Родина Андрієнків із Кропивницького займається бджільництвом понад сорок років — їхня пасіка на сто вуликів стоїть у Холодному Яру, поруч із фермерськими полями, де сіють соняшник, ріпак і гречку. Торік восени, коли аграрії почали вносити пестициди на щойно посіяний ріпак, бджоли полетіли на поле й до вуликів більше не повернулися. Господарство втратило понад 90% бджолосімей.
«Очевидно, фермер просто вирішив зекономити й купив дешевший препарат, який виявився згубним для навколишнього середовища та живих організмів», — розповіла співвласниця крафтової пасіки Інна Андрієнко.
За її словами, за всі роки роботи господарів жодного разу ніхто не попередив про обробку — хоча саме це прямо вимагає закон.
Закон вимагає попередити за три доби — на практиці цього не роблять
Стаття 37 Закону України «Про бджільництво» зобов'язує кожного, хто застосовує засоби захисту рослин на медоносних культурах, не пізніше ніж за три доби попередити пасічників, чиї пасіки розташовані в радіусі до десяти кілометрів від оброблюваних площ. У повідомленні мають бути дата обробки, назва препарату, ступінь і термін його токсичності — щоб пасічник встиг ізолювати бджіл у вуликах або вивезти пасіку. Авіаоброблення взагалі заборонено проводити ближче ніж за 5 км від пасік.
Порушення тягне за собою адміністративну (ст. 83-1 КУпАП), цивільноправовий (ст. 1166 ЦК) і навіть кримінальну відповідальність, якщо шкода довкіллю значна (ст. 242 КК). Ба більше, з лютого 2025 року в Державному аграрному реєстрі працює «Система попередження щодо отруєння бджіл» — цифровий інструмент, який мав би зняти проблему комунікації між фермером і пасічником.
Проте на практиці механізм не спрацьовує. За даними Спілки пасічників України, у період активних польових робіт масовий мор бджіл фіксують одночасно в десятках громад — від Хмельниччини та Вінниччини до Полтавщини й Кіровоградщини, а збитки пасічників обчислюються сотнями тисяч і мільйонами гривень. Керівник об'єднання Сергій Гриньов підтверджує: випадок Андрієнків аж ніяк не поодинокий.
Читайте також: «Козацький медок & смаколики»: історія відродження крафтової пасіки після важкої втрати
Довести провину складно, а застрахувати пасіку неможливо
Найгірше починається після загибелі бджіл. Формально алгоритм існує: пасічник має негайно повідомити орган місцевого самоврядування й Держпродспоживслужбу, після чого створюється комісія за участю влади, поліції та фахівців, яка фіксує загибель і відбирає проби бджіл, меду, стільників, рослин і ґрунту для лабораторного дослідження. На практиці ж зібрати доказову базу вчасно вдається рідко — і саме через це справа Андрієнків так і не дійшла до суду.
Другий глухий кут — страхування.
«Ми хотіли бодай цього року застрахувати пасіку, проте жодна компанія в Україні не надає таких послуг», — каже Інна Андрієнко.
Тобто пасічник, який втратив усе через чужу економію на препараті, не має ні страхового відшкодування, ні реальних шансів стягнути збитки з винуватця.
Родина Андрієнків не покинула справу: позичила гроші, купила нові бджолопакети в Західній Україні й відроджує пасіку. Але системна проблема лишається — і вона куди ширша за долю одного господарства. Бджоли запилюють близько 80% рослин, тож масові отруєння б'ють не лише по пасічниках, а й по врожаях самих аграріїв. Питання в тому, чи стане цифрова система попередження в ДАР робочим інструментом — чи так і залишиться нормою на папері, доки фермер економить кілька гривень на гектарі, а сусід втрачає справу всього життя.
Бджоли після отруєння . Фото з відкритих джерел
За матеріалами: Закон України «Про бджільництво», Держпродспоживслужба