Звісно, що багато залежить від комбайна і того, як якісно він працює з перезволоженою масою в полі. Своєю чергою, зерно пшениці нечасто перевищує базову вологість у 14%, тому його цілком можливо довести до нормального значення традиційними способами, такими як змішання партій із різною вологістю чи перелопачування.
Однак, якщо йдеться про сотні та тисячі тонн зібраного збіжжя, то це справа не дуже певна. Адже на виході нам потрібне якісне, готове до реалізації чи тривалого зберігання зерно — без сторонніх домішок, з нормальною вологістю та відсутністю зараження хворобами та шкідниками. Тим більше якщо йдеться про хлібопекарську сировину або ж контракти на постачання з давніми солідними покупцями. Тут не можна робити «як-небудь».
Тому розпочинати післязбиральний догляд за зерном пшениці потрібно зі створення якісної системи первинного очищення та сепарації. Усі домішки, насіння бур’янів, зіпсоване та бите зерно треба вилучити, що дозволить водночас знизити вологість партії й гарантувати подальший безпроблемний догляд за врожаєм.
Окремої уваги заслуговують принципи ухвалення рішення щодо першочергового сушіння тієї чи іншої партії пшениці. Адже на току одночасно можуть нагромаджуватися сотні й тисячі тонн збіжжя, що перевищуватиме продуктивність сушарок. Тому існує чітке правило: зерно може полежати певний час, якщо його вологість не перевищує 22%. Однак такі приміщення чи майданчики мають бути оснащені установками активної вентиляції. Якщо ж вологість пшениці становить 22% і вище, то збіжжя відразу слід спрямовувати на досушування, інакше воно негайно почне псуватися.
Також потрібно враховувати, що під час сушіння зерна вищих класів за нерівномірного нагрівання маси та неякісної зерносушарки пшениця може втрачати клейковину — до 2%. Тобто через це можна несподівано втратити гроші на якості зерна. Саме тому, якщо немає певності в нормальній роботі зерносушарки, то слід робити триваліше нагрівання, або ж пропускати партії пшениці з високою вологістю через сушарку двічі.
Зазвичай, якщо йдеться про пшеницю, вологість якої перевищує 20%, то так і відбувається, її сушать у два етапи. Принаймні на другому етапі зерно піддається активному вентилюванню.
Найчастіше під час сушіння пшениці застосовують двоступеневі режими з висхідною по ходу процесу температури агента сушіння. У першій зоні за зниженої температури зерно прогрівається. Його питома подача в першій зоні вища, ніж у другій. Це запобігає такому негативному явищу, як «запарювання» зерна. Своєю чергою, підвищення температури агента сушіння в другій зоні створює інтенсивне прогрівання зерна.
До того ж слід узяти до уваги, що натура зерна збільшується внаслідок зміни розмірів зерен, їх форми, а також стану поверхні. Чим вищою є вологість сирого зерна, тим більше зростає натура просушеного зерна. Після рециркуляційних сушарок натура зерна збільшується в більшому ступені, ніж після прямопотокових шахтних сушарок.
Для поліпшення якості пророслого зерна його сушать за вищої температури, ніж нормальне. Важливо в цей момент не допустити погіршення якості клейковини. Своєю чергою, морозобійне зерно пшениці сушать на режимах, рекомендованих для пшениці з міцною клейковиною.
Від початку, якщо заплановано тривале зберігання частини зібраної пшениці, треба потурбуватися про чітке розрізнення партій пшениці, які мають різне призначення. Як ми вже згадували, відповідна робота має розпочинатися ще на етапі первинного очищення та сепарації зібраного збіжжя. Особливу увагу слід звернути на ретельно дібраний посівний матеріал. Після закінчення відповідного процесу виділення найкращого посівного матеріалу потрібно потурбуватися про щадне сушіння та високоефективне зберігання насіння.
Так само окремо має зберігатися пшениця вищих класів, особливо ж якщо планується її реалізовувати за кілька місяців. Це «золотий запас» господарства, що може принести високий додатковий прибуток.
Потрібно також узяти до уваги, що пшениця не менше за кукурудзу чи соняшник потребує ретельного догляду під час зимового зберігання, хоча деякі агровиробники й нехтують цим. Звісно, що добре просушене очищене зерно може зберігатися без проблем, про що свідчить успішний досвід багатьох невеликих господарств, де воно зберігається фактично напівкустарними способами. Та, з іншого боку, останніми роками спостерігається значне поширення різноманітних грибних хвороб ранніх зернових, а також спалахи чисельності різних хлібних шкідників. Тому біда може прийти вельми несподівано, і впоратися з нею буде надзвичайно складно.
У всякому разі слід потурбуватися про додаткові системи захисту, наприклад, можливість здійснення фумігації маси зерна, що зберігається.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
