Чому ж тоді не розширити площу під томатами? Та тому, що, за словами власника господарства, 300–400 тонн урожаю — це максимум, який у сезон можна реалізувати на базарах і з машин біля траси. З більшим урожаєм уже потрібно щось вигадувати: шукати гарантований гуртовий збут, будувати овочесховище чи переробку. Це потрібно далеко не всім фермерам, а тому помідори в господарствах класичного типу виступають як допоміжна культура. Якщо «вистрелить», то вже вистрелить як слід!
По-хорошому помідори, як й інші овочеві культури, слід вирощувати на зрошенні, краще крапельному. Однак власник уже згадуваного господарства з цим не згоден — висіває насіння просто в ґрунт і починає збирати врожай наприкінці серпня — початку вересня. «Польовий природний помідор має найвищу якість, і якщо все зробити правильно, то можна його вирощувати й без поливу. Потрібна якісна імпортна сівалка (від 20 тис. доларів), брендове насіння, належне мінеральне живлення та захист», — стверджує він.
До того ж захист томатів від хвороб багато в чому залежить від правильно розрахованої технології мінерального живлення. Помідори чудово реагують на основне внесення в ґрунт повноцінного мінерального живлення трьох макроелементів — азоту, фосфору та калію. Причому на стартовому етапі розвитку рослини особливо потребують доступного фосфорно-калійного живлення для розвитку кореневої системи, а згодом — азоту. Це стосується насамперед вирощування томатів розсадним способом — власне розсаду підживлюють перш за все фосфором і калієм, а після посадки в ґрунт усіма трьома макроелементами.
Надалі ж до початку утворення плодів рослини потребують помірного азотного й посиленого фосфорного живлення. Далі зі збільшенням кількості плодів посилюється споживання азоту, а вже у фазу дозрівання плодів треба підвищити калійне живлення. Звісно, що оптимально варіювати внесенням добрив шляхом їх додавання до розчинів за крапельного зрошення. За його відсутності слід використовувати швидкодоступні для рослин листкові препарати.
Наголосимо на тому, що особливо гостро томати реагують на брак фосфору, надто ж у період стартового розвитку й під час формування репродуктивних органів. Інакше ріст рослин, утворення зав’язі й дозрівання плодів уповільнюється, листковий апарат набуває сіруватого забарвлення, а стебло — коричнюватого. Своєю чергою за дефіциту калію рослини зупиняють ріст і підсихають.
З таким важливим елементом, як азот важливо не переборщити, бо його надлишок безпосередньо знижує стійкість помідорів до захворювань й інших стресових чинників. Це призводить також до затримки з дозріванням плодів.
Сульфат магнію — чудове добриво у вирощуванні помідорів з огляду на посилену потребу цієї культури в сірці та магнії, а також кальції. Такі мікроелементи, як бор, мідь і марганець, можна вносити по листку, в складі розчинів для зрошення й обробляти препаратами на їх основі посівний матеріал.
Оптимально використовувати комплексні мікродобрива, бо томати є дуже вимогливими до забезпечення широким спектром елементів живлення. До того ж наявність сірки, магнію, бору, міді й ін. безпосередньо впливають на стійкість рослин до захворювань.
Найбільш шкодочинні захворювання томатів — фітофтороз, а також альтернаріоз й антракноз. Цей чинник слід ураховувати, вибираючи культуру-попередника, бо ці хвороби уражають досить широкий перелік культур, що вирощують у традиційному рослинництві.
Обробки фунгіцидами проти фітофторозу слід починати відразу після вкорінення розсади (чи появи сходів насіння) в ґрунті до виникнення перших ознак захворювання. Інтервал між обробками має становити від 10 до 14 днів. Починати слід із внесення препарату, що пригнічує головним чином фітофтороз, справляючи профілактичну дію на альтернаріоз й антракноз.
Утім, у разі вирощування томатів поняття «профілактика» повинно мати ключове значення з огляду на те, що хвороби без належної технології захисту оминути не вдасться. Тому обов’язково слід внести фунгіцидні препарати з профілактичною метою.
Альтернаріоз й антракноз проявляються найсильніше в період повного розвитку рослин, коли температура повітря сягає +27 °С. З’являється в цей час і антракноз. Цього не можна допустити у жодному разі, а тому крім профілактичних обробок рослин потрібно провадити широку програму обприскування системними фунгіцидами, яку слід починати на стадії перших зелених плодів і продовжувати до збирання
врожаю.
Натомість у другій половині вегетації, коли томат перестає активно набирати листкову масу, рекомендується застосовувати контактні фунгіциди. Частину обробок бажано поєднувати з внесенням мікродобрив, особливо ж у фазу цвітіння томатів. Це безпосередньо впливає на якість зав’язування плодів, їх дозрівання та лежкість.
Помідори також потребують продуманого інсектицидного захисту від таких шкідників, як попелиці, цикадки, совки й ін. Багато проблем спричиняє такий шкідник томатів, як бавовняна совка, метелики якої відкладають яйця на плоди, чашечку квітки або верхній листок. Надзвичайно важливо точно встановити період виходу гусениць з яйцекладки для визначення термінів обробки. Річ у тім, що більшість препаратів на ринку пригнічують розвиток тільки личинки. Інакше гусінь бавовняної совки потрапить всередину плодів, що зробить фактично неможливою ефективну боротьбу зі шкідником.
Упродовж вегетаційного періоду зазвичай фіксують три покоління бавовняної совки, для боротьби з якими слід провести не менше як три обробки якісними інсектицидами. Бажано використовувати препарати відомих світових виробників, які завдадуть мінімум шкоди корисним комахам і не накопичуватимуться в плодах.
Планування подальших обробок проводиться залежно від тривалості плодоношення оброблюваного сорту томатів і погоди.
Із сисними шкідниками, такими як попелиця, боротьбу слід розпочинати відразу після висаджування розсади в ґрунт чи появи сходів рослин, адже візуально проблеми, спричинені ними, проявляться за 15–20 днів після зараження, коли запізно буде провадити ефективний захист.
Оптимально використовувати внесення інсектициду через розчин за крапельного зрошення або ж проливати ґрунт такими препаратами як «Актара». Технологічно правильне здійснення цього агрозаходу дозволить забезпечить контроль шкідників у ґрунті протягом мінімум 20 днів. До того ж буде ліквідовано шкодочинну діяльність інших видів, таких як колорадський жук. Однак це не скасовує регулярних листових внесень інсектицидів, періодичність яких може досягти 7 днів.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
