Агробізнес сьогодні

Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлені найважливішими чинниками, від яких залежить стан і збереженість зерна: вологості зернової маси та довкілля; температури зернової маси та довкілля; доступу кисню до зернової маси.

Серед чинників, що не дають змоги реалізувати генетично детермінований потенціал продуктивності зернових культур, важливе місце посідають шкідливі організми. Вони призводять до значних втрат урожаю, які сягають 42–50%, з часткою від хвороб близько 35%, шкідників — 25, бур’янів — 40% та погіршують якість продукції.

До закладки на зберігання допускається насіння, доведене, за показниками вологості та наявності домішок, до стандартного рівня. Розміщення партій насіння проводять із урахуванням сортових та посівних якостей. Репродуктивне насіння можна зберігати насипом. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2 м (при активній вентиляції — до 3 м), олійних — 1 м. Засік не досипають на 15–20 см до стіни.

Відставання у розвитку мережі зерносховищ загрожує заблокувати розширення зернового експорту з України.

Україна вже стала зерновою базою ледь не половини світу. Тому тематика вирощування, зберігання та експорту зерна традиційно приваблює на форуми як самих аграріїв, так і фахівців інфраструктурних компаній. Не став винятком і цьогорічний Український зерновий форум, який провела на початку грудня в Києві компанія Oleynik.

В Україні з 06.08.19 р. набули чинності нові норми втрати зерна. Ці норми представлені двома документами: Нормами № 316 («Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах»); Порядком № 316 («Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах»). Обидва документи затверджені наказом Мінагрополітики від 12.06.2019 р. № 316. Розглянемо процедуру розрахунку втрати зерна під час зберігання за цими нормами. Крім того, поговоримо про облік і оподаткування.

15 років тому українська компанія KMZ Industries першою в нашій державі запустила серійне виробництво металевих силосів. Подія стала без перебільшення знаковою і відкрила нові можливості для вітчизняних аграріїв. Звісно, увесь цей час завод не стояв на місці, активно розвивався і вдосконалював свою продукцію. А ювілей перших силосів співробітники нині святкують «у полях», ретельно перевіряючи стан обладнання на об’єктах, де вони встановлені.

Природа не втомлюється дивувати наших аграріїв. Глобальна аридизація клімату перетворює Північ України на важливий зерновий регіон. Проте на Поліссі досі бракувало зернозберігальних потужностей, що відчутно стримувало розвиток регіонального зернового ринку. За цих умов Заворицький елеватор, урочисте відкриття першої черги якого відбулося днями на півночі Київщини, має стати потужною ланкою зернової інфраструктури краю.

Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлені найважливішими факторами, від яких залежить стан і збереженість зерна: вологістю та температурою зернової маси та навколишнього середовища; доступом кисню до зернової маси тощо. Але є рекомендації, якими нехтувати не варто.

Упродовж останніх років в Україні спостерігається справдешній елеваторний бум. І великі, і середні підприємства створюють власні потужності для зберігання зерна, переважно металеві силоси. Подекуди під це завдання переробляють старі наявні споруди, аби мати змогу притримати урожай до весни. Проте стан справ у цій галузі поки що задовільним назвати складно.