Розподіл зерна на сухе, середньої сухості, вологе і сире зумовлений здатністю зерна до зберігання у звичайних умовах. Сухе зерно найбільш стійке, його можна закладати на тривале зберігання; зерно середньої сухості в теплий період потребує особливих умов зберігання та ретельного спостереження; вологе зерно можна зберігати лише в охолодженому стані; сире зерно без попереднього сушіння закладати на зберігання не допускається.
Режим зберігання в сухому стані є найбільш сприйнятливим для довгострокового зберігання зернових мас. Систематичне спостереження за станом партій сухого зерна, достатня ізоляція від навколишніх зовнішніх впливів дозволяють зберігати зерно з мінімальними тратами протягом декількох років. Вимоги щодо зберігання сухого зерна контролюються одним найважливішим фактором — вмістом у ньому вологи.
При недотриманні умов зберігання виникають втрати зерна. Наприклад, в результаті тривалого зберігання сирого зерна (в тому числі на відкритих площадках) до сушіння; при зберіганні зерна, яке заражене шкідниками; при порушенні режимів післязбиральної обробки і зберігання зерна; при перевезенні в неспеціалізованих транспортних засобах і т. д.
У цілому, всі втрати сільськогосподарської продукції під час зберігання поділяються на дві групи: втрати у вазі та в якості.
При цьому втрати можуть бути біологічного та механічного походження. Біологічні втрати у вазі виникають внаслідок:
- дихання як характерної ознаки життєдіяльності зерна;
- проростання зерна;
- розвитку мікроорганізмів;
- самозігрівання;
- пошкодження шкідниками і кліщами;
- знищення гризунами.
Механічні втрати виникають внаслідок:
- травмування зерна (при транспортуванні і навантажувально-розвантажувальних роботах, що призводить до подрібнення або сколювання часточок зерна);
- розпилювання (в результаті стирання частин зерна при багаторазовому переміщенні);
- просипання (при транспортуванні і навантажувально-розвантажувальних роботах).
Втрати якості зернової маси, в цілому, відбуваються під впливом:
- дихання (оскільки воно супроводжується виділенням теплоти і, як наслідок, підвищенням температури, зміною хімічного складу, технологічних і посівних властивостей);
- проростання (супроводжується зміною хімічного складу і технологічних властивостей);
- розвитку мікроорганізмів (супроводжується активізацією дихання зерна, накопиченням токсинів, зниженням технологічних і посівних властивостей);
- розвитку шкідників і кліщів (залежно від ступеня зараженості у зерні можуть знизитися технологічні властивості або воно може взагалі стати непридатним для переробки).
Для забезпечення збереженості зерна після збирання доцільно дотримуватись наступних заходів.
Завдання по зберіганню зерна та заходи по їх реалізації
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи,
завідувач лабораторії селекції зернових і технічних культур
ІСГС НААН, к. с.- г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН,
к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва;
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, завідувач лабораторії науково-інноваційного
впровадження, первинного та елітного насінництва ІСГС НААН,
к. с.- г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва
