Агробізнес сьогодні

Наступні 10 років в Україні будуть теплішими, ніж попереднє десятиріччя. Після підвищення температури загалом на планеті в середньому на + 2°C буде падіння врожайності на 20% по всім культурам. При температурі вище + 33°C в Україні останніми роками вже припиняється вегетація кукурудзи, соняшника, сої внаслідок надмірного тепла та засухи. Рослини, для яких температури стали надто високими, поступово скорочують свій вегетаційний період і, відповідно, врожайність. Так що вирощування деяких традиційних культур незабаром може стати взагалі недоцільним з огляду на зниження їх врожайності.

Протягом останніх кількох десятиліть людство стикається зі зростанням кількості непередбачуваних природних катаклізмів. Більшість науковців визнають наявність зміни клімату й той факт, що причиною цього є безпосередньо людина.

Зниження температури повітря в листопаді й загалом класична осінь у жовтні дещо відвернули нас від сумних думок про зміни клімату. На противагу минулому року, коли впродовж усього осінньо-зимового періоду було тепло й сухо, нині маємо цілком нормальну погоду. Дощі були, хоча й не скрізь, температура знижується поступово, озимина буяє, листя на деревах жовтіє та опадає, гриби можна косити косою — чого ж іще треба…

У боротьбі з реальними природними загрозами врожаю кукурудзи немає дрібниць. Тому на Півдні зони її вирощування важливим агротехнічним заходом є ранні і надранні строки сівби. Вони дозволяють «зсунути» критичні фази в більш ранні, сприятливі умови розвитку рослин.

Розширення різноманіття та стале виробництво якісного насіння олійних культур як у світі загалом, так і в Україні зокрема, є досить актуальним з огляду на низку чинників — гостру потребу в сировині, зміні погодних і кліматичних умов, зміні структури фітоценозів, розвиток і поширення специфічних хвороб та шкідників, адаптивну здатність видів і сортів тощо. Особливо гостро ця проблема проявляється за вирощування культур у стресових умовах Південного Степу України.

Центральною Україною пройшлися дощі, й ситуація з вологою стала трішки кращою. Слово «трішки» має у цьому разі глибокий сенс, оскільки вологи не було зовсім. Відповідно, усі хто могли, кинулися сіяти ріпак та озимі зернові, розраховуючи на те, що довгоочікувана волога дасть змогу проклюнутися і зійти насінню. Втім, пощастило так далеко не всім, тому тисячі вітчизняних фермерів змушені сушити голову над тією ж проблемою: як отримати більш-менш нормальні сходи озимих культур…

Нинішній стан речей, за усієї непередбачуваності природи, також є прямим наслідком активного і незрідка бездумного господарювання на багатостраждальній українській землі. Спочатку тут провадили гучну кампанію із осушення боліт, створення штучних морів, прокладення каналів та інших неоднозначних інфраструктурних заходів. Після того кинулися в іншу крайність, декларуючи, що головне у сільському господарстві — це рентабельність, тобто, максимальний прибуток з гектара. При цьому роль контролюючих органів було зведено до нанівець.

Клімат Степової зони України останнім часом характеризується суттєвим потеплінням, зменшенням кількості опадів та нерівномірністю їх випадання. Одним із нерегульованих чинників, що лімітує врожайність ранніх ярих сільськогосподарських культур, є волога.

Розповідати про посуху та її форми нині немає потреби, всі вже добре засвоїли її особливості. Актуальними є інші питання: чому вона виникає, що їй можливо протиставити, як мають діяти аграрії, аби не нести збитків від посухи? Спробуємо підійти до аналізу проблеми послідовно й комплексно.