Малина й ожина — споріднені культури, і їх весняне підживлення практично не відрізняється. На початку весни дуже важливо провести 3–4 підживлення азотним добривом.
Смородину, аґрус досить просто забезпечити поживними речовинами на весь теплий сезон. Для цього достатньо висипати під кожен кущ по 2 ст. л. комплексного мінерального добрива і зверху насипати 1–2 відра сипкого перегною.
Усі ягідні кущі родом із лісу, і наявність рослинної мульчі — природна умова їх доброго росту та плодоношення. Тому всі ягідні насадження потребують мульчування.
Можна використовувати тирсу, соняшникове, рисове, гречане лушпиння. Шар мульчі має бути не менше 10 см, тільки тоді він зможе захистити рослину від пересихання та перегрівання коренів у спеку.
Порічки червоні (червона смородина)
Вирощувати червону смородину можна на різних типах ґрунтів, найкраще на легких. Для неї найбільш придатні слабокислі або нейтральні. Смородина дуже чутлива до хлору, тому під неї краще вносити сірчанокислий калій або деревну золу. Потреба червоної смородини в фосфорі досить низька. Його вносять у вигляді суперфосфату (25–40 г/м²) один раз на 3–4 роки. Потреба в азоті і калії у смородини така ж, як і в аґрусу.
Чорна смородина
Вся коренева система смородини знаходиться у поверхневому шарі ґрунту. Велика їх частина у чорної смородини розташовується на глибині від 10 до 40 см і лише деякі опускаються нижче 2 м. Ширина поширення коренів у радіусі досягає 50–60 см від центральної частини куща.
Навесні мінеральні речовини найбільш важливі для смородини. Це необхідно для швидкого розвитку і великого приросту зелені на рослині. Недостатня кількість поживних речовин швидко відбивається на загальному стані чагарнику.
Фосфорно-калійні вносять раз на 2 роки. Застосовуються тільки ті речовини, що не містять у своєму складі хлору. Ідеальний варіант– деревна зола. Таке добриво передусім потрібне легким грунтам і піщаниках. Його найкраще вносити восени.
Азотні добрива наповнюють чагарник поживними речовинами, котрі стимулюють активне зростання зеленої частини смородини. Якщо грунт, де розташовується рослина, родючий, подібні поживні елементи не особливо потрібні. Вони замість користі спровокують посилений ріст зелені, що заважає формуванню суцвіть.
Органічні засоби потрібні для заміни відсутності мінеральних речовин. Цей вид дає сприятливі результати після використання, але одночасне застосування і мінеральних, і органічних засобів дає більш позитивний результат.
Аґрус
Аґрус росте найкраще на добре прогрітих, помірно зволожених, незатінених ділянках. У разі достатнього внесення органічних добрив він плодоносить на грунтах різного механічного складу (від супіщаних до глинистих). Органічні добрива (гній, компост) вносять у ями восени або навесні під час посадки.
Аґрус негативно реагує на внесення добрив, що містять хлор, тому під нього краще вносити безхлорні форми, такі як сірчанокислий калій. На легких ґрунтах він часто відчуває нестачу магнію. На таких ґрунтах за вапнування вносять доломітове борошно, що містить магній. Для більш швидкого усунення дефіциту магнію використовують сульфат магнію у дозі 50 г/ м². Під аґрус слід вносити мінеральні добрива в дозі N6–8P5–8K7–12 (г/м²) або плодово-ягідну суміш з розрахунку 100–120 г/м².
Порівняно зі смородиною аґрус більше потребує забезпечення калієм. Якщо кущі були посаджені восени, то добрива, крім тих, які були внесені раніше, не вносять. Якщо посадка була зроблена навесні, то через 2–3 тижні їх можна підживити азотними добривами з розрахунку 6–8 г д. р., або 13–16 г сечовини на 1 м. Після цього добре полити рослини. Зазначені дози вносять щорічно в перші 3 роки після посадки, в наступні роки до кінця вирощування куща на одне місце дають по 10–12 г д. р., або 25–30 г сечовини. Органічні (4–6 кг), фосфорні (6–8 г д. р., або 30–40 г суперфосфату), калійні (10–12 г д. р., або 20–25 г сірчанокислого калію) добрива з розрахунку на 1 м можна вносити раз на 2–3 роки восени або навесні.
Малина
Добре росте і плодоносить лише на багатих поживними речовинами, пухких і добре зволожених ґрунтах. У низинах малина страждає від надлишку вологи і весняних заморозків.
Дуже піднесені місця також непридатні для обробітку малини, позаяк взимку звідти сніг здувається вітром, і пагони підмерзають, а навесні і влітку стікає снігова і дощова вода, що веде до швидкого пересихання ґрунту.
Якщо на ділянці грунт недостатньо родючий і з неглибоким орним шаром, то для кожного куща на місці посадки викопують яму глибиною і шириною 30–40 см, засипають її більш родючою землею і додають органічні добрива або перегній. Крім того, в кожну яму вносять фосфорно-калійні добрива, ретельно перемішують їх із ґрунтом і тільки після цього садять малину.
Для отримання гарних урожаїв малину необхідно удобрювати щорічно. Кращим органічним добривом для неї є перепрілий гній, який вносять восени або ранньою весною із розрахунку 3 кг/м². Дозу розраховують не на всю площу ділянки, а тільки на угноєну смугу шириною 0,7–1 м від куща. В основну заправку дають азотні, фосфорні та калійні добрива з розрахунку N5–7P3–4K6–8 (г/ м²). Добрива вносять навесні під час першого розпушування. Після цього міжряддя мульчують соломистим гноєм або торфом (5–6 кг/м²). Азотні добрива можуть бути замінені добре перепрілими компостами (10 кг/м²), фосфорні та калійні — деревною золою (100–150 г/м²).
У золі міститься значна кількість елементів живлення (калій, фосфор, кальцій, мікроелементи), які знаходяться у легкорозчинної формі; крім того, вони легко вимиваються опадами. Тому золу зберігають у закритих ємностях або під дахом. Вносять її як перед посадкою, так і під час росту малини, під час обробки ґрунту.
Крім зазначеної кількості добрив, у період формування зав’язей у вигляді підгодівлі вносять мінеральні добрива N8–10P10–12K8–10 або розбавлені органічні добрива (пташиний послід, коров’як) за норми витрати 1 відро на 4–6 кущів.
Суниця
Найбільші врожаї суниця дає на середніх легкосуглинистих ґрунтах із застосуванням органічних добрив. На піщаних органічні добрива треба вносити систематично, оскільки вони швидко мінералізуються і легко вимиваються у нижні шари ґрунту, де немає коренів суниці. Грунт має бути помірно вологим, структурним, пухким, багатим поживними речовинами, з гарною водопроникністю, без застою води на поверхні.
Ріст і плодоношення суниці залежать від удобрення ґрунту. За місяць до посадки вносять органічні добрива (4–6 кг/ м²) і фосфорно-калійні (Р8–10К8–12 г/ м²).
Суниця погано росте на сильнокислому ґрунті, тому його потрібно вапнувати. Вапно розкидають із розрахунку 0,3–0,7 кг/ м² і перемішують з грунтом.
Також використовують органічні добрива — гній, перегній, компост, торф. Вони збагачують грунт поживними речовинами, поліпшують його структуру і фізичні властивості. Кращим органічним добривом є напівперепрілий гній або перегній. Не варто використовувати свіжий, тому що він погано перемішується із ґрунтом.
На другий рік після збору ягід вносять мінеральні добрива. На ділянці застосовують азотно-фосфорно-калійні добрива в дозі N2P2K3. На малоокультурених або недостатньо заправлених ділянках дозу мінеральних добрив можна збільшити в 1,5–2 рази.
На третій і в наступні роки після посадки слід вносити навесні азот 3–6 г/м², після збору ягід — азотно-фосфорно-калійні добрива в дозі N2–3P2–3K2–4 (г/ м²). Азотні добрива, внесені навесні, прискорюють ріст рослин, а восени сприяють закладці квіткових бруньок для врожаю майбутнього року.
За обмеженої кількості внесених органічних добрив і золи під час бутонізації та цвітіння рослин гарні результати дає підживлення мікроелементами (бор, мідь, цинк, молібден) із розрахунку 1–3 г на відро.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
