18–25°C (оптимум 22°C) і вологість повітря вище 75% протягом 10–30 годин і більше. Найбільший розвиток хвороби спостерігається за підвищеної вологості повітря (95–98%). Конідії розносяться вітром і заражають сусідні колосся. Насіння уражується на всіх стадіях розвитку. Найбільш вразливою є рання стадія формування насіння.
Діагностичні ознаки смугастого гельмінтоспоріозу на листках у фазі наливу зерна
Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на полях ранніх строків сівби ячменю озимого і особливо у вологі роки. Ступінь розвитку хвороби на рослинах залежить від патогенності штаму, глибини проникнення грибниці в насіння, сортових особливостей, від ґрунтових і екологічних умов. За сприятливих умов весняно-літнього періоду (часті дощі, висока вологість повітря, за температури 15–20°С) розвиток смугастої плямистості в посівах ячменю відбувається від помірного до епіфітотійного.
Зараження проростків у разі насіннєвої інфекції значною мірою залежить від температури і вологості ґрунту в період проростання насіння. Максимальне число проростків у ґрунті інфікується за температури ґрунту не вище 12°C. Зараження проростків є незначним або зовсім не відбувається при 15°C і вище. За проростання зараженого насіння у ґрунті грибниця із підсім’ядольного коліна проникає у провідну систему проростка і до фази колосіння рослини досягає колоса. Уражені проростки часто відмирають, у більшості з них зародкові корені повністю зруйновані, ріст і розвиток хворих рослин пригнічується. Уражені рослини формують деформований колос зі щуплим бурим зерном, або зовсім не виколошуються і не формують його.
Шкідливість хвороби виявляється у випаданні хворих рослин, що призводить до істотного зниження густоти посівів, зниженні асиміляційної поверхні хворих рослин, їх продуктивності та якості отриманого врожаю, в тому числі суттєво погіршуються пивоварні якості зерна. Недобори врожаю на посівах сприйнятливих сортів ячменю ярого можуть сягати 12–36%, ячменю озимого — 15–22%.
Сітчаста плямистість проявляється повсюди, але найбільш відчутної шкоди завдає ячменю ярому в центральних областях. Максимальний розвиток хвороби спостерігається під час цвітіння рослин і наливання зерна. На листках вона проявляється у вигляді 2-х типів: вузьких, смугастих темно-коричневих дрібних бахромчастих некротичних плям, вкритих поздовжніми і поперечними, смолянистими взаємно перпендикулярними штрихами, які утворюють малюнок сітки, або округлої темно-коричневої плямистості з хлорозною облямівкою. У вологу погоду в місцях ураження з’являється темно-сірий наліт конідіального спороношення збудника хвороби. Іноді сітчасті плями спостерігаються на колосових лусочках насіння. Сильно уражені листки повністю некротизуються і всихають.
Загальний вигляд уражених посівів ячменю ярого сітчастим гельмінтоспоріозом
Збудником хвороби є сумчастий гриб Pyrenophora teres Drechsler (анаморфа: Drechslera teres Shoem; син. Helminthosporium teres Sacc.).
У період вегетації ячменю він поширюється конідіями. Конідіальне спороношення гриба на листках формується за 100% відносної вологості повітря у діапазоні температур 15–25°C (оптимум 22°C). Інкубаційний період розвитку хвороби, залежно від температури повітря, триває від 20 годин до 20 днів. Нова генерація конідій утворюється на 5–20 день. Конідії розповсюджуються вітром або дощем.
Джерело інфекції — уражені рослинні решки, на яких збудник зберігається грибницею і конідіями; конідії на поверхні насіння; грибниця і конідії на уражених рослинах ячменю озимого. Додатковим джерелом інфекції є уражені рештки, на яких патоген зберігається сумчастим спороношенням.
Діагностичні ознаки сітчастого гельмінтоспоріозу на листках у фазі наливу зерна
Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті швидкого пожовтіння, повної некротизації і відмирання уражених листкових пластинок, що призводить до зменшення числа колосків і числа зерен у колосі, зниження маси зерна. У хворих рослин кількість зерен у колосі знижується до 40% і більше, формується щупле насіння. Найбільші втрати врожаю спостерігаються за раннього і сильного ураження прапорцевого листка. Втрати врожаю за епіфітотії можуть сягати 30–45%.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
