Успішна перезимівля починається восени
Перезимівля озимих зернових культур є одним із найвідповідальніших і найскладніших етапів вегетації, що безпосередньо визначає потенціал майбутнього врожаю. Успішне проходження цього періоду закладається ще восени, коли формується стан рослин перед входженням у зиму. Оптимальний розвиток озимих перед зимівлею передбачає наявність 3–4 пагонів, добре розвиненої кореневої системи та вузла кущення на глибині 2–3 см. Саме такі рослини мають найвищі шанси успішно перезимувати і швидко відновити вегетацію навесні.
Відхилення від цих параметрів створює серйозні ризики. Перерослі посіви накопичують вологу під снігом великою вегетативною масою, що підвищує ризик випрівання та розвитку снігової плісняви. Крім того, такі рослини виснажують запаси пластичних речовин під час перезимівлі, що призводить до повільнішого відновлення навесні. Велика кількість листя не дає ґрунту змоги швидко прогрітися з настанням тепла, затримуючи розвиток вторинної кореневої системи. З іншого боку, недорозвинені посіви мають слабку кореневу систему, низьку морозостійкість і вищий ризик вимерзання, а також підвищену уразливість до хвороб.
Температурні коливання і водний режим
Саме в зимовий період рослини піддаються комплексному впливу стресових чинників, які можуть призвести до значного зрідження посівів, ослаблення рослин або навіть їх повної загибелі. Озимі зернові культури здатні витримувати морози до -18–20 °C за умови поступового загартування і наявності снігового покриву. Однак найбільшу небезпеку становлять різкі температурні коливання — чергування відлиг і морозів руйнує клітинні структури рослин. Морози без снігу позбавляють рослини природного захисту, а льодова кірка, що утворюється після відлиг, перешкоджає газообміну та призводить до вимерзання і вимокання. Тривалі морози без снігу виснажують рослини й можуть спричинити масову загибель.
Водний режим під час перезимівлі відіграє не менш важливу роль. Надлишок вологи в зимовий період створює сприятливі умови для вимокання посівів у зниженнях рельєфу, де застоюється вода, випрівання під товстим шаром мокрого снігу при температурах, близьких до 0 °C, а ще для розвитку грибкових хвороб — снігової плісняви, тифульозу, фузаріозних та інших гнилей, які активно розвиваються за високої вологості. Дефіцит вологи також небезпечний, оскільки погіршує загартування рослин восени, знижує морозостійкість та уповільнює відновлення вегетації навесні.
Хвороби зимового періоду
Зима є критичним періодом для розвитку специфічних патогенів, що активізуються за низьких температур і високої вологості. Снігова пліснява розвивається під сніговим покривом при температурі 0...+5 °C, уражає листя, вузол кущення, кореневу шийку і може призвести до загибелі 30–70 % рослин, особливо на перерослих посівах. Тифульоз активізується під товстим шаром снігу, утворює склероції на рослинних рештках, уражує вузол кущення й основу стебел, призводячи до зрідження посівів на 20–50 %. Фузаріозні та інші кореневі гнилі розвиваються протягом усієї зими, уражують кореневу систему й вузол кущення, ослаблюють рослини, знижують зимостійкість і створюють базу для весняного розвитку хвороб.
Особливості сезону 2025/2026
Зима 2025–2026 років характеризувалася різкими температурними коливаннями з чергуванням відлиг і морозів, що створило сприятливі умови для розвитку комплексу хвороб зимового періоду — тифульозу, снігової плісняви, кореневих гнилей. Тривалий сніговий покрив у поєднанні з підвищеною вологістю посилив інфекційний фон на посівах.
Весна 2026 року розпочалася з нестабільного температурного режиму, що призвело до уповільненого відновлення вегетації та затримки розвитку вторинної кореневої системи. Особливо це було помітно на посівах, які увійшли в зиму з надмірно розвиненою вегетативною масою — велика кількість листя не давала ґрунту змоги прогрітися. Аналізуючи попередні роки, ми розуміємо, що кожну весну маємо повернення заморозків, що, своєю чергою, є маркером для ризику прояву карликової сажки. Незважаючи на те, що осінь 2025-го супроводжувалася дощовою погодою і запаси вологи у ґрунті були достатніми для отримання сходів озимих зернових культур, сьогодні ми можемо спостерігати різний стан озимини — від добре розкущених посівів до строкатих нерівномірних сходів, а в деяких регіонах навіть маємо втрату посівів у зв'язку з вимерзанням.
Наслідки несприятливої перезимівлі
Проявляються як у прямих втратах, так і у віддалених наслідках, що впливають на весь розвиток культури надалі. Прямі втрати включають зрідження посівів від 10 % до повної загибелі, ослаблення рослин через пошкодження кореневої системи і вузла кущення, зниження продуктивного кущення та уповільнене відновлення вегетації навесні, що може затримати розвиток на 1–3 тижні. Віддалені наслідки проявляються протягом усього вегетаційного періоду. Ослаблені рослини стають більш уразливими до хвороб, посіви набувають нерівномірності, що ускладнює догляд і застосування засобів захисту рослин. Погіршуються показники якості зерна — вміст білка та клейковини. Втрати врожайності можуть становити від 15–20 до 60–80 % залежно від ступеня пошкодження, що робить економічну ефективність вирощування культури сумнівною або навіть збитковою.
Чому критична ранньовесняна діагностика?
«Протруїв, посіяв і забув» — ні, так не працює. Ранньовесняна діагностика стану озимих культур — це не формальний огляд поля, а стратегічний інструмент управління врожаєм. Перші тижні після відновлення вегетації визначають, чи реалізує посів свій потенціал або потребує термінової корекції технології. Весна — період активізації грибкових патогенів, і саме тоді закладається основа для розвитку хвороб, які можуть знищити значну частину врожаю.
Під час раннього огляду можна побачити перші симптоми снігової плісняви, кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу листя. Виявлення хвороб до фази виходу в трубку дає можливість провести своєчасні фунгіцидні обробки і запобігти епіфітотії. Діагностика карликової сажки, прикореневих гнилей та вірусних захворювань на ранніх стадіях допомагає оцінити масштаб проблеми й спланувати захисні заходи. Запізніле виявлення хвороб призводить до втрати ефективності обробок і значного зниження врожаю.
Крім виявлення хвороб, ранньовесняна діагностика дозволяє оцінити густоту стояння рослин і ухвалити рішення про доцільність збереження посіву або необхідність пересіву. Оцінка стану кореневої системи й вузла кущення дає розуміння життєздатності рослин та їх спроможності до відновлення.
Ранньовесняна діагностика дозволяє перетворити звичне управління посівами на проактивне, обирати обґрунтовані рішення замість дій «за традицією» і максимізувати віддачу від кожної вкладеної гривні. У сучасному землеробстві, де маржинальність визначається деталями, якісна діагностика стає конкурентною перевагою і єдиним шляхом до збереження потенціалу врожаю озимих зернових культур. Час, витрачений на ретельний огляд полів навесні, окупається збереженням десятків відсотків урожаю та можливістю ухвалити правильні агрономічні рішення в критичний момент розвитку культури.
Звісно, природу не обдуриш, але під час ранньовесняної діагности, за наявності проблем на полі, ми можемо заздалегідь планувати технологію захисту. Будь-яка технологія захисту починається з протруювання насіння. І саме на цьому етапі слід правильно обрати препарати на основі цільових діючих речовин і норми їх застосування. Для контролю твердої сажки пшениці та летючої сажки ячменю потрібно обирати тебуконазол у нормах 20 і 30 г/т відповідно. А от контроль карликової сажки дещо складніший — її ми можемо проконтролювати дифеноконазолом 45–50 г/т або Седаксаном™ у нормі 50 г/т. І сучасний протруйник має містити хоча б одну з цих двох діючих речовин. Наші колеги з європейських країн широко застосовують для контролю карликової сажки поєднання Седаксану™ та дифеноконазолу в повних нормах. Седаксан™ також є номером один у контролі таких хвороб, як тифульоз і ризоктоніоз.
Для боротьби з фузаріозною кореневою та прикореневою гниллю варто звернути увагу на еталон контролю цього збудника — флудиоксоніл, а його поєднання з Седаксаном™ показує результат у контролі снігової плісняви. Також дедалі частіше ми можемо зустрічати в різних областях України таку хворобу озимої пшениці, як гібеліноз, який важко контрольований і контролюється лише діючою речовиною азоксистробін. Варто зауважити, що наведені вище діючі речовини чудово збалансовані у препаратах компанії «Сингента» Максим® Форте, Вайбранс® Інтеграл і Вайбранс® Тріо, які вже не один рік показують свою ефективність у наших полях.
Плануйте технологію захисту завчасно, здійснюйте ранньовесняну діагностику посівів для розуміння ситуації та ризиків і розробки стратегії захисту, проводьте апробацію посівів у фазу молочно-воскової стиглості для виявлення сажкових хвороб, підбирайте цільові діючі речовини у відповідних нормах застосування і гарних вам урожаїв!
Дмитро Жарко, технічний
спеціаліст з підтримки й розвитку
протруйників, компанія «Сингента»
