Звісна річ, що рада тут може бути тільки одна: хороший затяжний дощ чи зрошення. На перше ми аж ніяк вплинути не можемо, а друге можуть собі дозволити лічені господарства. Тому доводиться роздумувати над тим, як із цього сухого мінімуму витягнути максимум.
Якщо з вологою на полі зовсім кепсько, сьогодні окремі фермери практикують доволі цікаву дублювальну технологію. Її суть полягає у тому, що у сухий ґрунт провадиться висів найдешевшого за ціною, найчастіше вітчизняного, сортового ріпаку. Підуть протягом місяця дощі — добре. Сортовий ріпак зійде, вхопиться усією своєю простацькою натурою за життя і дасть прийнятний врожай за мінімальних капіталовкладень. Не буде вологи — насіння так і лишиться у ґрунті, а на тому самому полі буде посіяно озиму пшеницю. Якщо буде вже геть зле, то пшеницю вже сіяти не будемо і перенесемо посівну на весну.
Зрозуміло, що нічого радісного в такій стратегії немає, однак вона дає змогу мінімізувати збитки під час сівби озимих культур. У такому разі агровиробник втратить лише на ціні дешевого сортового насіння ріпаку, бо гібриди коштують утричі дорожче.
Інша стратегія за наявності бодай невеликої кількості вологи передбачає попередні капіталовкладення та істотну зміну технології. Йдеться про стартове внесення рідких добрив, які виступають каталізатором стартового розвитку сходів.
Що потрібно насінині на старті? Головним чином, це дещиця доступного азоту, трішки фосфору і бажано сірки, щоб полегшити споживання азоту. Завдяки такій початковій дозі живлення рослинка, висловлюючись образно, «стане на ноги» і буде готова активно розвиватися після того, як почнуться дощі. Якщо концентрація вологи у ґрунті мізерна, отримати щось із нього рослина просто не зможе. Тим більш, із мінеральної гранули, внесеної припосівним способом. Понад те, якщо ми у сухий ґрунт кинемо міндобриво недалеко від насінини, то воно ще й додатково пригнітить її розвиток.
І теоретично, і практично, застосування рідкого стартового добрива виглядає набагато перспективніше. Адже у його складі елементи живлення перебувають вже у розчиненому вигляді, відповідно, їхня доступність є багато крат вищою. Правильно внесене рідке добриво немовби огортає поживною хмаркою насінину. На певний час утворюється більш-менш вологе середовище, у якому насінина може почати проростати навіть за дуже складних умов. Втім, потрібно зауважити, що така ситуація може бути як перевагою, так і недоліком. Добре, якщо у ґрунті є трохи вологи, чи принаймні за якийсь час піде хороший дощ, який промочить землю. У такому разі внесення рідких добрив забезпечує швидкий якісний старт посівів і подальший розвиток. Якщо ж у ґрунті буде зовсім сухо протягом декількох тижнів, то, спровокувавши проростання насінини за допомогою рідкого добрива, ми ризикуємо загубити рослину вже на старті. Далі вона без води не розвиватиметься…
Тому, звісно, стартове внесення рідких добрив не можна розглядати як панацею, оскільки в пустелі без води все одно виростити нічого не вдасться. Однак якщо у ґрунті щось таки є, або ж існують вагомі підстави очікувати дощів, то ця технологія апріорі виглядає краще.
Технічно переобладнати на внесення рідких добрив можна будь-який посівний агрегат у тому разі, якщо він не старший за 10 років. Багато значно старших моделей імпортних сівалок придатні для такої модернізації. Це обійдеться у певну суму, однак вона буде доступною практично для кожного господарства. Якщо говорити про виконавців такої роботи, то відповідні фірми працюють сьогодні ледь не у кожному районі України. Такі послуги надає багато дилерів сільгосптехніки. Сьогодні майже усі моделі сівалок відомих виробників можна придбати у версії, що розрахована на внесення рідких добрив, зокрема вітчизняного виробництва.
Схожа ситуація з вибором та придбанням власне рідких добрив. Ще років 5−6 тому навіть звичайний КАС було досить складно купити, перевезти на територію господарства і знайти, у чому його зберігати. Сьогодні ця проблема відпала. Неподалік від себе можна знайти підприємство, на якому замовнику «наколотять» все, що завгодно. КАС із сіркою, азотно-фосфорно-сірчане добриво, те саме з мікроелементами, гуматами та амінокислотами…
Користуючись послугами таких підприємств, потрібно пильно стежити за тим, як готують замовлене добриво, бо шахраїв сьогодні ніде не бракує. Краще всього поспілкуватися з фермерами, які вже працювали з виробниками рідких добрив, та обов’язково зробити аналіз готової суміші. Однак при цьому незайве буде поцікавитися щодо придбання готових рідких добрив відомих українських чи закордонних виробників. Коштуватиме це дорожче, але в більшості випадків можна буде не перейматися щодо якості продукції. Краще, мабуть, закласти окремі ділянки, на яких буде застосовано те чи інше добриво, а далі подивитися на результати.
Сьогодні окремі українські компанії пропонують обладнання для самостійного приготування рідких добрив, яке досить швидко себе окуповує на великих площах. Тому краще все прорахувати заздалегідь.
Рідке добриво — це не панацея, і застосовувати його на недостатньо зволоженому ґрунті потрібно обережно. За таких умов велика кількість азоту може зашкодити, тому концентрація та норма рідини повинна бути помірною. Краще недодати, аніж передати. Цілком можливо, що оптимально буде дати більшу дозу самого добрива, але менш концентрованого.
Важливою перевагою такої технології є гарантія дотримання заданої норми внесення завдяки наявності дозатора. Із сухими добривами справа іноді виглядає дуже кепсько, і реальна норма внесення може відрізнятися від запланованої аж удвічі через проблеми з налаштуванням. Натомість рідина виливається саме в такому обсязі, який потрібен, що, зокрема, дає змогу нормально розрахувати витрати.
Якщо говорити про реальний досвід застосування рідких добрив у вітчизняних господарствах, то сьогодні він накопичується з кожним роком. Так, нещодавно ми поспілкувалися з головним агрономом середнього господарства, розташованого у Мелітопольському районі Запорізької області. Там результати стартового рідкого живлення виявилися настільки ефективними, що оперативно було дозамовлено дві вітчизняні сівалки, оснащені цією функцією.
Ще одне господарство в Олександрійському районі Кропивницької області працює за цією технологією вже декілька років поспіль і має дуже хороші показники всіх культур, зокрема й озимої пшениці. Як стартове живлення тут використовують справжній коктейль із мікроелементами та амінокислотами. Врожайність озимої пшениці в господарстві перевищує середню у регіоні на 15−20%.
Тому ми переконані, що практика застосування рідких добрив в Україні, надто ж у посушливих регіонах, стрімко поширюватиметься. В цьому плані першочерговим є правильний вибір технології внесення та власне складу самих добрив. Звісно, що без вологи нічого не вдієш, але позмагатися з природою завжди можна спробувати.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
