Про це пише Укрінформ.
Величезний сад у більше ніж 12 га видно звідусіль: жовті багатовікові кущі яскраво виділяються на тлі ще сірого лісу. Плантація вражає не лише природною красою а й історією та фактом збереження протягом багатьох століть.
Розповідають, що заклав кизилову плантацію відомий середньовічний мислитель Бенедикт Ком’яті у XVII столітті за часів пандемії чуми у Європі, яка знищувала цілі міста і села. Ком’яті запропонував садити кизил і виробляти з нього ліки (за історичними свідченнями, їх виготовляли у вигляді бальзаму).
Місцеві жителі на кизиловій плантації збирають ягоди, заготовляють (сушать), продають на ринку.
Цікаво, що тут майже ніхто не називає цю рослину кизилом. Місцева її назва – «ДЕРЕНКО». Йдучи на плантацію кажуть – ідемо в деренки.
За даними сучасних вчених-біологів, на плантації росте близько 10 сортів кизилу – вони різняться за величиною ягід, кольором та смаком.
Плантація кизилу у селі Черна – одна з найбільших в Україні, проте недоглянута. І з року до року стає все меншою. Це пояснюється декількома чинниками. У природі плантацію захоплюють дерева-антагоністи: кизил росте на нижній межі лісу, зверху наступають буки і дуби. Другий фактор, людський, який приносить ще більше шкоди.
Люди нещадно обривають ягоди! Кущі високі, ростуть на крутому схилі, ягоди важко дістати, тому збирачі просто обламують гілки і так обривають.
«Ягоди зривають зеленими, словом, у нас тут в останні роки – справжня кизилові лихоманка. Але ще більше шкоди завдає плантації те, що викопують молоді кущі для продажу на ринку, фактично, забираючи у плантації можливість самовідтворюватися», – розповідає місцевий історик, колишній глава села Чорна Василь Івашко.
За законом ця плантація знаходиться на балансі місцевого Виноградівського лісгоспу та має статус ботанічного заказника місцевого значення «Чернянський деренковач». Але лісівники не надто доглядають за кизилом.
Доктор біологічних наук НАН України Світлана Клименко вважає, що ця кизилова плантація має охоронялася державою. Вона зауважує, що це – районовані сорти, тут можна займатися подальшою селекцією та поширювати культуру.
Читайте також: Хурма – королева нішевого садівництва Півдня України
