Розорюється кожен більш-менш рівний шматок землі, занехаяно сівозміну, вирубуються лісосмуги, щороку палає стерня, а тваринництво набуло статусу екзотики, як і внесення органічних добрив. Поряд з тим во ім’я тієї ж таки рентабельності поля і досі заливаються ударними гербіцидами невідомого походження та інсектицидами масового ураження, що призводить до знищення біоти в грунті і фізичного знищення таких корисних комах, як бджіл.
Ці апокаліптичні рядки — це гірка правда, яка накладається сьогодні на вже згадуваний дефіцит опадів та наростаючу світову економічну кризу, пов’язану із коронавірусом. Одне тягне за собою інше, і немає інакшої ради, аніж бодай сьогодні спробувати пом’якшити цей весь негатив. Адже більш-менш працювати за умов посухи можна лиш зважившись на доволі відчутні зміни в технології. Це, звісно, стосується не усіх господарств, тому ми пропонуємо звернути увагу позитивний досвід роботи тих агровиробників, які зберегли або вчасно оновили ефективні елементи технології.
Ми не будемо писати про технологію обробітку грунту та про зрошувальні системи. Перше — справа суто індивідуальна для кожного поля, тому чи варто зберігати традиційну технологію, чи ж перейти на стрип-тілл та но-тілл, об’єктивно можуть вирішити лише у самому господарстві. З іншого боку ми не можемо оминути увагою очевидні переваги вертикальної технології, про які нам довелося дізнатися останніми роками на досвіді господарств Одеської, Миколаївської, Донецької та інших областей. Практично по всій Україні дуже добре себе зарекомендував смуговий обробіток грунту із залишанням пожнивних решток на поверхні. І зрештою завжди лишається но-тілл. У всякому разі ідея залишання принаймні частини пожнивних решток на поверхні поля чи у міжряддях в плані збереження вологи видається цілком ефективною.
Друге, тобто, сподівання на зрошення є справою не зовсім певною з огляду на дорожнечу устаткування, обмеженість запасів підземної вологи в Україні та інші супутні фактори. На фоні загального обміління річок і зникнення води у колодязях говорити про масштабну реалізацію зрошувальних проектів не варто. Це може призвести до ще більшої посухи та дефіциту вже питної води. Тому в подальшому цей напрямок розвиватиметься більше у вигляді краплинного зрошення овочевих, ягідних та особливо цінних культур. Висновок: доведеться працювати за тих умов, які є…
Ще перед карантином, нам вдалося побувати та поспілкуватися із агровиробниками, які працюють у східних областях, зокрема, на Донеччині. Що нас приємно вразило перш за все: відсутність традиційних нарікань на погоду і посуху! Мовляв, скільки б не було вологи в грунті, її однак потрібно використати на повну. Як це зробити?
Ми відвідали три господарства і у кожному із них функціонують ферми ВРХ. Вони не дають надприбутків і балансують на рівні 10-15% рентабельності (а із врахуванням інфраструктурних вкладень це взагалі «нуль»), але свою справу роблять. Ми маємо на увазі можливість щороку на 15-20% оброблюваних площ у господарстві вносити органічні добрива. Ця дідівська технологія дає змогу покращити механічні властивості грунту, посиливши його вологовбираючі властивості, активізувавши життєдіяльність біоти в грунті. При цьому грунт збагачується широким спектром доступних мікроелементів, що позитивно впливає на стійкість посівів до стресів, в тому числі за посушливих умов.
Свого часу ми побували в аналогічних господарствах в південних областях, де також гній робить свою природою призначену справу. Врожайність там вища, а мінеральних добрив потрібно вносити менше. Ось нам і рентабельність.
Необхідно вже зараз переглядати і технологію внесення мінеральних добрив. Сьогодні десятки господарств по всій Україні успішно застосовують технологію припосівного внесення рідких спеціалізованих сумішей. Це КАС із сіркою та цинком під кукурудзу, це фосфор-азот-цинк під соняшник, це коктейлі мікроелементів. Цільове їх внесення безпосередньо в зону розташування насінини у рідкому вигляді сприяє швидшому та повнішому засвоєнню поживних речовин. Окрім цього така технологія дає змогу використовувати в рази нижчі норми добрив, виграючи за рахунок підвищеної ефективності.
Наприклад, в одному із великих господарств Кропивницької області, яке працює в посушливих умовах, припосівне внесення 40 л/га суміші азот-фосфор-цинк (8:24) дає змогу збирати до 40 ц/га соняшнику. При цьому врожайність озимої пшениці, при сівбі якої застосовуються також рідкі добрива, перевищує 80 ц/га. Це саме той випадок, коли вдається максимально ефективно використати ті мінімальні запаси вологи, які є в грунті.
За нашими спостереженнями за умов нестачі вологи велика кількість азотних добрив не те малоефективна, а завдає відчутної шкоди посівам. Цей фактор потрібно брати до уваги, акцентувавши технологію не на кількості, а на доступності азоту для рослин. Аналогічним чином слід поставитися до фосфору, який у складі традиційних добрив незрідка осідає мертвим вантажем в грунті. Варто звернути увагу на легкорозчинні фосфорвмісні добрива із пролонгованою дією, у складі яких цей елемент перебуває у декількох формах. Закладання їх нижче насінини при сівбі на 8-12 см дає змогу забезпечити швидкий старт сходів та потужний розвиток кореневої системи.
Чимало агрономів скептично ставиться до листових підживлень посівів мікродобривами та антистресантами. Виходячи із наших спостережень та спілкування із господарствами, котрі напрацювали ефективну технологію вирощування в умовах посухи, це не так. Головне — правильно підібрати препарати, і при цьому вчасно та якісно їх внести. Амінокислоти, гумати, хелатовані мікроелементи — можна підібрати водночас недорогу і дієву робочу суміш, яка додасть наснаги посівам, пом’якшивши дію стресових чинників.
Не менш важливою є зміна підходів до захисту посівів. Сучасні фунгіцидні препарати відомих виробників володіють, окрім захисної, також фізіологічною дією на рослини. В складі протруйників стимулюють енергію росту насіння, а будучи внесені по листу, істотно продовжують та покращують процеси фотосинтезу, пом’якшуючи дію таких стресових чинників як посуха. До того ж, правильно розрахована система захисту посівів від хвороб дає змогу рослинам не витрачати життєві сили на боротьбу із збудниками захворювань, сконцентрувавшись на протистоянні іншим стресовим факторам.
Правильно підібраний фунгіцидний протруйник чи фунгіцид, використаний своєчасно — це мінімум 3-4 ц/га прибавки на соняшнику і до 8-10 ц/га — на зернових.
І нарешті маємо звернути увагу на те, що особливої уваги набуває співпраця із виробниками і продавцями засобів агровиробництва. Кожен агрегат, кожен препарат чи добриво має оптимальні рекомендації для максимально ефективного застосування. Над цим потрібно працювати. Та, звісно, сподіватися на погоду — без цього нікуди.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
