Наказано — знищувати продукти! Сир — під бульдозер. Сало — у пересувний військовий крематорій. Свіжу рибу — втопити!.. Ця ідея могла спасти на думку прийти хіба лише тим, хто не вважає злочином Голодомор. Хто сам усе життя їв і пив, не знаючи, як важко працювати на землі, виробляти те, що людям потрібно щодня — харчі. Володимир Путін підписав Указ №560 від 6 серпня 2014 року, яким визначено порядок знищення сільськогосподарської продукції й продовольства. Згідно з ним, із 6 серпня всі продукти, що йдуть у Росію із Заходу, зокрема м’ясо, фрукти й овочі, молочні вироби, мед і горіхи, а також елітні квіти будуть знищуватися. Спалювати й закопувати під землю бульдозерами заборонене до ввозу в Росію продовольство доручено аж трьом відомствам: митниці, Россільгоспнагляду і Росспоживнагляду.
Це здається якимось нереальним кінофільмом — чи то трилером жахів, чи чорною комедією. Аж ні, процес пішов. На 20 прикордонних пунктах у РФ встановлені спецкрематорії для спалювання санкційної продукції — такі самі пересувні печі, які раніше були помічені на Донбасі, де у них спалювалися, вочевидь, тіла загиблих сепаратистів і російської десантури.
Процес, як-то кажуть, пішов. Перші партії продуктів уже нищаться, як повідомляють російські ЗМІ: в Оренбурзі закопали 20 т сирів, в Санкт-Петербурзі спалили м’ясо, у Самарі і Кургані знищили якісь «санкційні продукти». Серед «постраждалих» буде не лише українське сало, яке нинішній Кремль ненавидить, і Державна служба статистики повідомляє, що від початку 2015 року експорт товарів з України в Росію впав на 70% у порівнянні з попереднім роком… Але ж навіть нібито друзів Росія теж не милує: той-таки Россільгоспнагляд зупинив ввіз 57 т яловичини з Білорусі: мовляв, «у зв’язку з порушеннями технології витримки м’ясної сировини й таврування м’яса». І це не показова «акція залякування», а принцип: помічник керівника Россільгоспнагляду Олексій Алексієнко запевнив, що від 6 серпня «санкційні продукти» будуть знищуватися систематично.
Чим зумовлені такі жорсткі репресії проти їжі? Ембарго на імпорт продуктів харчування Кремль увів як відповідь на санкції Європи й США, що були викликані анексією Криму й участю Росії в конфлікті на Донбасі. Росія запровадила репресії на продукти харчування із країн Заходу — США, ЄС, Канади, Австралії й Норвегії. Тобто тепер війна Росії проти цивілізованого світу перейшла у несподівану площину — продовольчу.
З ініціативою знищувати імпортну продукцію виступив міністр сільського господарства Росії Олександр Ткачов. Після знищення чужої їжі, як вважає аграрний міністр РФ, на полицях магазинів виникне вакуум, який буде стаханівськими темпами заповнюватися вітчизняним сільгоспвиробником. Отакий от план пришвидшеного імпортозаміщення — без технологій, без інвестицій і без достатньої кількості працьовитих непитущих людей, яких у російських “дєрєвнях” залишилося, мабуть, ще менше, ніж в українських селах.
У гібридній війні з Україною, як виглядає, уряд сусідньої держави втратив здоровий глузд. І це при тому, що продовольчий баланс і Радянського Союзу, й Росії останнє століття були не найкращими: країна не могла себе на 100% нагодувати власними аграрними зусиллями, постійно щось докуповувала за кордоном: зерно, м’ясо, сири, не кажучи вже про банани й фініки. Та й зараз, після останніх 15-ти ситих років, коли ціни на нафту були захмарними, й гроші пливли у Росію рікою, там офіційно за межею бідності живе 22 млн громадян. І от, замість думати про те, як нагодувати тих людей — путінська адміністрація витрачає шалені зусилля на війну з уже готовою й якісною їжею.
Доволі дивно, що варварський указ підписала людина, що народилася і довгий час жила в Ленінграді — місті, яке пережило блокаду, страждало від голоду, там їли щурів, були й випадки канібалізму… Втім, навіть під час блокади комуністичні бонзи їли спеціально доставлену літаками чорну ікру й балик.
Підраховано, що населення розвинутих західних країн «не доїдає» — і до 30% зробленої їжі викидає на смітник. Через це ООН навіть запровадила програму ощадливості «Думай. Їж. Бережи» (Thіnk. Eat. Save), щоб нагадувати ситим про голодних. У США є соціальна служба, що роздає продукти для бідних, попередньо збираючи надлишки переверобництва. Крім того, церкви усіх американських конфесій мають розподільники продуктової допомоги нужденним. У Франції Національна асамблея проголосувала за заборону магазинам і агровиробникам знищувати продукти. Їх пропонують або передавати благодійним організаціям, або переробляти на корм для тварин. У Німеччині, Голландії, Польщі, в розвинених країнах заходу, де їжі надлишок, усе ж ставляться до неї з повагою і розумінням цінності кожного шматка хліба й ковтка молока. А в Росії, де немає кризи перевиробництва, де століттями люди жили в умовах тотального недоїдання, їжу спалюють.
Звісно, ми знайдемо, куди й кому продавати нашу курятину й мед, зерно й олію. Вони у світі цінуються. У Мінагропроді зазначають, що Україна протягом останніх 10-ти років наростила аграрний експорт майже учетверо. Наші експортні ринки чималі — це Євросоюз, Китай, Туніс, Єгипет, Марокко, Саудівська Аравія, Індія, Туреччина, ПАР, Ізраїль, Ірак… Але за найближчих сусідів — прикро.
