Дійсно, якщо ми маємо справу з обслуговуванням так званих фермерських силосів на декілька сотень тонн, куди власник висипає зібраний із площі 40-50 га соняшник, то, ймовірно, там не обов’язково все автоматизувати. Тим більше, якщо під рукою є зерномет та фронтальний навантажувач. Хоча і в цьому разі не все так однозначно, адже за одним невеликим силосом може з’явитися і другий, третій…
Так чи інакше, на будь-якому зерносховищі, незалежно від його потужностей, власник повинен будь-якої миті отримати чітку відповідь на такі запитання: що саме? Коли? Звідки? Скільки? Куди?
Актуальність цих питань зростає у міру зростання обсягів одночасного зберігання на зерносховищі. Ми повинні бути впевненими, що заїхавши у ворота елеватора, з партією зерна в машині не трапиться жодних чудес, і вона відповідатиме заявці, в тому числі через півроку — під час кінцевого відвантаження на продаж. Тому надзвичайно важливими є наявність якісних та справних ваг на прийомці зерносховища.
На сьогодні в Україна працює декілька виробників якісних вітчизняних ваг для автотранспорту. Таке обладнання зазвичай буває механічного чи електронного типу. Більш точні вимірювання забезпечують саме електронні ваги. Втім, якщо вам дісталися у спадок старі ще механічні радянські ваги, то їх цілком можна реставрувати, осучаснивши конструкцію. Укріплюється фундамент ваг, встановлюються нові тензометричні дачики і т.д. Головне — це абсолютна точність вимірювання, яка потрібна передусім власнику зерносховища. Також рекомендується «розігнати» вантажопідйомність автомобільних ваг принаймні до 100 т.
Потрапивши на територію зерносховища чергова партія врожаю повинна в автоматичному режимі рухатися туди, куди заплановано. Це може бути сепарація, сушіння чи закладка на зберігання. У всякому разі це зерно не повинно гальмувати роботу всього комплексу, а скеровуватися, так би мовити, одним натиском кнопки. З цією метою застосовуються норії, конвеєри та транспортери різних типів.
Зернові транспортери здатні переміщувати зернову масу в горизонтальному або вертикальному напрямку, а також під певним кутом. Вони застосовуються у складі технологічних ліній зерноочисних ліній, сушильно-очисних комплексів, хлібоприймальних пунктів, хлібопекарських та комбікормових підприємств, а також для подачі зерна в склади та зерносховища.
За конструкцією типу робочих органів транспортери можна розділити на декілька типів: стрічкові, шнекові, скребкові та ковшові. До найпоширеніших слід віднести стрічкові та шнекові.
На вітчизняному ринку широко представлені стрічкові транспортери різних типів. Із накриттям — для захисту вантажу від опадів та розпилення; із регулюванням висоти вивантаження використовуються для завантаження у місткості різної висоти; пересувні транспортери — для завантаження продукту в декількох пунктах; транспортери зі скидувачами — для можливості розвантаження у декількох місцях; конвеєри із розвантажувальними пристроями різних типів; стрічкові живильники тощо.
На ринку представлений широкий вибір шнекових транспортерів, оснащених механізмами регулювання висоти. Це забезпечує можливість завантаження у ємкості різної висоти або на колесах — для використання у декількох пунктах перевантаження. Це також шнекові транспортери, оснащені з’єднувальними фланцями для можливості їх включення у технологічну лінію; транспортери, оснащені бункерами завантаження та накопичення. Також обладнання із декількома розвантажувальними та завантажувальними горловинами для можливості завантаження та розвантаження на різних ділянках
Ясна річ, що для того аби чітко визначити, транспортери яких типів нам потрібні на території зерносховища, обов’язково слід звернутися за розрахунками до кваліфікованих спеціалістів, краще представників виробника. Досвідчені інженери допоможуть вписати в замкнуту систему і транспортери, і норії, й інше обладнання.
Основне призначення норій на елеваторах — вертикальне переміщення зерна. Вони мають компактну конструкцію і здатні підіймати вантаж на десятки метрів вгору у безперервному режимі. Відповідно, особливу увагу слід звертати на якість виконання та надійність такого транспортного обладнання. За типом вантажонесучих робочих органів норії класифікуються на ланцюгові та стрічкові.
За показниками швидкості руху ківшів норії класифікуються на три типи: тихохідні (до 1,25 м/с), швидкохідні (до 4 м/с) та спеціальні зі швидкістю до 7 м/с. У тихохідному обладнанні розвантаження ковшів зазвичай гравітаційне, в швидкохідних — відцентрове.
За розміщенням вантажонесучих органів на тяговому транспортерові норії виготовляються із розставленими та зімкненими ковшами. У першому випадку вони використовуються для транспортування дрібнофракційних матеріалів, і найчастіше є швидкохідними. Елеватори із зімкненими ківшами — це тихохідне обладнання із самопливним розвантаженням.
Контрольними приладами, встановленими на норії, є датчики трьох видів: заповнення (прилад для визначення забивання отвору), перекосу і швидкості стрічки тощо.
Відзначимо також перспективність використання пневматичних зернонавантажувачів нагнітального типу, призначених для горизонтального та вертикального транспортування дрібнонасіннєвого матеріалу і зернових культур. Конструктивно передбачено, що транспортер працює у режимі нагнітання, і матеріал засипається із причепа або іншого завантажувального пристрою у приймальний бункер та подається на відповідну висоту або транспортується на певну довжину.
Підібране належним чином обладнання повинно скеровуватися єдиною автоматизованою системою. Вона передбачає відображення замкненого кола руху зерна усіма відділками зерносховища і неухильний контроль за станом різних видів та партій зерна всередині силосів. Будь-якої миті керівництво зерносховища повинно мати змогу перемістити ту чи іншу партію зерна бодай в напівавтоматичному режимі.
На автоматизації виробництва на елеваторі та якості обладнання в жодному разі заощаджувати не можна. Що будемо робити, якщо в розпал сезону реалізації кукурудзи навесні вийде із ладу транспортер? Наскільки реально забезпечити якісне переміщення декількох тисяч тонн зерна вручну та за допомогою зернометів чи фронтальних навантажувачів? Чи потрібно це взагалі?
Знову ж таки повертаємося до наведених на початку статті запитань: що саме? Коли? Звідки? Скільки? Куди? І під цю палітру ми підводимо необхідно матеріальну базу, обираючи обладнання та схему переміщення зерна по території зерносховища. Це необхідно зробити навіть у тому разі, якщо ми маємо справу із невеликими обсягами зберігання. Поступово вдосконалюватимемо зерносховище, і отримані навички згодяться.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
