Норми внесення тієї ж селітри чи КАСу, залежно від культури і типу технології, можуть сягати 400 кг/га, що влітає у добрячу копійчину. Саме тому передпосівне живлення потребує особливої уваги з боку агронома, аби спробувати підвищити ефективність їх засвоєння і знизити норми внесення бодай на 10%.
Традиційно вважається, що калій, а незрідка і фосфор — це елементи живлення, які варто давати з осені — під основний обробіток грунту. NPK, хлорид калію, навіть суперфосфат краще вносити заздалегідь, розраховуючи на зимову вологу задля нормального їх розчинення і засвоєння майбутніми посівами. Натомість пора внесення азоту — це весна, причому значна частина діючої речовини дається ще по мерзлоталому грунті.
Так воно і має бути, хоча з огляду на очевидні кліматичні зміни у більшості регіонів України ця класична схема істотно видозмінюється. Дехто починає вносити карбамід стабільно з осені, оскільки весняної вологи банально не вистачає для його нормального засвоєння, а осінньо-зимової просто немає — і відповідно, нічим промиватися у нижні шари грунту.
Терміни і способи внесення фосфору також зазнають змін. Як відомо, це практично малорухливий елемент, котрий залишається на тому місці, в яке його поклали. У радянські часи на це не вельми зважали, оскільки мали змогу давати РУМами рівно стільки міндобрив, скільки потрібно (ясна річ, що не скрізь і не завжди, але загалом так), рясно засипаючи фосфоровмісними гранулами усю поверхню поля.
Це абсолютно недоцільно з економічної точки зору, оскільки нагадує стрілянину з гармати по горобцях. Фосфор не варто давати широким шаром за допомогою розкидача мінеральних добрив. По-перше, відсоток його реального засвоєння є надзвичайно низьким і становить зазвичай від 9 до 13%. Додаймо сюди високу вірогідність того, що кислотність та інші показники грунту блокуватимуть доступність цього елементу живлення, і коренева система рослин просто не встигне його спожити. По-друге, хто-хто, а бур’яни таки зуміють скористатися у міжряддях цим фосфором, і ми самі собі створимо непотрібну проблему.
Тому оптимально вносити цей елемент живлення або під основний осінній обробіток у вигляді NPK, або ж у складі по-справжньому якісних міндобрив під час сівби. Як варіант — у смуги у разі застосування технології стріп-тілл чи у рідкому вигляді.
Тому під передпосівний обробіток грунту навесні доцільно давати передусім азотні добрива, про що ми поговоримо нижче, а також два важливі мезоелементи — сірку та магній, у складі відомого добрива — сульфату магнію. Значна частина грунтів в Україні сьогодні потерпає від дефіциту сірки, надходження якої внаслідок діяльності потужних промислових підприємств майже знизилося. Разом із тим, для нормального його засвоєння обов’язково потрібна сірка. Магній також повинен бути в достатній кількості, тим більше, що він є антагоністом калію, і на класичних, зазвичай перенасичених калієм грунтах, слід провадити регулярне його внесення — принаймні раз на два роки. Традиційна норма внесення сульфату магнію під більшість видів сільгоспкультур під передпосівний обробіток — 100 к/га.
Якщо вагаєтеся, що внести під передпосівний обробіток грунту — давайте селітру. Карбамід із його пролонгованою дією у грунті, який швидко втрачатиме вологу, не піде на користь, швидше на шкоду. А от селітра буквально за декілька днів почне розчинятися, і рослини вхоплять такий потрібний на старті азот, — стверджує Олександр, вельми поважаний мною агроном із Рівненщини. Загалом мій співрозмовник практикує широке внесення рідких видів азотних добрив під передпосівний обробіток — безпосередньо в смуги. Карбамід із його трьома формами азоту, на його думку, слід давати саме таким чином.
Як максимально ефективно дати азот перед посівом — це вічна тема для дискусій серед агрономів. Практично повна відсутність опадів у період із кінця березня по травень змушує суттєво переглядати строки та види внесення азотовмісних добрив, не кажучи вже про інші фактори. Показово, що традиційний карбамід дедалі частіше замінюють селітрою та КАСами.
Потрібно враховувати, що якщо ми розподіляємо поверхнею поля селітру чи сульфат амонію за допомогою розкидача міндобрив, то не потребуємо миттєвого заробляння гранул у землю. Інтенсивність втрат азоту внаслідок випаровування у цих видах добрив — це мізерний показник від 1 до 3%.
Натомість якщо ми розсиплемо полем карбамід, то мусимо, не гаючи часу, запускати в роботу передпосівний культиватор. Річ у тім, що поверхневі втрати азоту у цьому виді добрив можуть перевищувати 50%. Саме цей фактор потрібно брати до увагу, обираючи оптимальну форму азотного живлення посівів навесні.
Втім, це далебі не означає, що карбамід взагалі не потрібно використовувати. Це оптимальний вид сухих добрив під такі культури як, скажімо, кукурудза. Пролонгована дія карбаміду дає змогу запустити безперервну подачу азоту до кореневої системи молодих сходів впродовж відносно тривалого періоду часу. Тому ці два основні види азотних добрив потрібно між собою поєднувати.
Наше основне завдання під час передпосівного внесення мінеральних добрив забезпечити посіви легкодоступними азотом, фосфором і сіркою. В окремих випадках варто подумати про додачу чи інкрустацію насіння особливо критичними мікроелементами (бором, цинком, молібденом тощо).
Як може виглядати оптимальна схема передпосівного внесення мінеральних добрив навесні під такі культури, як кукурудза та соняшник?
1. Ми вносимо селітру по мерзлоталому ґрунті у невеликій кількості, аби запустити процеси нітрифікації рослинних решток за потреби й наситити легкодоступним азотом грунт.
2. Даємо карбамід та, якщо є така можливість, — сульфат магнію перед проходом грунтообробного агрегату.
3. Під час сівби ми водночас забезпечуємо разом із насінням якісне фосфорно-азотне добриво, що легко розчиняється. У крайньому разі ту ж таки селітру за відсутності коштів чи з інших міркувань.
Ясна річ, будь-яке внесення мінеральних добрив бажано корегувати на підставі аналізу грунтів. Найпростіший приклад — за низького рівня Ph нам краще дати кальцієву селітру, не використовуючи жодних інших підкислювальних видів добрив, а інші необхідні елементи давати безпосередньо під час сівби. В цьому разі їх встигне спожити коренева система рослин.
Однак наявність точних аналізів мінерального складу грунту — це чудова нагода скорегувати майбутнє живлення посівів таким чином, аби витратити кошти лише на ту кількість діючої речовини, яка дійсно потрібна. Скажімо, може виявитися, що і фосфору достатньо, і сірки — і не потрібно нічого вигадувати. І що на половині площ можна дати не 120 кг/га карбаміду, а 70-80 кг/га. Дрібничка ніби, але вона може так би мовити на рівному місці заощадити десятки, сотні, а той мільйони гривень, залежно від оброблюваної площі.
Так чи інакше, ми мусимо навесні ловити вологу і кидати гранульовані добрива лише туди, де вона точно є. Якщо ж земля вже майже суха, то іноді більш доцільно не вносити нічого взагалі, обмежившись винятково позакореневими підживленнями.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
